Ухвала суду № 137492108, 18.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22989/25

Провадження №4-с/369/60/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі судді Янченка А.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Задорожного Олександра Вікторовича про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у цивільній справі № 369/22989/25 за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Труфанова Діана Олександрівна, стягувач ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. перебуває вказана цивільна справа.

У судовому засіданні 09.06.2026 року оголошено перерву, для забезпечення процесуальної можливості представнику ОСОБА_1 адвокату Задорожному Олександру Вікторовичу підготувати мотивовану заяву про відвід головуючого судді Янченка А.В.

17.06.2026 року судом зареєстрована заяву представником ОСОБА_1 адвокатом Задорожним Олександром Вікторовичем подано заяву про відвід судді Янченку А.В.

Заяву обґрунтовано тим, що у провадженні головуючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. знаходиться справа № 369/22989/25 за скаргою ОСОБА_2 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_1 .

У судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2026 року головуючий суддя Янченко А.В. запропонував представнику стягувача адвокату Задорожному О.В. оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову в задоволенні попередньої заяви про відвід. На що адвокат Задорожний О.В. відповів, що така ухвала, згідно ЦПК України, окремому оскарженню не підлягає. На що суддя Янченко А.В. повторно запропонував її оскаржити, керуючись практикою ЄСПЛ (щоправда не зміг зазначити конкретну таку практику, тобто конкретного такого рішення ЄСПЛ) і додав, щоб все одно спробували…

Зазначена поведінка головуючого судді Янченко А.В. на думку заявника мала вигляд своєрідної форми знущання над представником стягувача адвокатом Задорожним О.В., адже такий високопрофесійний суддя не міг не знати про те, що така ухвала не підлягає окремому оскарженню, а тому саркастичні вислови судді Янченко А.В. дуже були схожі на особисту помсту чи демонстрацію образи адвокату Задорожному О.В. за те, що він раніше заявляв відвід судді Янченко А.В., тобто, така дивна поведінка судді була дуже схожа на «зведення особистих рахунків» за виконання адвокатом Задорожним О.В. своїх професійних обов`язків.

В подальшому, під час розгляду клопотання адвоката Задорожного О.В., подане через систему «Електронний суд» ще 03.05.2026р (зареєстроване 04.05.2026р), головуючий суддя Янченко А.В., незважаючи на те, що адвокат Задорожний О.В. зазначив, що в клопотанні все детально зазначено і немає потреби оголошувати його повний зміст, почав вимагати оголосити зміст такого клопотання та точні посилання на статті відповідного закону. І це при тому, що jura novit curia (!). Після примусового оголошення адвокатом повного тексту клопотання, суддя Янченко А.В. почав робити зауваження про те, що адвокат помилково вказав в клопотанні Закон України «Про судоустрій та статус суддів» тоді як правильно Закон України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому цілком очевидно, що як «та», так і «і» є рівнозначними єднальними сполучниками. Зі свого боку адвокатом було зазначено, що ЦЕ ОПИСКА, а окрім того надмірний формалізм (пуризм) суперечить мети судочинства (варто зазначити, що адвокати, як і судді і всі інші учасники судочинства, працюють в умовах воєнного стану, постійних бомбардувань та безсонних ночей, а тому таке відверто надмірно-формальне ставлення до не істотних описок, які ні на що не впливають (і при тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на погляд заявника є проявом упередженності судді Янченко А.В.).

Понад це, головуючий суддя Янченко А.В. навіть після того, як адвокат Задорожний О.В. зазначив про описку і вказав правильну назву Закону, все одно вимагав від адвоката додаткового повторення назви закону, перетворюючи банальну описку в якусь надзвичайну подію, що виглядало як своєрідна чи то помста, чи то демонстрації образи судді Янченка А.В. за раніше поданий йому відвід.

На погляд заявника, така поведінка головуючого судді Янченко А.В. не мала нічого спільного із завданнями цивільного судочинства та не відповідала Кодексу суддівської етики, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Бангалорським принципам поведінки суддів та стандартам поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Все це викликає, обґрунтовані сумніви в упередженості та об`єктивності головуючого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В.

На підставі наведеного, заявник просив поновити строк на подання цього відводу, відвести головуючого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. у справі № 369/22989/25.

Вивчивши подану заяву в частині відводу головуючого судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/22989/25, суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після сплину вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строк, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року у справі № 5-15п12).

З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що не може свідчити про необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що суд протиправно примусив адвоката Задорожного О.В. оголошувати подане ним клопотання від 03.05.2026 року є помилковими, оскільки в силу положень ст. 81 ЦПК України саме на сторін покладено обов`язок доказування своїх вимог або заперечень.

Крім того, враховуючи присутність у судовому засіданні 09.06.2026 року представника стягувача судом для забезпечення принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, запропоновано заявнику оголосити зміст поданого клопотання від 03.05.2026 року та задано уточнюючі запитання адвокату Задорожному О.В. для з`ясування дійсного змісту клопотання, оскільки на обгрунтування свого клопотання адвокат Задорожний О.В. посилався на норму неіснуючого закону, в той час як у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Вважати заявлений відвід судді Янченку А.В. необґрунтованим.

Передати заяву про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено: 18.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко