Рішення № 137491937, 12.06.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11149/25

Провадження № 2/359/1403/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про позбавлення матері батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

встановив :

16 вересня 2025 року Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява, якою просять суд : постановити рішення про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на її утримання; стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на користь особи чи закладу, де буде виховуватися дитина.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що від спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2024 року, справа № 359/7081/23 дитина відібрана у ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав; батько дитини, ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня ОСОБА_1 влаштована до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Богуслав». Рішенням виконавчого комітету міської ради від 23 вересня 2024 року №963 «Про надання малолітній ОСОБА_1 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» дитині надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а згодом передано під опіку громадянам України, які мають намір її усиновити. Відповідач ОСОБА_2 протягом року до суду чи до служби у справах дітей та сім`ї міської ради щодо повернення дитини у родину не зверталася, причини, з яких дитина була вилучена, матір`ю не усунені. Враховуючи викладене, Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради до Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернулася до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом і повідомлення. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Відповідач не скористалась своїм правом подати відзив на позов, заявити клопотання, подати докази до справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість представник направ до суду заяву, якою просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направила.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтую-ться. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Судом встановлено, що від спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 06 грудня 2019 року (а.с. 7).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2024 року, позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відібрано у ОСОБА_2 малолітню дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав (а.с. 10-17).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення виконавчим комітетом Бориспільської міської ради № 963 від 23 вересня 2024 року «Про надання малолітній ОСОБА_1 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» встановлено, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2024 року справа № 359/7081/23 (а.с. 18).

Рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 619 від 04 серпня 2025 року «Про порушення питання щодо позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 та стягнення аліментів на утримання дитини», затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого з метою законних прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належне виховання, утримання, матеріальне забезпечення, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-6).

За час відібрання дитини відповідач ОСОБА_2 життям, здоров`ям та розвитком доньки не цікавилась, участі в їх утриманні не приймала, байдужа до долі дитини, із заявами про повернення дитини не зверталась. Доказів протилежного суду не надано.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовува-ного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані : виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпе-чити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українсь-кого та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбав-лення батьківських прав.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, не обхід-ному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Станом на день розгляду справи, суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про виконання відповідачами батьківських обов`язків по вихованню, піклуванню та утриманню дітей належним чином.

Аналізуючи вищенаведені та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, суд приходить висновку, що своєю поведінкою відповідач не виявляє батьківського піклування та свідомо ухиляються від батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_1 , а тому, з метою захисту законних прав та інтересів дитини, відповідача ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав.

Згідно ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

За змістом ч.1 ст.180 та ч.3 ст.181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч.2 вказаної статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому суд враховує вимоги ст. 191 СК України, відповідно якої аліменти підтягають стягненню з дати звернення позивача до суду та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 належить стягнути на користь малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме з 16 вересня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, які стягувати на користь особи чи закладу, де буде виховуватися дитина.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач від сплати судового збору на підставі п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений, з відповідача слід стягнути на користь держави Україна судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (1331,20+1331,20).

Враховуючи наведене та керуючись ст. 180-183, 191 СК України, ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 280-281, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про позбавлення матері батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, які стягувати на користь особи чи закладу, де буде виховуватися дитина.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Відомості про позивача : Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, код ЄДРПОУ 38572086, адреса: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка, 1.

Відомості про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 25 квітня 2016 року, орган що видав 3222, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 12 червня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва