Рішення № 137491033, 08.06.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9399/24

Провадження № 2/946/879/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив та яким просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 39/45 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із тим, що відсутні документи, які підтверджують родинний зв`язок між спадкодавцем та власником спадкового майна.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву щодо розгляду справи за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2026 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 належали 8/45 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу, реєстр № 18-313 від 08.09.1964 року, посвідчений державним нотаріусом Ізмаїлської державної нотаріальної контори Широквасовою Г.К., зареєстрований Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за № 7-136 від 19.09.1964 року.

Так судом встановлено, що 2/3 частини житлового будинку з надвірним спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_3 , зазначене було встановлено рішенням народного суду м. Ізмаїл Одеської області від 13.12.1973 року. А також, зазначені 2/3 частини домоволодіння були придбані ОСОБА_2 за кошти ОСОБА_4 .

Рішенням народного суду м. Ізмаїл Одеської області від 13.12.1973 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 4/15 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з яких 2/9 частини як у праві спільної сумісної власності подружжя, а 2/45 частини як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Крім цього, рішенням народного суду м. Ізмаїл Одеської області від 22.12.1971 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на 2/9 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і зазначеним рішенням було встановлено, що ОСОБА_4 надавались кошти на придбання його батьком ОСОБА_2 2/3 частини зазначеного житлового будинку.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.02.1992 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу Одеської області ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 8/45 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79670583 від 09.01.2025 року, наданою Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_2 , відсутня.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_2 є :

- дружина ОСОБА_3 ,

- син ОСОБА_5 , що підтверджено посвідкою про народження серії НОМЕР_2

- донька ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження сері НОМЕР_3 виданого відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР;

- син ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 04.08.1926 року;

- син ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого відділом РАЦСу м. Сочі.

Як було встановлено в судовому засіданні, рішенням народного суду м. Ізмаїл Одеської області від 13.12.1973 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 4/15 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з яких 2/9 частини як у праві спільної сумісної власності подружжя, а 2/45 частини як спадкоємиця першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Внаслідок чого, до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 входять 8/45 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (2/45 частини зазначеного будинку відійшли його дружині ОСОБА_3 , як спадкоємиці першої черги, які вона оформила).

Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.

В свою чергу, як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , що підтверджено записом в будинковій книзі на спадковий житловий будинок, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 27.02.1991 року, виданого Краснодарським відділом РАЦсу, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 9/15 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 4/15 частини належали їй згідно рішення народного суду м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за № 7-136 від 15.07.1993 року, а 1/3 частина з якого належала їй згідно договору купівлі продажу від 15.03.1974 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контри, зареєстроване ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за № 7-136 від 19.09.1964 року.

За життя спадкодавець заповіту не залишала, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79670643 від 09.01.2025 року, наданою Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , відсутня.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого відділом РАЦСу м. Сочі.

Як було встановлено судом, ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджено записом в будинковій книзі на спадковий житловий будинок, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 10.02.2024 року, виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить 39/45 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 2/45 частини він фактично прийняв після смерті батька ОСОБА_2 , але юридично не встиг оформити своїх спадкових прав, 9/15 частин з якого він фактично прийняв після смерті матері ОСОБА_3 , але юридично не встиг оформити своїх спадкових прав та 2/9 частини з якого належали йому на підставі рішення суду № 2-1442-71 від 22.12.1971 року, виданого народним судом м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого Ізмаїльським МБТІ в книгу реєстру за № 7-136 від 06.11.1973 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідковою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 79103829 від 12.11.2024 року згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 03.08.1970 року, виданого Ізмаїльським міським бюро РАЦСу УРСР.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, що підтверджено записом в будинковій книзі на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 22.11.2002 року, РНОКПП НОМЕР_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 03363772) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 39/45 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус