Рішення № 137490566, 18.06.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/426/26

Єдиний унікальний №733/612/26

Рішення

Іменем України

18 червня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Вовченка А.В. ,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» через систему «Електронний суд» звернувся до Ічнянського районного суду Чернігівської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість за кредитним договором № 668254832 від 15.10.2020 року, у розмірі 70 398,98 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.10.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 668254832 від 15.10.2020 року, в формі електронного документа з використанням електронного підпису, та відповідачу були перераховані кошти на банківську картку № НОМЕР_1 у розмірі 9 700,00 грн.

28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників № 146 від 10.08.2021 рік.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №05/0820-01 та підписаний реєстр прав вимоги № 2 від 30.05.2023 року до Договору факторингу №2 за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 668254832 від 15.10.2020 року в загальній сумі 70 398,98 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену

заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 70 398,98 грн., з яких: 15 958,80грн. - заборгованість за тілом кредиту, 54 440,18 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість у розмірі 70 398,98 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн., та витрати на правову правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Ухвалою суду від 21.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та за клопотанням позивача витребувані докази.

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Представник відповідача - адвокат Калінін С.К. подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Узагальнений зміст заперечень зводився до оспорювання фактів укладення кредитного договору та перерахування грошових коштів, законності переходу права вимоги за договором позики від первинного кредитора до ТОВ "ФК «ЕЙС»", нарахуванням процентів за межами строку кредитування. Адвокат Калінін С.К. наголошував, що навіть за умови визнання договору укладеним, заявлена позивачем сума відсотків є неспівмірною з сумою отриманого кредиту, а тому підлягає зменшенню судом на підставі загальних засад цивільного законодавства.

З огляду на викладене, представник відповідача просить суд повністю відмовити у задоволенні позову та покласти на позивача судові витрати, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи представника відповідача щодо відсутності окремого підпису на додаткових угодах є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору прямо передбачено можливість укладення додаткових угод в електронній формі шляхом вчинення відповідних дій в особистому кабінеті позичальника. Проте відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористався цим своїм правом.

За клопотанням представника відповідача витребувано ухвалою суду від 21 травня 2026 року оригінал електронного доказу на носії його створення (електронний файл) з додатковими угодами, однак відповідь не надійшла.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки електронні додаткові угоди продубльовані в паперовому варіанті.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір

укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути

право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.10.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 668254832 від 15.10.2020 року, в формі електронного документа з використанням електронного підпису, та відповідачу були перераховані кошти на банківську картку № НОМЕР_1 у розмірі 9 700,00 грн.

Таким чином, підписавши вказані документи шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV7C4A3 , відповідач ОСОБА_1 підтвердив своє волевиявлення на укладення договору саме на таких умовах, беззастережно погодився із визначеними у Договорі диференційованими відсотковими ставками (базовою та збільшеними у разі прострочення), а також взяв на себе зобов`язання щодо належного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

28.11.2018 року ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників № 146 від 10.08.2021 рік.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №05/0820-01 та підписаний реєстр прав вимоги № 2 від 30.05.2023 року до Договору факторингу №2 за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 668254832 від 15.10.2020 року в загальній сумі 70 398,98 грн.

Судом перевірено заперечення представника відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги та встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази (договір факторингу з відповідними витягами з реєстрів боржників та платіжними інструкціями, а також договори про відступлення прав вимоги), які підтверджують безперервний ланцюг відступлення права грошової вимоги від первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка

допомога» до чинного кредитора - ТОВ "ФК «ЕЙС".

З огляду на це, аргументи представника відповідача щодо недоведеності набуття права вимоги за кредитним договором № 668254832 є безпідставними. Крім того, вимог про визнання зазначеного договору недійсними представником відповідача у межах цього розгляду заявлено не було. Таким чином, в силу ст.ст.512,514 ЦК України позивач правомірно набув статус кредитора у спірних правовідносинах.

Боржник не є стороною договору відступлення права вимоги, а тому питання оплатності цього правочину не може бути підставою для невиконання ним свого обов`язку перед чинним кредитором.

Розглядаючи заперечення відповідача щодо підставності нарахування процентів, суд виходить з наступного.

За змістом статей 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки за межами цього строку діє інший вид правовідносин - прострочення виконання зобов`язання, де застосуванню підлягають положення ст.625 ЦК України.

Як встановлено судом з умов п.п.1.1,1.2 Кредитного договору № 6682254832 від 15.10.2020 р., кредит надавався відповідачу орієнтовним строком на 25 календарних днів, тобто до 08.11.2020 р. Строк дії цього договору , вказаний у п.1,2 продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права та обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, , компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору(пені) та інших нарахувань, передбачених Договором.

Безпідставними є аргументи представника відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків за кредитним договором, оскільки їх розмір був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «ФК «ЕЙС» заявляє до стягнення процентів за користування кредитом, які були нараховані первинними та наступними кредиторами за період з 15.10.2020 р. по 24.09.2021р. у загальному розмірі 70 398,98 грн., що складається з тіла кредиту 15 958,80 грн, заборгованості за відсотками 54,440,18 грн.

Твердження відповідача щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору є необґрунтованими, оскільки відповідачем неодноразово укладались додаткові угоди до кредитного договору. відповідно до умов укладеного договору, визначено два окремих строки кредитування, орієнтовний строк повернення кредиту 25 днів, який передбачає право позичальника користуватися пільговими умовами договору.

Отже, договір про надання фінансових послуг № 668254832 від 15.10.2020 р. був укладений 15.10.2020 р., однак відповідач кредитні кошти протягом 25 днів не повернув, тому кредитодавець продовжив нараховувати позичальнику проценти за користування кредитними коштами в межах граничного строку кредитування , тобто до 24.09.2021 р.

Відтак, період з 15.10.2020 р. по 24.09.2021 р. є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами.

Як зазначив відповідач у відзиві, ним здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ Манівео швидка допомога» 34 459,00 грн., однак підстав для зменшення суми позову на 34 459,00 грн. немає, оскільки ці кошти вже враховані у розрахунку первісного кредитора.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, проте відповідач не відмовився від одержання кредиту , свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав.

Щодо клопотання представника відповідача про витребування оригіналу електронного доказу додаткових угод до договору №668254832 від 15.10.2020, суд зазначає, що за своєю правовою природою оспорюваний правочин є електронним документом, створеним та підписаним в інформаційно-телекомунікаційній системі за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до положень статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ст.100 ЦПК України, оригіналом електронного доказу є його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, який існує виключно у цифровій формі на електронних носіях.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство України у сфері електронної комерції чітко визначає використання одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрового коду), надісланого на верифікований номер телефону позичальника, як належний та правомірний спосіб посвідчення волі сторони, що повністю прирівнюється до власноручного підпису та не передбачає створення документа у звичному паперовому вигляді.

Надані позивачем паперові копії (візуальне відображення текстового змісту електронного документа) повністю узгоджується з наявними у матеріалах справи, хронологією дій в інформаційно-телекомунікаційній мережі та підтвердженням банку про зарахування коштів.

Як вбачається з відповіді АТ «ТаскомБанк» від 05.05.2026 року на запит суду відповідачу 14.12.2020 року були перераховані кошти на банківську картку № НОМЕР_1 у розмірі 9 700,00 грн. На підставі додаткових угод 02.12.2020 року відповідачу перераховано 5 850,00 грн., 09.01.2021 перераховано 2450,00 грн., 10.01.2021 2500,00 грн. та 05.04.2021 року - 1000,00 грн. З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, оскільки факт надання кредиту та наявність безперервного ланцюга відступлення права вимоги підтверджені належними доказами, а розрахунок заборгованості в межах граничного строку дії договору є правомірним позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 70 398,98 грн., з яких: 15 958,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 54 440,18 грн. - заборгованість за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.526,527 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким ,що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання та не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотків.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором належним чином не виконав, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» є обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги між Адвокатське бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткова угода №25770901153 від 20.08.2025 до Договору № 20/08/25-01 від 01.09.2025року, Акт прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 29.12.2025 року.

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об`єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.4,10 - 13,76 - 81,263 - 265,268,273,280 - 283,293,294,315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, м.Київ, вул.Юрія Поправки,6 каб.13) заборгованість за кредитним Договором № 668254832 від 15.10.2020 року у сумі 70 398,98 грн., повернення сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а всього 80 061 (вісімдесят тисяч шістдесят одна) грн. 38 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2026.

Суддя А. В. Вовченко