Ухвала суду № 137490325, 17.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2049/22

Провадження № 1-кп/635/1078/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.05.2026 р. до суду після скасування ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.05.2026 р. вироку Харківського районного суду Харківської області від 09.12.2024 р. надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначеного розміру застави. В обґрунтування клопотання посилається на те, що на даний час ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, що може призвести до втрати доказів для доведення вини ОСОБА_4 в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину. Наявність зазначених ризиків у обвинуваченого обгрунтовується тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи, що ним скоєно тяжкий злочин за вчинення якого передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, має можливість виїхати закордон та постійного місця проживання обвинувачений немає (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Також, ОСОБА_4 будучи ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, отримавши копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, в яких зазначені певні докази, анкетні відомості про свідків, з зазначенням їх засобів зв`язку та місця мешкання, і перебуваючи на свободі, буде мати можливість здійснити незаконний вплив на вказаних осіб чим перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час вказані особи судом не допитані (п.п. 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, проти основ національної безпеки, що дає підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КІІК України). Перебуваючи на свободі, під час обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, під час розгляду справи судом встановлено факт, що обвинувачений зневажливо віднісся та відповідно до судового рішення, яким на нього покладено процесуальні обов`язки передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, та маючи для цього всі можливості, умисно не виконав їх, що в подальшому, продовжуючи застосовувані до обвинуваченого запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, створить в очах суспільства уяву про безкарність та свавілля, а також неспроможність правоохоронних органів забезпечити дотримання обвинуваченим ОСОБА_4 вимог закону. Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перебуваючи на свободі не виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, що свідчить про неможливість запобіганням ним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів і підстав для визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не має.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого. Подав клопотання про зміну відносно нього запобіжного заходу на заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Посилався на те, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 тримається під вартою вже близько 2 років та 6 місяців. Враховуючи термін перебування обвинуваченого під вартою, вважає що на теперішній час відсутні підстави, що виправдовувати би таке тривале безальтернативне утримання ОСОБА_4 під вартою. При вирішенні даного клопотання просив взяти до уваги те, що ОСОБА_4 вже більше 66 років, він має певні ускладнення зі здоров`ям, страждає на гіпертонічну хворобу III степені, цереброваскулярну хворобу, пережив інфаркт, інсульт та потребує лікування та догляду лікаря. Раніше він не притягався до кримінальної відповідальності, одружений, має вищу освіту, міцні соціальні зв`язки, місце проживання, є пенсіонером і не має інших доходів крім пенсії за віком. Крім того він є внутрішньо перемішеною особою, яка втратила усе майно у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника. Заперечував проти продовження строку тримання під вартою. Зазначив, що не має наміру переховуватися від суду або впливати на свідків. Під час попереднього судового розгляду він весь час з`являвся до суду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Постановою Верховного суду від 07.04.2026 р. відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.05.2026 р. запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою продовжено до 13.07.2026 р.

Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, обов`язок по доведенню існування ризиків, які дають підстави для застосування чи продовження запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою, покладається на сторону обвинувачення.

Суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, на існування якого вказує сторона обвинувачення.

При цьому суд враховує, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що відповідно до положень статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останній має можливість переховуватись від суду.

Разом з тим, суд вважає не доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 3, 4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Сторона обвинувачення посилається на можливість незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні.

Проте, у клопотанні не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 вчиняв спроби контактувати зі свідками з метою зміни їхніх показань, схилення до відмови від дачі показань, узгодження позицій або будь-якого іншого впливу на процес доказування. Також не наведено даних про характер відносин обвинуваченого зі свідками, їх залежність від нього, підпорядкованість чи інші фактичні обставини, які б об`єктивно вказували на реальну можливість такого впливу. Саме лише абстрактне посилання на те, що обвинувачений теоретично може контактувати зі свідками, не є достатнім для висновку про наявність ризику у розумінні ст. 177 КПК України. Отже, ризик незаконного впливу на свідків належним чином стороною обвинувачення не доведений.

Посилання прокурора на можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення не містить конкретного опису того, у який саме спосіб, за допомогою яких дій чи механізмів обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, та не підтверджене жодними фактичними даними про його поведінку, яка б свідчила про існування такої загрози.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що під час досудового розслідування відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.01.2023 року запобіжний захід було змінено на тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Після внесення застави, 06.01.2023 р. ОСОБА_4 звільнено з під варти та покладено на нього обов`язки, у тому числі, без дозволу слідчого, прокурора або суду не відлучатися зі свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2023 р. звернуто заставу в дохід держави, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23.11.2023 р. продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

ОСОБА_4 було звільнено 04.12.2023 р. з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в зв`язку зі сплатою суми застави.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 09.12.2024 р. ОСОБА_4 було засуджено за ч.5 ст. 111-1 КК України та взято під варту в залі суду.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого під час попереднього судового розгляду, суд доходить висновку про те, що він не ухилявся від суду.

Також суд приймає до уваги тривалість судового розгляду, сукупний строк тримання обвинуваченого під вартою, який складає 2 роки 6 місяців, вік обвинуваченого, якому виповнилося 68 років, його сімейний стан, той факт, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, його стан здоров`я, підтверджений наявною в матеріалах справи медичною документацією, а тому доходить висновку про можливість визначення розміру застави при продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені вст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, які встановлені судом, визначає розмір застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 183, 314-316, 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 15.08.2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674) в будь-який момент протягом дії ухвали до 15.08.2026 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 5) утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено законом покарання до десяти років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено в частині продовження строку запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 18.06.2026 р.

Суддя ОСОБА_1