Ухвала суду № 137490089, 15.06.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2027/26

1-кп/583/284/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 /в режимі відеоконференції/

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

з фіксацією розгляду справи підсистемою ВКЗ, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальні провадження № 62026170020003836 від 11.02.2026 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 121 КК України

встановив:

У провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває зазначена кримінальна справа.

15.06.2026 від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що строк запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_4 невдовзі закінчується, однак судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений в межах строку дії запобіжного заходу, при цьому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування саме цього виключного запобіжного заходу до обвинуваченого, не зникли та не зменшилися. Так ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжких злочинів, з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення, існує ризик, що залишаючись на волі ОСОБА_6 може переховуватися від суду. Зважаючи на те, що у результаті обізнаності ОСОБА_6 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, для уникнення кримінальної відповідальності він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків з метою їх примушування до зміни або відмови від раніше наданих показань. Також ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, пов`язаного із незаконним впливом на свідків, які ще не допитувалися безпосередньо судом, та потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки за ним не буде здійснюватися постійний візуальний контроль.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні заперечень щодо клопотання прокурора не висловлювали.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши клопотання, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.03.2026 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 07.05.2026 без визначення розміру застави. Такий вид запобіжного заходу застосований обвинуваченому ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та даних про його особу.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.05.2026 строк запобіжного заходу було продовжено до 02.07.2026.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи прокурора за клопотанням на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані судом при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального проступку та тяжких злочинів, відповідальність за які, зокрема, передбачена у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, проживає на території іншого населеного пункту, що є віддаленим від місця судового розгляду справи та може перешкоджати кримінальному провадженню, свідки у цьому кримінальному проваджені судом ще не допитані, а тому існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на них, з метою надання неправдивих свідчень та наявний ризик незаконного впливу на потерпілу, з метою зміни наданих нею показань.Крім того, ОСОБА_4 має молодий вік, доказів щодо наявності сталих соціальних та сімейних зв`язків не надано, при цьому ОСОБА_4 не має офіційних джерел до існування.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.

Отже, прокурором доведено, що підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи з об`єктивних причин не завершений, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

На думку суду, тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з наведених вище підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного судового розгляду кримінального провадження про тяжке кримінальне правопорушення, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, що відповідає вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При цьому, відповідно до положень ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Отже, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується безальтернативний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановлених ризиків.

Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372,376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 15 червня 2026 року.

Строк дії ухвали до 24.00 год. 13 серпня 2026 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено 17 червня 2026 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1