Ухвала суду № 137488200, 17.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10754/26

Провадження № 2-з/522/351/26

УХВАЛА

17 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.06.2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно якої просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» (Код ЄДРПОУ 41168795, місцезнаходження: 65026, місто Одеса, вулиця Приморська, 3Б).

В обґрунтування заяви зазначено, що 10 червня 2026 ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» про стягнення заборгованості із заробітної плати за травень 2026 року у розмірі 45 000 грн. Предметом позову є заробітна плата позивача за травень 2026 року, належна до нарахування та виплати при триваючих трудових відносинах між сторонами. Право вимоги виникло після спливу встановленого законом строку виплати заробітної плати, передбаченого ч. 1 ст. 115 КЗпП України. Позов має трудовий характер і пов`язаний із захистом права працівника на оплату праці.

Заявник також вказує, що існують наявні ризику невиконання рішення суду, що підтверджується не припущеннями, а сукупністю конкретних обставин, а саме: відсутністю добровільного виконання попередніх судових рішень на користь позивача, фінансовий стан відповідача. За даними фінансової звітності ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ», фінансовий стан відповідача характеризується негативними показниками. Зокрема:

- дохід відповідача за 2025 рік склав 9 015 300 грн, що істотно менше показника 2024 року 21 056 100 грн;

- фінансовий результат за 2025 рік є від`ємним чистий збиток у розмірі 1 645 400 грн; за результатами 2025 року зобов`язання відповідача становили 79 243 300 грн, тоді як активи 62 921 500 грн; обсяг зобов`язань відповідача перевищує його активи більш ніж на 16 млн грн.

Матеріали заяви суддя отримала 15.06.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Згідно частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Наведене в сукупності свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Саме такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

За змістом наведених вище приписів, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказала на те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Судом встановлено, що предметом позову є заробітна плата позивача у розмірі 45 000 грн.за травень 2026 року, належна до нарахування та виплати при триваючих трудових відносинах між сторонами.

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» ((Код ЄДРПОУ 41168795, місцезнаходження: 65026, місто Одеса, вулиця Приморська, 3Б).

Так, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, в яких фінансових установах та на яких рахунках знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача, є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, заявник звертаючись у суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, інформацію про номери рахунків, банківську установу, де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.

Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, однак не наводить достатнього обґрунтування негативних наслідків від не вжиття таких заходів забезпечення позову, не зазначає інформації про наявність в останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та, відповідно, їх співмірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ» про стягнення заробітної плати - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.В. Домусчі