Рішення № 137488041, 26.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19921/25-Е

Провадження № 2/522/3820/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 26.02.2000 вона перебувала у шлюбі з відповідачем, вони проживали разом, вели спільне господарство. Фактично шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства припинилися з 14 жовтня 2021 року. Шлюб розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року по справі №522/20758/21. Наразі у неї з відповідачем є спільне майно, яке було ними спільно набуто за час шлюбу за рахунок спільних фінансових накопичень, а саме: нежитлове приміщення, причіп та два автомобілі. Вона користується лише нежитловим приміщенням, де перебуває причіп їй невідомо, два автомобілі продані відповідачем без її згоди. Грошові кошти витрачені не в інтересах сім`ї. В утриманні дітей відповідач участі не приймає, аліментів, що сплачуються відповідачем недостатньо для забезпечення належного духовного та фізичного розвитку дітей.

Тому, позивач просить суд здійснити поділ майна з відступом від засад рівності часток кожного подружжя у спільному майні, шляхом зменшення частки ОСОБА_2 у спільному майні подружжя до 1/3, та відповідно збільшення частки ОСОБА_1 до 2/3. Виділити позивачу в порядку поділу майна у власність нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за а адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 125 600,00 грн.; визнати спільним майно подружжя та виділити в порядку поділу майна у власність відповідачу причеп легковий Путник, модель 814000, рік випуску 2014, вартістю 28 900,00 грн.; визнати спільним майно подружжя та виділити відповідачу в порядку поділу майна автомобіль ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., вартістю 75 000,00 грн.; визнати спільним майно подружжя та виділити в порядку поділу майна у власність відповідачу автомобіль HYUNDAI SONATA, легковий сєдан, номер шасі НОМЕР_1 , колір синій, 2008 року випуску, вартістю 232 300,00 грн. Стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі: 182 266,66 грн., що являє собою різницю вартості часток, які виділені кожному з подружжя (з урахуванням стягнення з нього компенсації замість частки Позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобілі ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., та HYUNDAI SONATA, легковий седан, 2008 року випуску. Судові витрати покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

10 вересня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Витребувано від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВ), вул. Академіка Корольова, 5 м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 45239068 наступні відомості та докази:

копії документів, на підставі яких реєструвався за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) облік та зняття з обліку транспортних засобів в період з 26 лютого 2000 року по цей час, зокрема:

- транспортного засобу марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р.в. Дата державної реєстрації - 03.06.2014 реєстрація нових транспортних засобів по акту прийому - передач. Орган державної реєстрації ВРЕР №1 м. Одеси;

- транспортного засобу марки HYUNDAI модель SONATA, 2008 р.в., об`єм двигуна - 1998 см. куб., потужність двигуна - інформація відсутня. Дата державної реєстрації - 16.06.2009 реєстрація транспортного засобу придбаного в торговельній організації. Орган державної реєстрації ТСЦ №5142;

- 04.12.2021 транспортний засіб, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5142, було перереєстровано з ОСОБА_2 на нового власника - ОСОБА_3 ;

- 07.05.2022 транспортний засіб, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5142, було перереєстровано на ОСОБА_2 ;

- 20.10.2024 транспортний засіб, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного через електронні сервіси та зовнішні ресурси, перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 . Орган державної реєстрації ТСЦ №3245;

- транспортного засобу марки ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., об`єм двигуна - 1580 см. куб., потужність двигуна - інформація відсутня. Дата державної реєстрації - 06.06.2014 реєстрація транспортного засобу за довідкою - рахунком. Орган державної реєстрації ВРЕР №2 м. Одеси;

- 16.02.2021 транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5144, перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 .

06 жовтня 2025 року до суду від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) надійшли відомості щодо транспортних засобів, зазначених в ухвалі від 10.09.2025 р.

15 січня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Савицької О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву та відмовити в задоволенні позовних вимог. Незгоду із позовом у відзиві відповідач обґрунтовує тим, що вважає фактичною датою припинення шлюбних правовідносин 03.03.20022 року, коли набуло законної сили рішення суду про розірвання шлюбу; причіп легковий ОСОБА_6 зареєстрований за ним на підставі акту прийому передачі, отже набуття цього майна за спільні кошти та відплатним договором позивачем не доведено, що унеможливлює включення його до спільного майна подружжя; відсутній висновок спеціаліста щодо ринкової вартості автомобіля ВАЗ-2107, отже не може бути врахована визначена позивачем вартість цього майна; заявляє, що транспортні засоби ВАЗ та HYUNDAI були продані в період шлюбу з позивачем та за її згодою. Кошти витрачені на інтереси сім`ї, окрім цього, такі договори купівлі продажу не оспорені та не визнані недійсними; транспортні засоби ним не укриваються; не вбачає підстав для відступу від рівності часток у спільному майні подружжя, бо в утриманні дітей приймає участь, намагається спілкуватися та сплачує стягнуті з нього аліменти у повному обсязі, відповідно до рішень суду про стягнення аліментів, заборгованості по сплаті аліментів немає.

Спільним майном, яке підлягає поділу вважає нежитлове приміщення,загальною площею 4,7 м.кв. за а адресою: АДРЕСА_1 . Вважає неефективними вимоги позивача про виділення йому у власність транспортних засобів, які перебувають у власності третіх осіб та вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю. Вважає вірним стягнути на його користь частку вартості спільного нежитлового приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за а адресою: АДРЕСА_1 .

12 лютого 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Головіна М.В. надійшла відповідь на відзив, якою позивач підтримала позовні вимоги та проти доводів відповідача заперечила, зазначила про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 127 та ч. 7 ст. 178 ЦК України та відсутність об`єктивних обставин, які вплинули на несвоєчасність подання відзиву на позов. Просили залишити без розгляду відзив відповідача.

25 лютого 2026 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, разом із клопотанням про витребування доказів, а саме виписки про рух коштів по рахунку.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано з АТ КБ «Приват Банк», ЄДРПОУ: 14360570, виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в КБ Приват Банк (з його картки НОМЕР_4 ) за період з 01 липня 2021 року по 20 січня 2022 року.

30 березня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 22 квітня 2026 року на 14:30.

03 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Головіним М.В. до суду подано додаткові пояснення по справі, з урахуванням наданих АТ КБ «Приват Банк» доказів (відомостей по виписці по рахунку).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Головін М.В. в судовому засіданні 26 травня 2026 року позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Савицька С.М. в судовому засіданні 26 травня 2026 року просила в задоволенні позовних вимог відмовити, проте зазначила, що поділу може підлягати лише спільне нежитлове приміщення нежитлове приміщення №16/2к, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, 26 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб (копія свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 , від 26.02.2000 року).

Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року по справі №522/20758/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Під час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно:

нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 ;

транспортний засіб марки HYUNDAI модель SONATA, 2008 р.в., VIN: НОМЕР_1 , колір синій, тип пального бензин, об`єм двигуна 1998 см.куб., номерний знак НОМЕР_8 , 2008 року випуску, дата державної реєстрації 16.06.2009 реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, за ОСОБА_2 ;

транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК, модель 814000, рік випуску 2014, VIN: НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , дата державної реєстрації 03.06.2014 року реєстрація нових транспортних засобів по акту прийому - передачі, за ОСОБА_2 ;

транспортний засіб марки ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., VIN: НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_12 , дата державної реєстрації 06.06.2014 року реєстрація транспортного засобу за довідкою рахунком, за ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України, далі ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (частина шоста статті 57 СК України).

У статті 60 СК України зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду від 13.03.2014 у справі № 537/541/23).

За змістом частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Тлумачення статті 61СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі N 339/116/16-ц (провадження N 61-15462св18), постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі N 711/2302/18, від 25.05.2020 року у справі № 347/955/16.

Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Спростовуючи презумпцію спільності права власності подружжя на транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК, модель 814000, 2014 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_10 , дата набуття у власність 03.06.2014, представник відповідача заперечує тим, що зазначене майно зареєстровано за відповідачем за актом прийому передачі, а позивачем не доведено набуття такого майна за відплатним договором та за спільні кошти, через це вважає, що на таке майно не розповсюджується режим спільного майна подружжя і воно не підлягає поділу. При цьому відповідач заявляє, що не користується цим майном та воно перебуває за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, згідно листа РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) від 25.09.2025 за № 31/30/15-14103-2025, транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р., VIN: НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_10 , зареєстрований за відповідачем 03.06.2014 року, реєстрація нових транспортних засобів по акту прийому передачі, тобто в період шлюбу між сторонами.

Набуття майна у власність за невідплатним договором, проте в період шлюбних правовідносин не є достатньою підставою для визнання права особистої власності за особою на таке майна. Проте наявні підстави віднесення такого майна до спільного майна подружжя, з огляду на те, що воно набуто в період перебування у шлюбі.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц та від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 та від 11.04.2019 у справі N 339/116/16-ц зауважили, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Таким чином, у разі виникнення спору у суді має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно. Факт перебування сторін у шлюбі протягом певного часу та придбання транспортного засобу марки (причіп) ПУТНИК саме у період зареєстрованого шлюбу, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано.

Суд вважає, що в розрізі положень статей 57, 60 СК України, відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна подружжя щодо спірного транспортного засобу марки (причіп) ПУТНИК, а реєстрація права власності на нього за актом прийому передачі, як нового транспортного засобу не доводить набуття відповідачем в особисту власність такого майна.

Сторонами не заперечується режим спільного майна подружжя відносно нежитлового приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд.8-А, приміщення №16/2к, транспортного засобу марки HYUNDAI модель SONATA, 2008 р.в., номерний знак НОМЕР_8 , та транспортного засобу марки ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., номерний знак НОМЕР_12 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).

В постанові від 28 липня 2025 року у справі № 369/8241/23 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

У відповідності до пункту третього частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 740/3930/15-ц (провадження № 61-10751св19).

Частина 3 статті 105 СК України, в редакції на час припинення шлюбних відносин, визначала, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частина 2 статті 114 СК України, в редакції на час припинення шлюбних відносин, встановлювала, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Позивачем вказано про фактичне припинення шлюбних відносин та ведення спільного проживання з 14 жовтня 2021 року. Посилається при цьому, що за текстом рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26.01.2022 року у справі №522/20758/21, за яким шлюб позивачем та відповідачем було розірвано, ОСОБА_2 , який виступав позивачем у цій справі, також заявляв про фактичне припинення спільного проживання з ОСОБА_1 з жовтня 2021 року.

Представник відповідача заявив про припинення шлюбних відносин з набранням чинності рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26.01.2022 року у справі №522/20758/21, за яким шлюб позивачем та відповідачем було розірвано, тобто з 03.03.2022.

При цьому необхідним є встановлення обставин щодо наявності згоди ОСОБА_1 на відчуження відповідачем транспортних засобів та витрачання коштів, одержаних відповідачем при відчуженні таких транспортних засобів в інтересах сім`ї.

Тобто, обставини відчуження майна в період шлюбу або поза межами шлюбних відносин не є вирішальними при визначенні підстав для врахування вартості відчуженого майна при поділі.

Стосовно поділу транспортних засобів марки ВАЗ модель 21074 та марки HYUNDAI модель SONATA, надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, сторонами визнається, що такі транспортні засоби були набуті в період перебування сторін у шлюбних відносинах.

Проте відповідач відчужив транспортний засіб марки ВАЗ модель 21074 на підставі договору купівлі продажу від 16.02.2021, укладеного в ТСЦ №5144, перереєстрованого на нового власника ОСОБА_5 .

Транспортний засіб марки HYUNDAI модель SONATA, 2008 р.в., був відчужений відповідачем 04.12.2021 за договором купівлі-продажу, укладеним в ТСЦ №5142, на нового власника - ОСОБА_3 . На підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2022, укладеного в ТСЦ №5142, знов був перереєстрований на ОСОБА_2 , а 20.10.2024 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного через електронні сервіси та зовнішні ресурси, перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 . Орган державної реєстрації ТСЦ №3245.

Матеріали справи містять копії договорів купівлі продажу транспортного засобу ВАЗ модель 21074 та транспортного засобу марки HYUNDAI модель SONATA, надані до суду РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС за ухвалою про витребування доказів від 10.09.2025.

За договорами купівлі продажу транспортних засобів не вбачається відомостей про наявність згоди подружжя на їх відчуження, не додана така згода і до матеріалів реєстраційної справи на відповідний транспортний засіб, проте договори купівлі продажу транспортних засобів містять засвідчення ОСОБА_2 про право власності на такі транспортні засоби.

Отже, суд доходить до висновку, що відповідачем здійснено відчуження транспортних засобів без повідомлення та за відсутності згоди ОСОБА_1 .

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, що договори відчуження транспортних засобів ВАЗ модель 21074 та марки HYUNDAI модель SONATA не оспорені та не визнані недійсними, бо такі доводи суперечать правовим висновкам, наведеним Верховним Судом у постанові від 24.08.2022 у справі № 125/2157/19, на які вірно послався позивач.

З огляду на заявлені позивачем вимоги про отримання еквіваленту вартості частки проданого без її згоди майна, тобто стягнення компенсації вартості частки відчуженого майна ефективним є саме стягнення компенсації, а не оспорення договорів купівлі продажу та визнання їх недійсними.

Наявні в матеріалах справи докази не доводять витрачання відповідачем коштів від реалізації транспортних засобів в інтересах сім`ї.

Оцінюючі виписки з банківського рахунку відповідача в АТ «КБ «Приватбанк» суд приходить до висновку, що вони не містять відомостей про надходження коштів від продажу авто та використання таких коштів в інтересах сім`ї. Грошові перекази, про які заявляє відповідач здійснювалися ним позивачу за рахунок отриманої ним заробітної плати.

Суд приходить до висновків, що відсутність згоди іншого з подружжя на відчуження транспортних засобів, відсутність належних доказів використання коштів, отриманих від продажу такого майна в інтересах сім`ї вказує на наявність підстав для стягнення на користь іншого з подружжя компенсації вартості належної позивачу частки відчужених транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю.

Факт користування нежитловим приміщенням позивачкою сторонами не заперечується. Факт користування транспортним засобом (причіп) ПУТНИК позивачем не встановлений. Доказів, які би підтвердили таке користування, відповідач суду не надав, проте вказав місце зберігання такого майна, що вказує на перебування такого майна в розпорядженні відповідача. Будь яких доказів його стану та вартості зі свого боку не надав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, на підставі експертної оцінки майна.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Позивачем в підтвердження вартості спільного майна подружжя надано звіт про оцінку ринкової вартості майна подружжя ОСОБА_9 , виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ ОФ «ІНЮГ-Експертиза», який містить відомості про ринкову вартість майна станом на 24.06.2025, а саме:

нежитлового приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд.8-А, приміщення №16/2к, вартістю 125600,00 грн.;

транспортного засобу марки HYUNDAI модель SONATA, шасі НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_8 , вартістю 232300 грн.;

транспортного засобу марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р. 28900,00 грн.

Вартість транспортного засобу ВАЗ модель 21074, 2003 року випуску визначена шляхом дослідження вартості продажу аналогів схожих транспортних засобів на веб-порталах з купівлі-продажу транспортних засобів https://auto.ria.com/, https://rst.ua/ukr/, https://www.olx.ua/uk/ та на дату подання позову становить 75000,00 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо неналежного визначення вартості транспортного засобу марки ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., номерний знак НОМЕР_12 та відсутності доказів на підтвердження заявленої вартості, суд зазначає таке.

Помилковими є доводи відповідача стосовно відсутності належних доказів вартості такого транспортного засобу, бо відповідач та його представник не спростував такої вартості транспортного засобу і клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення його вартості не заявляв, тобто не надав суду будь-яких доказів на спростування вартості спірного транспортного засобу, зазначеної позивачем у позові, на підставі даних веб-сайтів https://auto.ria.com/, https://rst.ua/ukr/, https://www.olx.ua/uk/.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача щодо неможливості самостійного визначення вартості транспортного засобу особою, яка не є суб`єктом оціночної діяльності.

Такі висновки суду не ґрунтуються на висновках, викладених у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 619/3759/17 (провадження № 61-48129св18), в якій Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення компенсації вартості частки транспортних засобів, вартість яких визначена з урахуванням ринкових цін на підставі даних веб-сайту https://auto.ria.com.

Подібні висновки наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2025 року у справі № 760/25662/21 (провадження № 61-11185св23).

Враховуючи, що ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК модель 814000; не доведено наявність письмової згоди на продаж цінного майна, до якого відносяться транспортні засоби ВАЗ модель 21074 та HYUNDAI модель SONATA; не доведено використання коштів від продажу транспортних засобів в інтересах сім`ї, яка як вбачається з позову про розірвання шлюбу по справі № 522/20758/21, остаточно вже розпалася на час подання позову до суду жовтень 2021 року та не спростовано визначену у звіті про ринкову вартість майна подружжя ОСОБА_9 вартість нежитлового приміщення, транспортних засобів HYUNDAI модель SONATA та причепу ПУТНИК модель 814000 та за відомостями з веб-сайтів з продажу авто транспортного засобу ВАЗ модель 21074 у загальному розмірі 461800,00 грн., суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію частки вартості транспортних засобів марки HYUNDAI модель SONATA, 2008 р.в., номерний знак НОМЕР_8 , та марки ВАЗ модель 21074, 2003 р.в., номерний знак НОМЕР_12 , яка підлягає стягненню з відповідача.

Вартість відчужених відповідачем транспортних засобів марки ВАЗ модель 21074 та марки HYUNDAI модель SONATA перереєстровані відповідачем на нових власників враховується при поділі спільного майна подружжя.

Враховуючи порядок використання майна сторонами, відчуження відповідачем двох транспортних засобів без згоди позивача, за недобросовісної поведінки під час укладення договорів купівлі продажу таких транспортних засобів та використання коштів не в інтересах сім`ї, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації вартості часток відчужених транспортних засобів марки HYUNDAI модель SONATA та марки ВАЗ модель 21074, 2003 року випуску.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абз. 1 і 2 ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (ч. 1 ст. 365 ЦК України).

Вирішуючи питання про порядок поділу нежитлового приміщення та причепу ПУТНИК, суд вважає за доцільне розподілити таке майно в натурі, з огляду на порядок використання такого майна сторонами, з урахуванням інтересів не лише сторін, а й дітей.

Як вже встановлено судом, нежитловим приміщенням користується позивач, а відповідач вказує, що це єдине майно, яке є на час розгляду справи відноситься до спільного майна подружжя та відповідно підлягає поділу у рівних частках, при цьому не заперечує проти залишення в порядку поділу спільного майна подружжя цього приміщення у власність позивачу, зі стягненням з неї на його користь грошової компенсації його частки у сумі 62800,00 грн.

Транспортний засіб (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р. є неподільною річчю, що унеможливлює спільне користування ним сторонами. Перебуває у розпорядженні відповідача.

Відповідно, нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення №16/2к та транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р. підлягають реальному поділу між сторонами виходячи з порядку користування таким майном, шляхом виділення у власність позивачу нежитлового приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 125600,00 грн., а позивачу - транспортного засобу марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р.в., вартістю 28900,00 грн., з присудженням відповідачу грошової компенсації 48350,00 грн., що становить різницю між вартістю часток кожного з подружжя у цьому майні.

Таким порядок поділу буде відповідати висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року по справі №654/3751/18: При вирішенні спору про поділ майна, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному із подружжя окремих видів (об`єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсацію при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому із подружжя тощо.

Реальний поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_9 в такому випадку є найбільш доцільним, бо сутність поділу полягає саме в тому, щоб кожному із подружжя присудити в особисту власність конкретні речі.

При цьому, суд не вбачає підстав для відступлення від принципу рівності часток подружжя при поділі майна з огляду на наступне.

При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавства, частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СКУ). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СКУ).

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя.

По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч. 2 ст. 70 СК України ).

По-друге, суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК). Відповідно до ч. 3 ст. 70 СКУ збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов`язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину.

По-третє, безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

Для справедливого поділу майна подружжя необхідно враховувати вартість всього майна, що підлягає поділу, а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд.8-А, приміщення №16/2к, вартістю 125600,00 грн.;

- транспортний засіб марки HYUNDAI модель SONATA, шасі НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_8 , вартістю 232300 грн.;

- транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р. 28900,00 грн.

- транспортний засіб марки ВАЗ модель 21074, 2003 року випуску - 75000,00 грн., що є їх спільною сумісною власністю.

Загальна грошова вартість майна, яке є предметом поділу становить 461800,00 грн., внаслідок чого при рівності часток кожній із сторін належить майно грошовою вартістю 230900 грн.

Проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами обставини та статтю 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Водночас, Верховний Суд зазначає, що встановлення підстав для відступлення від рівності часток подружжя здійснюється судом у кожній справі окремо виходячи із конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2022 року у справі № 330/1079/20.

Ч. 3 ст. 70 СК України передбачає, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Дана норма може застосовуватися, коли рівень забезпеченості дитини, в тому числі і з урахуванням аліментів, не відповідає достатності для її розвитку та лікування.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2022, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 року, по справі № 522/4590/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку, з дня пред`явлення позову 11.04.20222року та до повноліття сина ОСОБА_10 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, починаючи з 21.05.2023 року до повноліття сина ОСОБА_11 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2023 року у справі №522/17450/22 відмовлено у позові ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2024 року у справі № 522/19825/23, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного суду від 10.09.2024 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_7 , про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_14 , АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 06 жовтня 2023 року і до 20 травня 2028 року або до припинення навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Даний розмір аліментів, як недостатній для розвитку та/або лікування неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та на цей час вже повнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оспорювався.

Також, відповідачем надано до матеріалів справи докази перерахування сину ОСОБА_7 грошових коштів, що вказує на участь у його вихованні та утриманні, поряд з виконанням обов`язку зі сплати аліментів.

Матеріали справи не містять доказів наявності на час розгляду справи заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей за згаданими рішеннями суду. Існуюча до звернення позивача із позовом про поділ майна до суду погашена відповідачем у повному обсязі, що підтверджено відомостями з матеріалів виконавчого провадження про стягнення аліментів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталась до відповідача з вимогами (досудовими чи в судовому порядку) щодо збільшення розміру аліментів, або стягнення додаткових витрат на дитину, чи взагалі повідомляла позивача про наявність таких витрат.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, які від покладає в підставу для відступлення від засад рівності часток подружжя стосовно ухилення відповідача від обов`язку з утримання житла, в якому проживають діти.

Факти, за яких позивач вважає можливим збільшити його частку у спільному майні подружжя, зменшивши частку відповідача, не можуть бути застосовані для відступу від рівності часток подружжя у спільному майні.

При поділі майна подружжя, якщо одне з подружжя відчужило частку спільного майна, інший має право на компенсацію вартості цієї частки. Це може бути здійснено шляхом стягнення з відчужувача відповідної суми грошей або шляхом зменшення його частки в іншому спільному майні при поділі.

Позивач зазначає, що відповідач приховав спільне майно подружжя - транспортний засіб марки HYUNDAI модель SONATA та транспортний засіб марки ВАЗ модель 21074, 2003 року випуску, здійснивши його відчуження на користь третіх осіб без згоди ОСОБА_1 , порушивши таким чином її право на належну їй 1/2 частку у цьому майні, що надає їй законне право на отримання компенсації вартості цієї частки шляхом стягнення з відчужувача (відповідача) на її користь суму у розмірі 153650 грн.

Одночасно з підстав приховування відповідачем зазначених транспортних засобів, позивач заявила вимогу про відступити від рівності часток у всьому спільному майні шляхом зменшення частки ОСОБА_2 1/2 частини до 1/3 частини і відповідно збільшення своєї частки з 1\2 частини до 2/3 частин.

Тобто, при задоволенні таких вимог, відбудеться компенсація вартості 1/2 частки ОСОБА_1 у цьому майні шляхом стягнення з відчужувача на користь ОСОБА_1 153650 грн. та одночасно зменшення його ОСОБА_2 частки з 1/2 частини до 1/3 частини в спільному майні і відповідно збільшення в цьому майні частки ОСОБА_1 з 1/2 частини до 2/3 частин.

Таким чином, у даному випадку відбудеться подвійний захист прав ОСОБА_1 , та як наслідок надмірна компенсація вартості 1/2 частки ОСОБА_1 у праві власності на відчужені ОСОБА_2 транспортні засоби за рахунок одночасного стягнення з нього 1/2 частини вартості цих транспортних засобів у грошовому еквіваленті 153650 грн. та зменшення частки ОСОБА_2 у праві власності на спільне майно з 1/2 частини до 1/3 частини, у зв`язку з тим відбудеться збільшення частки ОСОБА_1 з 1/2 частини до 2/3 частин.

Спірне майно придбане подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, отже частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні. Належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, як підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем не надано.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю.

Доводи позивача про існування істотних обставин для відступлення від рівності часток подружжя у спільному майні не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Оскільки сторони не досягли згоди, спір має бути вирішеним судом як це передбачає (ч.1. ст. 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, у спорах про поділ майна подружжя суд не обмежений запропонованим сторонами способом поділу та вправі визначити інший спосіб розподілу майна з урахуванням конкретних обставин справи. Обрання судом способу поділу, відмінного від заявленого позивачем, не є виходом за межі позовних вимог, оскільки предметом позову є поділ майна, а не конкретний варіант його здійснення. (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20).

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)".

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Тобто, суд повинен провести реальний поділ спільного майна подружжя (постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведеного, суд приходить до наступного.

Загальна вартість спільного майна подружжя складає 461800,00 грн., тобто за рівності часток подружжя частка кожного з них складає майна на суму 230900,00 грн.

Частка у нежитловому приміщенні кожного з подружжя вартує 62800,00 грн.

Частка у транспортному засобі (причіп) ПУТНИК модель 814000 кожного з подружжя вартує 14450,00 грн.

Розмір компенсації позивачу за частку у відчуженому відповідачем транспортному засобі HYUNDAI модель SONATA, р.н. НОМЕР_8 складає 116150,00 грн.

Розмір компенсації позивачу за частку у відчуженому відповідачем транспортному засобі марки ВАЗ модель 21074, р.н. НОМЕР_12 складає - 37500,00 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи порядок користування майном, вартість часток кожного в об`єктах спільного майна подружжя, розмір компенсації позивачу за частку вартості відчужених відповідачем транспортних засобів, дотримуючись засаду рівності часток у спільному майні подружжя, суд вбачає доцільним розподілити спільне майно наступним чином:

- виділити у власність позивачу нежитлове приміщення №16/2к, загальною площею 4,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 125600,00 грн.;

- виділити у власність відповідачу транспортний засіб марки (причіп) ПУТНИК модель 814000, 2014 р. 28900,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача різницю між розміром компенсації кожному з них за частки у спільному майні подружжя 105300,00 грн. (461800,00/2-125600,00).

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті81 ЦПК України).

Згідно частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

За таких обставин, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши докази, їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за позовом підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат по сплаті судового збору, суд зазначає, що, згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було здійснено витрати на оплату судового збору у розмірі 2462,94 грн.

Також нею були понесені витрати на оплату послуг оцінювача у розмірі 9000,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1847,21 грн. та витрати по оплаті послуг оцінювача у розмірі 6750,00 грн., а всього 8597,21 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 м.кв. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) право власності на транспортний засіб (причіп) марки ПУТНИК, модель 814000, рік випуску 2014, VIN: НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) компенсацію вартості частки майна в сумі 105300 (сто п`ять тисяч триста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) витрати по оплаті послуг оцінювача у розмірі 6750,00 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1847,21 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2026 року.

Суддя: