Ухвала суду № 137487952, 17.06.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/9808/26

Номер провадження № 2/521/7129/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої службиу місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої службиу місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання права власності.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Згідно із ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, зі змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015 року, розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640,00 грн.).

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач крім іншого просить визнати за нею право власності на 451/4000 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 .

Разом з тим, позивач не надає жодного доказу визначення вартості вказаної частки квартири, на час звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Згідно п. а ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 « Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440 (далі Постанова), - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідно із п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

На день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, тому розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Крім того слід зазначити, що дійсну ринкову вартість на час розгляду спору може визначити тільки спеціаліст в цій галузі, ані позивач ані суд не є спеціалістами у визначення вартості нерухомості. Тому належним та допустимим доказом підтвердження дійсної ринкової вартості може бути зокрема звіт про оцінку нерухомого майна.

Тому позивачу необхідно надати суду Звіт про оцінку нерухомого майна.

Також, встановлено, що позивачем додано квитанцію № 9677-0027-7515-5335 про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн. за вимогу немайнового характеру.

Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру за ставкою 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16 640,00 грн., за реквізитами для сплати судового збору до Хаджибейського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/) та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки згідно наведених вище норм ціна позову визначається з дійсної вартості майна на момент пред`явлення позову, тоді як сторона позивача не долучила звіт про оцінку майна.

Також, всупереч положенням ст. 175 ЦПК України, подана позовна заява не містить відомі номери засобів зв`язку відповідача та третіх осіб, відомості про наявність або відсутність у відповідача адреси електронної пошти та електронного кабінету (за відсутності відповідних відомостей щодо інших учасників справи, позивач може зазначити в позовній заяві про відсутність у нього таких відомостей).

Крім того, всупереч положенням ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивачем не вказано:

- на виконання п. 7 ч.3 ст. 175 ЦПК відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- на виконання п. 8 ч.3 ст. 175 ЦПК - зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- на виконання п. 9 ч.3 ст. 175 ЦПК - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у з в`язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 133-140, 175, 185, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої службиу місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання права власності - залишити без руху.

Повідомити позивачів про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивачі відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконають вимоги, визначені статтями175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст. 185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачам до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду в частині визначення розміру судового збору шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.Д. Громік