Рішення № 137487950, 08.06.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______

Справа №521/1854/26

Пр. №2/521/3397/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Жулего М.І., за участі:

представника позивача Чегодар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

В лютому 2026 року Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі-ГУНП в Одеській області) звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідачка по справі разом з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають та зареєстровані в кімнатах АДРЕСА_1 , загальною площею 33,5 кв.м.

Відповідно до листа Управління Центру забезпечення ГУНП в Одеській області від 12 червня 2025 року №51026-2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є пенсіонером ОВС та проживає у відомчому гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 із сім`єю у складі трьох осіб (вона, чоловік та син).

Договір найму житла між ГУНП в Одеській області та ОСОБА_1 не укладався, так як відповідачка відмовляється його підписувати, ордер на вищевказані кімнати не видавався.

Зазначив, що ОСОБА_1 є боржником по оплаті за комунальні послуги і сума її заборгованості по комунальним послугам за період з 2022 року по 2026 рік, складає 127869,82 грн., що підтверджується листом від 20 січня 2026року №17696-2026.

З 2016 року з відповідачкою договір найму житла не укладався, оскільки остання не сплачувала за житлово-комунальні послуги, проте продовжувала проживати в гуртожитку за своєю родиною та користуватися наданими послугами.

Вказував, що відповідачці кожного місяця особисто вручалися комендантом квитанції на оплату комунальних послуг, а також неодноразово були надіслані повідомлення щодо погашення заборгованості за комунальні послуги та пропозиції для підписання та узаконення правових підстав проживання у гуртожитку, а саме договір найму житла (повідомлення від 27 листопада 2017 року №25/Д-52/кц, від 22 червня 2021 року 25/500).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року по справі №521/8684/20 з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Одеській області була стягнута заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 32058, 18 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2025 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року по справі №521/8684/20 в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору було скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким компенсовано ГУНП в Одеській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1702,62 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 мала довідку МСЕК, яка була дійсна до 09 вересня 2016 року, але нової довідки остання не пред`являла.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Одеській області заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги за період з 2022 по 2026 роки у розмірі 127869,82 грн. та витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.14-15).

Представник позивача, діюча за довіреністю від 12 червня 2025 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надала.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності відповідачки, яка своєчасно і належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи (а.с.102).

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Головне управління Національної поліції в Одеській області є юридичною особою, дії на підставі Положення про Головне управління Національної поліції в Одеській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Національної поліції в Одеській області та Положенням (а.с. 6,7-10, 29-53).

Відповідно то витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснює діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки.

Судом встановлено, що Держава в особі Національної поліції України на підставі свідоцтв про право власності від 12 жовтня 2011 року та від 22 грудня 2011 року є власником гуртожитків з господарськими будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 27,28-32,33,34-36).

Відповідно до довідки № 261 (виписка з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 16 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , проживають та зареєстровані в кімнатах АДРЕСА_1 , загальною площею 33,5 кв.м. (а.с.37).

Встановлено, що з ОСОБА_1 з 2016 року договір найму житла не укладався, проте відповідачка продовжувала проживати в гуртожитку та користуватися надаваними їй послугами.

Згідно листа начальника ВКЕЗ ЦЗ від 20 січня 2026року №17696-2026 ОСОБА_1 є боржником по оплаті за спожиті комунальні послуги і сума її заборгованості по комунальним послугам за період з 2022 року по 2026 рік, складає 127869,82 грн. (а.с.54).

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року по справі №521/8684/20 з ОСОБА_1 на користь ГУ НП Одеської області була стягнута заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 32058, 18 грн. (а.с.84-88).

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2025 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року по справі №521/8684/20 в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору було скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким компенсувати ГУ НП Одеської області судовий збір у розмірі 1702,62 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.89-96).

Відповідно до листа начальника ВКЕЗ ЦЗ ГУНП в Одеській області №17088-2026 від 19 січня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за період з 2022 року по 2026 рік становить 127869,82 грн., яка складається з заборгованості: за 2020 рік: водопостачання - 2347,05 грн., електропостачання - 4053,25 грн., теплопостачання - 5476,00 грн.; за 2021рік: водопостачання - 2848,60 грн., електропостачання - 8716,00 грн., теплопостачання - 6445,60грн.; за 2022 рік: водопостачання - 3335,93 грн., електропостачання - 12574,31 грн., теплопостачання 5079,99 грн., найму приміщення 3006,24 грн.; за 2023 рік складається з: водопостачання - 3623,78 грн., електропостачання - 18092,43 грн., теплопостачання - 4686,60 грн., найму приміщення - 3315,27 грн., за 2024 рік складається з: водопостачання 3569,42 грн., електропостачання - 12416,13 грн., теплопостачання - 5589,63 грн., найму приміщення - 3935,12 грн., за 2025 рік складається з: водопостачання - 4745,76 грн., електропостачання -3981,42 грн., теплопостачання - 5602,29 грн., найму приміщення - 4429,00 грн. (а.с. 76-79).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08 жовтня 1992 № 572, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-1367цс16 та висновку Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року № 404/6748/15-ц , правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЖК порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 67,68 ЖК, та визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги).

Згідно ст. 131 ЖК Примірне положення про користування гуртожитками затверджується Кабінетом Міністрів України після консультацій з громадськістю, що проводяться відповідно до законодавства.

Відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками органи державної влади, органи місцевого самоврядування, власники гуртожитків після консультацій з громадськістю (громадськими організаціями, створеними з метою захисту інтересів мешканців гуртожитків) за погодженням з профспілками (за наявності) затверджують положення про користування гуртожитками, що перебувають у їхній власності, управлінні, розпорядженні, користуванні.

Відповідно до п. 7 Розділу III Положення про гуртожитки, особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

Підпунктом 2 п. 3 розділу III Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, затвердженим наказом ГУНП в Одеській області №366 від 11 лютого 2020 року визначено, що особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею.

Відповідно до п. 6 розділу III Положення, наймач сплачує за проживання в гуртожитку, а також за житлово-комунальні послуги, які йому надаються у зв`язку із проживанням.

Тобто, проживання в гуртожитку є платним.

Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого Головним управлінням. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між ГУНП в Одеській області та особою, що проживає в гуртожитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 66 ЖК встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 67 ЖК плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно положень ст. 68 ЖК наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачці з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.

Указана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 у справі № 910/7968/19.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення зазначених норм закону відповідачка зобов`язання належним чином не виконувала, в наслідок чого утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.

При цьому суд враховує, що відсутність укладеного між сторонами письмового договору про надання житлово-комунальних послуг в кімнаті гуртожитку, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки обов`язок відповідача щодо сплати вартості послуг за проживання у гуртожитку випливає із закону, а не тільки з договору.

Отже, оскільки відповідачка споживала комунальні послуги і нею не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача в цій частині, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатила її вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 травня 2021 року має другу групу інвалідності (захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС), тому не є суб`єктом сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

При зверненні до суду позивачем сплачено судовій збір в розмірі 3028,00 грн., який компенсується Головному управлінню Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Філатова,15а, ЄДРПОУ:40108740) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с. 5).

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 815 ЦК України, ст.ст. 67,68,130, 131 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 280-289, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, 21 травня 1996 року, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Головного управління Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Філатова,15а, ЄДРПОУ:40108740) заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги за період з 2022 року по 2026 рік у розмірі 127869 (сто двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 82 копійки.

Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Філатова,15а, ЄДРПОУ:40108740) судовий збір у розмірі 3028 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда