Ухвала суду № 137487771, 12.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 522/696/26

Провадження № 1-кп/947/1034/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в м.Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Біляївка, Одеського району, Одеської області, громадянина України, українця, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки російської федерації, громадянки Білорусі, білоруски, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисники: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

представники потерпілих: ОСОБА_10 , ОСОБА_11

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувають матеріали кримінального провадження за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , обґрунтовуючи його тим, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, прокурор зазначив, що обвинувачена ОСОБА_4 з метою уникнення покарання може переховуватись від суду, так як є громадянкою Республікою Білорусь та у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, може безперешкодно залишити територію України, також може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які можуть володіти інформацією щодо лікування ОСОБА_12 , що може перешкоджати встановленню істини, а враховуючи те, що обвинувачена і надалі продовжує займатись наданням медичної допомоги, в подальшому у неї є можливість продовжити неналежне виконання своїх професійних обов`язків та допущення дефектів у лікуванні, що може призвести до тяжких наслідків. Тому, сторона обвинувачення вважає, що усі наявні ризики виправдовують застосування такого виду запобіжного заходу як домашній арешт та просить суд заборонити ОСОБА_4 залишати місце свого мешкання у нічний час доби з носінням електронного браслету та покладенням на неї відповідних обов`язків.

Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримали вищевказане клопотання та просили суд задовольнити його.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 (залучений судом на окрему процесуальну дію для вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої), в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та зауважив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, недоведені належним чином та не є обґрунтованими, на даний час вина ОСОБА_4 не встановлена, а її громадянство іншої держави не є підставою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Адвокат зауважує, що обставини, викладені в клопотанні прокурора, не повинні бути прийнятими до уваги судом і вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора та надала суду письмові заперечення, згідно яких остання зазначає, що клопотання прокурора є фактично ідентичним за змістом попереднім клопотанням, на підставі яких щодо неї застосовувався запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту понад 7 місяців, а стороною обвинувачення не наведено жодних нових обставин, які б виникли після припинення дії попереднього запобіжного заходу та свідчили б про появу або підсилення ризиків, так як вона сумлінно дотримувалась умов запобіжного заходу протягом понад семи місяців, що є беззаперечним доказом відсутності реальних ризиків, задекларованих прокурором. За весь цей час прокурором не було зафіксовано жодної спроби залишити місце проживання в нічний час без дозволу, жодного факту незаконного впливу на свідків чи потерпілих та жодного нового кримінального правопорушення вчинено не було. Так, ОСОБА_4 заперечує проти існування ризику у виді переховування від суду, так як вона проживає в Україні з 2019 року на підставі посвідки на постійне місце проживання, має намір отримати громадянство України, будує тут професійне та особисте життя, а такий рівень укоріненості за практикою ЄСПЛ (зокрема, Idalov v. Russia, 2012) є основним чинником, що виключає ризик втечі, тому наміру переховуватись у неї немає. Крім того, обвинувачена зазначила, що посилання прокурора на ризик переховування від суду та її можливість залишити територію України у зв`язку з її громадянством Республіки Білорусь, є фактично неправдивим, так як єдиний документ, що посвідчує її особу як громадянки Республіки Білорусь та надає право на перетин державного кордону є паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.2017, який був вилучений в ході обшуку, що проводився 12 червня 2025 року в рамках даного кримінального провадження та зазначений паспорт досі перебуває у розпорядженні правоохоронних органів. Щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення обвинувачена також заперечує та зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, є необережним злочином та можливе повторне вчинення такого злочину в майбутньому не може бути підставою для запобіжного заходу, інакше будь-який медичний працівник, якому висунуто підозру, підлягав би усуненню від практики автоматично, що є несумісним з принципом презумпції невинуватості (ст.17 КПК, ст.6 §2 ЄКПЛ), а характеристика з ТОВ «Клініка «ДЕНИС», де працює остання, свідчить про те, що адміністрація клініки повністю підтримує ОСОБА_4 та засвідчує її високі моральні якості, сумлінність, відповідальність і бездоганну ділову репутацію, тому існування такого ризику є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 просить взяти до уваги її позитивну характеристику, міцні соціальні зв`язки, професійну значимість та не задовольняти клопотання прокурора, так як воно є необґрунтованим, та остання вважає, що запобіжний захід, достатній для запобігання ризикам, з урахуванням обставин справи та її поведінки, є особисте зобов`язання.

Крім того, прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , обґрунтовуючи його тим, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 , з метою уникнення покарання та у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, може безперешкодно залишити територію України через непідконтрольні пункти пропуску державного кордону, також останній може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі працівників ТОВ «Дім Медицини», які є його колегами та можуть володіти відомостями щодо надання медичної допомоги (лікування) Ківану Аднану, чим обвинувачений перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, а враховуючи те, що він і надалі продовжує займатись наданням медичної допомоги та як було встановлено під час досудового розслідування останній здійснював свою медичну практику (лікування) поза межами лікувального закладу ТОВ «Дім Медицини», не вносячи відповідні відомості про медичні маніпуляції, не фіксував їх будь-яким способом та не ставив до відома керівництво, в подальшому у нього є можливість продовжити неналежне виконання своїх професійних обов`язків, що може призвести до тяжких наслідків. Тому, сторона обвинувачення вважає, що усі наявні ризики виправдовують застосування такого виду запобіжного заходу як домашній арешт та просить суд заборонити ОСОБА_3 цілодобового залишати місце свого мешкання з носінням електронного браслету та покладенням на нього відповідних обов`язків.

Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримали вищевказане клопотання та просили суд задовольнити його.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_8 , в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення та надав суду письмові заперечення, згідно яких сторона захисту зазначає, що вказане клопотання прокурора є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, а ризики наведені прокурором є формальними та такими, що відпали. Так, сторона захисту звертає увагу суду на те, що звернення прокурора із клопотанням про застосування запобіжного заходу фактично зводиться до того, до необґрунтованого процесуального примусу, пов`язаного з обмеженням права на свободу та працю ОСОБА_3 .Адвокат ОСОБА_8 також наголосив на необґрунтованості підозри та обвинувачення, а також зауважив, що у випадку ОСОБА_3 обвинувачення є некоректним, незрозумілим та невизначеним правом, оскільки прокурор мав визначити вимоги клінічних протоколів, які не виконав лікар-хірург ОСОБА_3 під час надання медичної допомоги ОСОБА_13 та неможливо зрозуміти які саме норми права, що визначають професійні обов`язки, порушив обвинувачений. Крім того, сторона захисту зазначає, що ризики, які зазначаються прокурором у клопотанні, нівелюються належною процесуальною поведінкою ОСОБА_3 , так як строк дії ухвали, якою до останнього було застосовано запобіжний захід, закінчився 22.05.2026 року, проте він з`являвся в судові засідання, належним чином виконував покладені на нього як на обвинуваченого обов`язки. Ризик, який зазначається прокурором, у виді можливого переховування від суду, на думку адвоката є не лише необґрунтованим, а й не відповідає реаліям сьогодення, так як на теперішній час на території України діє воєнний стан і обмеження щодо виїзду чоловіків закордон та у разі переховування ОСОБА_3 від суду, останнього буде оголошено у розшук та розіслано орієнтування, відповідно у разі його втечі, на першому ж блокпості обвинуваченого буде викрито та доставлено до суду. Проте, за увесь час тривалості досудового розслідування обвинувачений демонстрував стороні обвинувачення та суду належну процесуальну поведінку, неухильно з`являвся на усі виклики, не порушував умов запобіжного заходу, надавав стороні обвинувачення доступ до необхідної інформації та прибував на кожне судове засідання у кримінальному провадженні. Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, сторона захисту зауважує, що усі особи, які можуть підтвердити чи спростувати будь-які відомості про скоєне кримінальне правопорушення уже були допитані в межах досудового розслідування, крім того клопотання прокурора мотивоване тим, що обвинувачений ОСОБА_3 нібито зможе впливати на свідків, які є персоналом ТОВ «Дім Медицини», однак останній був звільнений із займаних посад у вказаному медичному закладі згідно наказу №1329-к/тр з 14.11.2025 року, тому вищезгаданий ризики є нівельованим. Посилання сторони обвинувачення про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, на думку адвоката, є необґрунтованим та безпідставним, так як прокурори висувають абсурдне припущення, що кожне наступне надання медичної допомоги ОСОБА_3 буде злочином. Також адвокат ОСОБА_8 звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 є кваліфікованим лікарем, який має професійний обов`язок надавати медичну допомогу особам, які цього потребують, а цілодобовий домашній арешт унеможливлює реалізацію цієї суспільно важливої функції. Крім того, беручи до уваги те, що судовими рішеннями було встановлено факти бездіяльності правоохоронців щодо розслідування виявлення у житлі ОСОБА_3 невідомих прослуховуючи пристроїв, перебування останнього у такому приміщенні є небезпечним. Тому сторона захисту просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та наголошує, що до ОСОБА_3 можна застосувати менш суворий запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або особистої поруки.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_14 надала суду заяву про взяття особи на особисту поруку, в якій зазначає, що знайома з ОСОБА_3 тривалий час та вважає його висококваліфікованим лікарем, порядною, відповідальною та високоморальною людиною, а тому готова взяти на себе обов`язки поручителя та забезпечувати належну поведінку обвинуваченого.

Інший захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 підтримав письмові заперечення і просив суд відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисників та просив не позбавляти його права надавати медичну допомогу пацієнтам, які цього потребують.

Представники потерпілих у судовому засіданні підтримали думку прокурорів та просили задовольнити вищевказані клопотання.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заперечення та додатки до них, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).

Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, яке згідно Кримінального Кодексу України є кримінальним правопорушенням проти життя та здоров`я особи.

Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 15.05.2026 року підсудність у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України визначено за Київським районним судом м.Одеси.

З додатків до клопотань вбачається, що28.10.2025 року до підозрюваної ОСОБА_4 слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

24.11.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_4 слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби.

27.10.2025 року до підозрюваного ОСОБА_3 слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

18.11.2025 ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 27.10.2025 скасовано та відносно підозрюваного ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Ухвалами слідчих суддів та ухвалами Приморського районного суду м.Одеси під час судового провадження, було неодноразово продовжено запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проте строк дії такого заходу сплив 22.05.2026 року.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинувачених, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.2 ст.331 КПК України).

Суд вважає, що на теперішній час стороною захисту обґрунтовано доведено, що ризики, які вказувались у клопотаннях прокурора про обрання запобіжних заходів у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , значно зменшились, останні виконують покладені на них процесуальні обов`язки та характеризуються сумлінною поведінкою, що обумовлюється їхньою правосвідомістю.

Разом з тим, стороною обвинувачення під час розгляду клопотань не спростовано доводи захисників та не надано докази щодо існування ризиків для кримінального провадження, які унеможливлюють обрання більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинувачених.

Так, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,яке згідно Кримінального Кодексу України є кримінальним правопорушенням проти життя та здоров`я особи, беручи до уваги обставини справи, характер, тяжкість інкримінованого злочину, те, що за санкцією вказаної статті, у разі визнання останньої винною, їй може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі, суд приходить до переконання про наявність хоч і мінімального, але ризику у вигляді можливого переховування від суду обвинуваченої.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки та потерпілі безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання, що ризик впливу на свідків та потерпілих з метою зміни ними свідчень, а також для дачі ними неправдивих свідчень, які її виправдовують, не втратив свою актуальність, проте істотно зменшився.

Також, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,яке згідно Кримінального Кодексу України є кримінальним правопорушенням проти життя та здоров`я особи, беручи до уваги обставини справи, характер, тяжкість інкримінованого злочину, те, що за санкцією вказаної статті, у разі визнання останнього винним, йому може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі, суд приходить до переконання про наявність хоч і мінімального, але ризику у вигляді можливого переховування від суду обвинуваченого.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки та потерпілі безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання, що ризик впливу на свідків та потерпілих з метою зміни ними свідчень, а також для дачі ними неправдивих свідчень, які її виправдовують, не втратив свою актуальність, але істотно зменшився.

При цьому, в частині посилання сторони обвинувачення на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає формальним посилання прокурора на його існування, оскількипрокурором не доведено реальну можливість та намір обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надалі вчиняти протиправні дії.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 суд враховує, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є нетяжким згідно ст.12 КК України. Також суд враховує, що ОСОБА_4 позитивно характеризується, має постійне місце проживання та місце роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також те, що відомості про те, ОСОБА_4 порушувала обов`язки, які були покладені на неї судом, в матеріалах справи відсутні.

Також, при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є нетяжким згідно ст.12 КК України. Також суд враховує, що ОСОБА_3 позитивно характеризується, має постійне місце проживання та місце роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також те, що відомості про те, ОСОБА_3 порушувала обов`язки, які були покладені на нього судом, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням конкретних обставин справи та особи обвинуваченої ОСОБА_4 та особи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за можливе застосувати відносно останніх запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладенням на них обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання суду в повному обсязі забезпечать виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про застосування відносно обвинувачених, кожного окремо, запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожного окремо, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на них відповідних процесуальних обов`язків, що є пропорційним тому ступеню небезпеки, з огляду на характер вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, та може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

У зв`язку з вищевикладеним, в задоволенні заяви ОСОБА_14 про взяття обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на особисту поруку слід відмовити.

Керуючись ст.ст.177-181, 183, 193, 194, 196, 369, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченогоОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покладенням на нього відповідних обов`язків відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строком до 12.08.2026 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку; утримуватись від спілкування із свідками, зазначеними в обвинувальному акті, потерпілими, іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України, у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту відносно обвинуваченоїОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з покладенням на неї відповідних обов`язків відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строком до 12.08.2026 року, включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку; утримуватись від спілкування із свідками, зазначеними в обвинувальному акті, потерпілими, іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України, у разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В задоволенні заяви ОСОБА_14 про взяття обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на особисту поруку відмовити.

Строк дії ухвали становить до 12.08.2026 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання за ухвалою суду покласти на прокурора,який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Суддя ОСОБА_1