Ухвала суду № 137487715, 03.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12919/26

Провадження № 2/947/3553/26

УХВАЛА

03.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 щодо зупинення провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягненя заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 засобами системи «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № AF2020-04233 від 25.09.2020 у розмірі 1 463 566,92 гривень, до суду звернувся АБ "Південний".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 24.04.26 року прийнято до провадження зазначену справу, розгляд якої призначений в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.06.2026 за клопотанням позивача в частині позовних вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договром залишено без розгляду в частині позовних вимоги заявлених до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором розгляд справи продовжений.

18.05.2026 відповідачем ОСОБА_1 надано суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення його у складі Збройних Сил України з посиланням на положення ст. 251 ч.1 п.2 ЦПК України, оскільки в він наразі є військовослужбовцем ( старший лейтенант), та з 09.10.2025 року перебуває на службі за призовом по мобілізації, про що надано суду відповідні витяги з наказів №117 від 29.01.2026, №93 від 02.04.26.

Як наголошує положення ст. 251 ч.1 п.2 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі зокрема перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд, дослідивши матеріали, які додані до клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Разом з тим системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.11.2025р. (справа ;754/947/22).

Особливий період діє в Україні з 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та неодноразово був продовжений. Станом на момент прийняття цієї ухвали воєнний стан не скасований та проводиться загальна мобілізація.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі на час перебування учасника справи та несення ним служби у лавах Збройних Сил України.

Керуючись ст. 200, п. 6.ч.1 ст. 252, 258, 260, 351-353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі № 947/12919/26 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягненя заборгованості за кредитним договором -зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 складі Збройних Сил України.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомити суд про звільнення його з військової служби протягом п`яти днів з моменту такого звільнення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В. О. Луняченко