Рішення № 137487533, 16.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4656/25

Провадження № 2/496/109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження за адресою: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, індекс 65107, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення надміру виплачених коштів,

позивач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але представником надано заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача,

відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але представником надано заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідач.

1. 25.07.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі позивач та/або ГУ ПФУ в Одеській області), в особі представника, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогами про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області перебував ОСОБА_1 , , який до 01.04.2025 року отримував пенсію по інвалідності відповідно ЗУ від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вперше пенсію по інвалідності ІІІ-ї групи загального захворювання відповідачу було призначено з 08.11.2022 року відповідно до виписки КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» з акту огляду МСЕК від 08.11.2022 року. Продовження виплати пенсії по інвалідності здійснювалося на підставі довідки МСЕК від 01.11.2023 року та довідки МСЕК від 12.12.2024 року. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 25.02.2025 року ЦО № 3794 було скасовано інвалідність. Отже, припинення інвалідності є фактом, що впливає на право на отримання пенсійних виплат. відповідач мав встановлену ІІ групу інвалідності, яка давала право отримання пенсії по інвалідності. Після рішення експертної команди про скасування інвалідності, відповідач втратив право на отримання пенсії з моменту, коли інвалідність не було підтверджено, тобто з 01.12.2023 року. З урахуванням вищевикладених фактів, за період з 01.12.2023 року по 31.03.2025 року виникла переплата пенсії в сумі 194020,60 гривень, у зв`язку з чим винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 11.06.2025 року № 2170. Відповідачу надіслано лист за вих. № 1500-0404-8/106390 від 11.06.2025 року з пропозицією повернути зайво отримані кошти на рахунок Головного управління. Станом на теперішній час переплату відповідачем не повернуто. В зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право звернутися до суду з вказаним позовом.

3. 12.02.2026 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд» від відповідача, в особі представника, надійшов відзив на позовну заяву, яким останій просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що відповідач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку було призначено на підставі виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 367336 від 17.08.2023 року строком до 31.12.2026 року, відповідно до якого і проводилася виплата пенсійного забезпечення. Обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених сум пенсій з пенсіонера є допущення зловживань з боку пенсіонера. На думку представника відповідача, ГУ ПФУ в Одеській області не надано жодних доказів, які б свідчили про зловживання з боку відповідача, які б доводили недобросовісність його поведінки під час нарахування розміру пенсії та підтверджували безпідставність отримання пенсії по інвалідності за період з 01.12.2023 року по 31.03.2025 року. Таким чином, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які зловживання зі свого боку або подав ГУ ПФУ в Одеській області недостовірні дані, необхідні для нарахування та виплати пенсії по інвалідності. (а.с. 45-47)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. 02.03.2026 року, на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи. (а.с. 58)

5. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. (а.с. 61)

6. 16.06.2026 року від представника відповідача на адресу суду, через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відкликання клопотання про зупинення провадження. (а.с. 63)

7. Відповідач в судове засідання не з`явився, але представник надав заяву про розгляд справи у їх відсутність. (а.с. 65)

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 року цивільна справа № 496/4656/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 24)

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11.08.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків. (а.с. 27-28)

10. 21.08.2025 року на адресу суду через систему документообігу «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками. (а.с. 30)

11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29.08.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 32-33)

12. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2026 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 53)

13. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

14. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

15. Судом встановлено, що 08.11.2022 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується копією Виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ № 231319, виданого Комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи». Інвалідність встановлена до 01.12.2023 року. Дата чергового переогляду 13.11.2023 року. (а.с. 11).

16. 23.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою за призначенням, яка прийнята 23.11.2022 року та зареєстрована за № 3128. (а.с. 14-15

17. 01.11.2023 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується копією Виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ № 231319, виданого Комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи». Інвалідність встановлена до 01.12.2024 року Дата чергового переогляду 04.11.2024 року. (а.с. 12)

18. 11.11.2024 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується копією Виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААД № 367336, виданого Комунальною установою «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи». Інвалідність встановлена до 01.01.2027 року Дата чергового переогляду 09.12.2026 року. (а.с. 13)

19. Відповідно до розрахунку від 29.11.2022 року, ОСОБА_1 призначено пенсію з 08.11.2022 року по 22.11.2022 року в розмірі 6614,78 гривень, з 23.11.2022 року по 30.11.2022 року в розмірі 6614,78 гривень, а з 01.12.2022 року по 30.11.2023 року в розмірі 6614,78 гривень. (а.с. 23)

20. Відповідно до розрахунку від 08.11.2023 року, ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.11.2023 року по 30.11.2023 року в розмірі 12006,60 гривень, а з 01.12.2023 року по 30.11.2024 року в розмірі 12006,60 гривень. (а.с. 21)

21. Відповідно до розрахунку від 23.12.2024 року, ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.12.2024 року по 31.08.2025 року в розмірі 12106,60 гривень, а з 01.09.2025 року по 31.12.2026 року в розмірі 12106,60 гривень. (а.с. 22)

22. Відповідно до розрахунку від 10.06.2025 року, ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.03.2025 року по 31.05.2025 року в розмірі 12674,10 гривні. (а.с. 20)

23. Згідно з копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, стосовно ОСОБА_1 , групу інвалідності не встановлено з 01.12.2023 року. Рішення № ЦО 3794 від 25.02.2025 року. (а.с. 10)

24. Відповідно до копії Протоколу за період з 01.12.2023 року по 30.06.2025 року (індивідуальний перерахунок) стосовно ОСОБА_1 , переплата становить 194020,60 гривень. (а.с. 16-17)

25. 11.06.2025 року Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до ОСОБА_2 з проханням добровільно повернути суму переплати пенсії. (а.с. 6, 18)

26. Відділом з питань відрахувань Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 11.06.2025 року № 2170. (а.с. 19)

ІV. Оцінка Суду.

27. Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

28. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

30. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

32. Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

33. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 2 зазначеного закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

35. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 875/ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

36. Статтею 7 Закону № 875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

37. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 року № 2961-ІV (далі Закон № 2961-ІV).

38. Абзацом 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

39. Нормами ст. 7 Закону № 2961-IV (в редакції на момент прийняття рішення про скасування інвалідності) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

40. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

41. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022 року).

42. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

43. Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024 року), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

44. Підпунктом «б» п. 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

45. На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25.10.2024 року № 1207 та 08.11.2024 року № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

46. Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317 на підставі якого 25.02.2025 року прийнято рішення про скасування інвалідності).

47. Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

48. Згідно Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

49. Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров`я обласної (міської) держадміністрації. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

50. МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

51. Відповідно до п. 13 Положення № 1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх; узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи; надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям; направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил; забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов`язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ; впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи; бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації; проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю; бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

52. З аналізу п. 13 Положення № 1317 вбачається, що на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладено повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та їх скасування. При цьому, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу 4 п. 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Водночас рішення про скасування попереднього рішення комісії приймається за відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи.

53. Наказом Міністерства охорони здоров`я від 26.10.2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» вирішено покласти права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

54. Пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

55. Відповідно п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

56. Згідно п. 20 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.11.2011 року № 561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція).

57. Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-ІV) та ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ)

58. Відповідно до ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

59. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

60. Статтею 103 Закону № 1788-ХІІ визначено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

61. Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

62. Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 № 25-3) (далі - Порядок №6-4).

63. Пунктами 3 та 4 Порядку № 6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

64. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

65. У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

66. Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

67. Таким чином, діючим законодавством України визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

68. Відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі ч. 1 ст. 103 Закону № 1788 виключно в наслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

69. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі № 489/205/16-а, від 03.10.2019 року у справі № 487/3380/16-а, від 11.02.2020 року у справі № 761/41107/16-а, від 18.08.2020 року у справі № 638/10460/17, від 22.04.2021 року у справі № 688/742/17.

70. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в своєму рішенні Пенсійним органом не зазначено які зловживання з боку відповідача, як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

71. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, в особі представника, посилався на ст. 1212 ЦК України, що на думку суду є безпідставним з огляду на наступне.

72. За ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

73. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

74. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

75. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

76. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

77. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

78. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 року у справі № 6-100цс15, Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18.

79. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

80. Вказані положення відповідають визначенню пенсії, наведеному у ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, згідно якої пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

81. Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

82. Таким чином, відсутня будь-яка підстава для відповідальності ОСОБА_1 та стягнення з нього коштів.

83. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Зазначені висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 517/186/17 та від 28.03.2018 року у справі № 173/166/17.

84. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

85. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у ст.1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

86. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що жодного із зазначених підстав для незастосування ст. 1215 ЦК України позивач не навів, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки недобросовісності та ознаки порушень закону.

87. Така правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові 27 лютого 2019 року у справі №404/4822/ 15-ц; № 14-55цс19 (п. 30 позиції Верховного Суду) та загалом сформованій у цих правовідносинах судовій практиці. Крім того, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №753/15556/15 (провадження №14-445цс18), правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

88. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

89. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).

90. Верховний Суд в постанові від 02.12.2021 року у справі № 120/1859/19-а, зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.04.2020 року № 495/5105/17, постанова від 13.03.2020 року № 805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. У постанові від 30.07.2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя. Верховний Суд зазначає, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

91. Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

92. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

93. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

94. Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

95. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

96. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

97. З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив недобросовісні дії, які призвели до безпідставного нарахування пенсії, а тому підстав для стягнення спірних коштів із відповідача суд не вбачає.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

98. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів відмовити.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

5. Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя О.П. Портна