Рішення № 137486394, 26.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31904/24 2/760/3867/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Воловічено Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 01 вересня 2021 року по 08 травня 2024 року, а також встановити факт її віднесення (належності) до членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в середині 2020 року познайомилася із ОСОБА_4 , оскільки вони працевлаштувалися до одного ресторану. Невдовзі між ними склалися близькі стосунки, і з жовтня 2020 року вона почала періодично проживати у ОСОБА_4 , а з 01 вересня 2021 року і до відкриття спадщини вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу: спільно орендували житло, вели спільне господарство та спільний бюджет, мали взаємні права й обов`язки, притаманні подружжю.

Позивач зазначає, що під час дії воєнного стану ОСОБА_4 призвано на військову службу, він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, брав безпосередню участь у бойових діях, унаслідок поранення був доставлений до госпіталю у тяжкому стані та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Як фактичне подружжя, позивач за погодженням із військовою частиною організувала та оплатила поховання померлого, здійснила всі необхідні посмертні ритуали; під час поховання побратими передали їй Державний Прапор України, яким накривали тіло полеглого воїна, оскільки знали, що сторони були сім`єю.

Установлення зазначених фактів необхідне позивачу для реалізації права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Позивач також зазначає, що раніше зверталася із заявою про встановлення цих фактів у порядку окремого провадження, проте ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року у справі №473/2786/24 заяву залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Ураховуючи викладене, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав в порядку позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2024 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27 травня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

08 липня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано відзив, у якому її представник заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю у позовному провадженні можливе лише за умови заявлення позовних вимог, пов`язаних із таким фактом, тоді як позивач таких вимог не заявляє, а просить лише встановити факт; з огляду на викладене просив відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Національної гвардії України подало письмові пояснення, в яких зазначило, що не має відомостей, які підтверджують або спростовують обставини, що розглядаються судом, і поклалося на розсуд суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та позивача, у якій позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної гвардії України в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 20 жовтня 2025 року просило розглядати справу без участі їхнього представника.

Представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України України в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив. 29 липня 2025 року надійшла заява про розгляд справи без участі представника, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином; у попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

За правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. З огляду на викладене суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду заявлених вимог у порядку позовного провадження, суд виходить із того, що заяву позивача про встановлення цих фактів у порядку окремого провадження залишено без розгляду саме у зв`язку з наявністю спору про право. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з метою звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, розглядаються у позасудовому (окремому) та позовному порядку судами цивільної юрисдикції. Оскільки між позивачем та іншими особами, які можуть претендувати на отримання такої допомоги, існує спір про право, встановлення відповідного факту здійснюється судом у межах позовного провадження при ухваленні рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15).

За таких обставин заперечення Військової частини НОМЕР_1 щодо неможливості розгляду вимоги про встановлення факту в позовному провадженні є безпідставними.

Судом установлено, що в період дії воєнного стану ОСОБА_4 призвано на військову службу; він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується довідкою НОМЕР_2 №1/30/3-10, довідкою НОМЕР_3 від 29 грудня 2022 року №979 та довідкою про безпосередню участь у заходах від 03 травня 2023 року №415.

Унаслідок поранення ОСОБА_4 був доставлений до госпіталю у тяжкому стані, що підтверджується картою інтенсивної терапії від 07 травня 2024 року, коротким транспортним звітом та первинною медичною картою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 08 травня 2024 року №7, свідоцтвом про смерть від 10 травня 2024 року № НОМЕР_4 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 10 травня 2024 року №00044939953 та сповіщенням сім`ї №256 від 09 травня 2024 року.

Згідно зі сповіщенням командира військової частини НОМЕР_1 №256 від 09 травня 2024 року смерть ОСОБА_4 пов`язана з виконанням ним бойового завдання.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначає про те, що починаючи з вересня 2021 року року вона з ОСОБА_4 проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу до дня його смерті, у зв`язку з чим, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_4 , як член його сім`ї, однак без встановлення факту спільного проживання судовим рішенням вона не зможе довести своє право на отримання зазначених грошових коштів.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно з пунктом 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2023 року №975, члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 наголошено, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин), спільний побут і ведення спільного господарства (наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, надання взаємної допомоги) та наявність взаємних прав і обов`язків.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру, свідоцтво про смерть одного з «подружжя», докази спільного придбання майна та ведення спільного господарства тощо (постанови Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №295/14208/18-ц та від 20 січня 2021 року у справі №178/90/18-ц).

Факт проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту та спільного бюджету підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Так, згідно з договором оренди від 15 квітня 2022 року та актом приймання-передачі позивач і ОСОБА_4 разом орендували квартиру; відповідно до записів про розрахунки та банківських квитанцій померлий періодично надсилав позивачу кошти для оплати оренди.

Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні від 15 травня 2024 року позивач і ОСОБА_4 зареєстрували своє місце проживання разом у будинку, що належить матері позивача - ОСОБА_5 .

З виписки про рух коштів від 13 травня 2024 року №005711228 вбачається, що позивач і ОСОБА_4 переказували один одному кошти на побутові потреби.

Факт спільного проживання та ведення спільного господарства підтверджується також фотокартками спільного відпочинку й сімейних зустрічей та скріншотами листування особистого характеру.

Крім того, позивач здійснила всі необхідні посмертні ритуали: за погодженням із Військовою частиною НОМЕР_1 організувала та оплатила поховання, ритуальні послуги, виготовлення нагробного хреста та поминальний обід, що підтверджується листом ВЧ НОМЕР_1 від 09 травня 2024 року №1/27/7/1-2506, договором на виготовлення пам`ятника, договором на організацію та проведення поховання від 10 травня 2024 року №1.56703 і відповідними квитанціями про оплату.

Також, допитані судом в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили викладені позивачем обставини.

Зокрема, свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що позивач є дружиною мого найкращого друга ОСОБА_9 , який помер після тяжкого поранення, захищаючи батьківщину. Мені відомо, що позивач познайомилася з ОСОБА_10 у 2019 році; працювали разом; згодом стали проживати разом як сім`я, планували одружитися, однак не встигли.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є подругою позивача. Їй було відомо, що позивач почала зустрічатися з ОСОБА_10 у 2019 році, а в 2021 році, з осені стали проживати разом. Вони винайняли разом на лівому березі міста Києва квартиру і там проживала позивач, а ОСОБА_10 приїздив до неї у відпустку. Планували одружитися, однак ОСОБА_10 отримав тяжке поранення і помер.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що є першим заступником командира, познайомився із ОСОБА_4 під час проходження служби; ОСОБА_4 неодноразово ділився планами щодо спільного майбутнього з позивачем, зокрема вони планували весілля на серпень 2024 року, у зв`язку з чим йому було погоджено відпустку, що свідчило про серйозність його намірів.

Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 підтвердила обставини, викладені в позові, зокрема щодо періоду та характеру спільного проживання із ОСОБА_4 , ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач, не надав доказів на спростування обставин, викладених позивачем та не заперечував проти задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім`єю.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довела належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 у період з 01 вересня 2021 року по 08 травня 2024 року, у зв`язку з чим позовна вимога про встановлення цього факту підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення факту віднесення (належності) позивача до членів сім`ї загиблого військовослужбовця суд зазначає таке.

За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належність жінки (чоловіка) до членів сім`ї загиблого (померлого) пов`язується законом виключно з установленням факту їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу рішенням суду, яке набрало законної сили.

Отже, віднесення особи до членів сім`ї загиблого є правовим наслідком установленого факту спільного проживання та визначається безпосередньо законом, а не є окремим фактом, що має юридичне значення та підлягає самостійному встановленню судом. Оцінка наявності в особи статусу члена сім`ї для цілей призначення одноразової грошової допомоги належить до компетенції органу, що призначає таку виплату.

З огляду на викладене вимога про встановлення факту віднесення (належності) позивача до членів сім`ї загиблого військовослужбовця задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зважає, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головне управління Національної гвардії України є неналежними відповідачами у справі, оскільки вони не є носіями спірного матеріального права та не претендують на призначення одноразової грошової допомоги, а виконують функції щодо її призначення та виплати, тоді як спір про право щодо встановлюваного факту існує між позивачем та іншими членами сім`ї загиблого, які можуть претендувати на таку допомогу. За таких обставин у задоволенні позову до зазначених відповідачів належить відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежних відповідачів.

Керуючись статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 3 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01 вересня 2021 року по 08 травня 2024 року.

У задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України, а також в частині вимог про встановлення факту віднесення (належності) ОСОБА_1 до членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Національної гвардії України, код ЄДРПОУ 08803498, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9А;

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Л. М. Ішуніна