Ухвала суду № 137486360, 15.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/708/26

ун. № 759/6667/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відвід судді

15 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Біляку М.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Яцюк Н.М.,

представника відповідача - адвоката Стеченка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яцюк Наталії Миколаївни про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва Єросової І.Ю. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57) про встановлення трудових відносин, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просить ухвалити рішення про оформлення трудових відносин між ним та ТОВ «Фудком» та встановити період такої роботи, стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності, податки на доходи фізичних осіб та суми єдиного соціального внеску, матеріальну шкоду у розмірі 1177 грн. 90 коп. та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. 00 коп., зобов`язати відповідача допустити позивача до виконання роботи, накласти на відповідача фінансові санкції відповідно до ст. 265 КЗпП, притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «Фудком» на підставі ст. 41 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 04.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

21.04.2025 від позивача надійшла до суду заява, якою усунуто недоліки позову.

Ухвалою від 25.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання.

У свою чергу, 15.06.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Яцюк Н.М. скеровано заяву про відвід головуючої судді Єросової І.Ю. від розгляду даної справи, в якій сторона позивача вказує, що судом під час розгляду даної справи продемонстровано упередженість та зацікавленість у результатах розгляду справи. Так, суд вибірково застосує положення ЦПК України, розглядаючи клопотання сторін, створюючи з одного боку процесуальні перешкоди для сторони позивача у подачі нових доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, а з другого - сприятливі умови для сторони відповідача, забезпечивши можливість подання доказів із пропуском процесуального строку. Крім того, при оцінці доводів клопотання сторони позивача про витребування доказів суд перекваліфікував позивача на відповідача, що свідчить про перебирання на себе судом функцій захисника відповідача та створення штучних умов для відмови у позові.

Відмовляючи у задоволенні клопотань позивача, головуючий суддя проявила надмірний формалізм щодо строків їх подання. Суд проігнорував поважність причин - вступ у справу представника позивача у перше судове засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України, суд розглядає клопотання, подані з пропуском строків, якщо сторона доведе поважність причин такого пропуску. Очевидно, що адвокат фізично та юридично не мав можливості подати клопотання чи витребувати докази за п`ять днів до першого судового засідання, оскільки офіційно вступила у справу 16.06.2025 року, що підтверджується оригіналом ордеру, який наявний у матеріалах справи. 16.06.2025 року суд відклав судове засідання за клопотанням сторони позивача у зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, отже відклавши судове засідання, суд визнав поважність причин пов`язаних із вступом адвоката у процес, та необхідності забезпечення права на захист. Разом із цим, суд спочатку створив легітимні очікування, що адвокат має право підготувати процесуальні документи після ознайомлення з матеріалами справи, а потім позбавив сторону цього права, оскільки суд кардинально змінив позицію та відмовив у прийнятті клопотань саме через «пропуск строків». Такі дії перетворюють право на захист позивача на фікцію. Водночас, проявивши надмірний формалізм до строків подання клопотань зі сторони позивача, суд водночас виявив абсолютну лояльність до відповідача, поновивши строк на подання доказу - листа ЦМУ Державної служби з питань праці, який ним було отримано 03.10.2025 року, проте з клопотанням про його долучення звернувся тільки 06.11.2025 року не маючи на те жодних об`єктивних поважних причин і обґрунтування яких, до речі, не зазначене в його клопотанні. Таке вибіркове застосування процесуальних обмежень свідчить про явну упередженість головуючого судді на користь відповідача, грубо порушує принципи змагальності та рівності учасників судового процесу і повністю нівелює право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окремо представник позивача зауважує, що судом порушено принцип публічного проголошення судового рішення та здійснення фактично таємного судочинства, викривлення відомостей у протоколі судового засідання. Так, на офіційному технічному звукозаписі судового засідання від 08.06.2026 року головуючий суддя чітко та однозначно оголосила перерву до 15.06.2026 року саме для проголошення ухвали. Вказані слова судді містяться на аудіозаписі на з 01 год. 12 хв. Проте, у протоколі судового засідання вказані відомості було навмисно викривлено та зазначено, що ухвала просто «надійде в електронні кабінети сторін». Аудіозапис судового засідання безперервно та об`єктивно фіксує всі виступи учасників, тому будь-які розбіжності між тим, що було фактично сказано в залі засідання, і тим, що секретар вніс до паперового чи електронного протоколу, вирішуються на користь аудіозапису, адже саме відеозапис є первісним і єдиним автентичним джерелом фіксації судового процесу. Факт ухвалення суддею рішення поза межами судового засідання та порушення принципу гласності підтверджується «протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису» в системі «Електронний суд». Відповідно до його даних, повний текст ухвали було сформовано, підписано ЕЦП судді 10 червня 2026 року о 18:02:22.

Такі дії судді, на переконання адвоката, свідчать про викривлення фактичних обставин справи - наявність у протоколі судового засідання фрази про те, що буде постановлено ухвалу, з якою сторони можуть ознайомитися в електронних кабінетах у системі «Електронний суд» створює хибне враження, ніби сторони погодилися на такий порядок або суд встановив саме таку процедуру (натомість на аудіозаписі чітко зафіксовано призначення судового засідання для проголошення ухвали на 15.06.2026 року), легалізацію процесуального порушення - внесення недостовірних відомостей до протоколу фактично є спробою штучно «легалізувати» появу тексту ухвали в системі заднім числом (10.06.2026 р.) та приховати порушення статті 268 ЦПК України щодо обов`язкового публічного проголошення судового рішення; порушення принципу правової визначеності - адже оголосивши учасникам процесу одну дату і процедуру, а саме - проголошення ухвали 15.06.2026 року, суд зобов`язаний був дотримуватися саме її. Зміна процедури у протоколі свідчить про умисне порушення суддею процесуального закону у спосіб таємного винесення судового рішення та штучного створення перешкод для позивача, що є проявом упередженості. У сукупності всі ці факти свідчать, що процесуальні норми були порушені суддею навмисно та вибірково з метою створення штучних переваг для відповідача та блокування захисту позивача. Це викликає об`єктивні та обґрунтовані сумніви у безсторонності головуючого судді, Отже, через такі дії суддя Єросова І.Ю. втратила довіру, позбавивши позивача права на справедливий судовий захист гарантований Конституцією України.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Яцюк Н.М. підтримує заяву про відвід судді, вказуючи на те, що суд діє упереджено та схиляється до позиції сторони відповідача, задовольняючи її безпідставні клопотання, при цьому, відмовляючи у задоволенні обґрунтованих клопотань сторони позивача. Наведені обставини свідчать про порушення рівності сторін та вибірковість застосування судом вимог ЦПК України по відношенню до сторін провадження. Крім того, суд застосує надмірний формалізм щодо прохань сторони позивача. Так, 16.06.2025 було проведено перше судове засідання, яке відкладено у зв`язку із необхідністю представником позивача ознайомитися із матеріалами справи та до кінця сформувати правову позицію у справі, подати докази, які позивач вважає необхідними для правильного вирішення спору. У той же час, суд продемонстрував надмірну лояльність до сторони відповідача. Також адвокат зауважує, що у мотивувальній частині ухвали суд перебрав на себе повноваження сторони захисту відповідача для створення йому сприятливих умов у даній справі. При цьому, суд порушив принцип публічного проголошення судового рішення, фактично здійснив таємне судочинство, а також викривив обставини судового засідання і оформленому секретарем протоколі судового засідання. Сторони не погоджувалися на такий порядок ознайомлення зі змістом ухвали за результатами розгляду клопотань 08.06.2026, як отримання в «Електронному суді», що також не узгоджується із тим, що було оголошено судом у судовому засіданні. Окрім того, судом порушено принцип правової визначеності, що проявилося у тому, що у судовому засіданні 08.06.2026 судом встановлено процедуру доведення до відома сторін справи змісту ухвали від 08.06.2026, однак у подальшому таку процедуру порушено.

Позивач ОСОБА_1 позицію свого представника підтримує та просить задовольнити заяву про відвід головуючої судді.

Представник відповідача - адвокат Стеченко Я.В. вказує, що стороною позивача не наведено у заяві про відвід судді норми ЦПК України, які були порушені судом та слугують достатньою підставою для відводу суду. Фактично підставою для ініціювання питання про відвід судді є незгода сторони позивача із процесуальними рішеннями суду. Позивач та його адвокат акцентують увагу на неспівпадінні висловлених на технічному записі судового засідання тверджень суду, тим, що фактично відображені у протоколі судового засідання. Однак ОСОБА_1 чи його представник не звертаються до суду із заявою про внесення виправлень у протокол судового засідання, зауваження до нього у сторони позивача фактично відсутні. За таких обставин адвокат просить відмовити у задоволенні заяви про відвід судді.

Суд, заслухавши позиції сторін справи, вивчивши зміст заяви про відвід, дійшов такого висновку.

У пункті 25 розділу "Критерії неспроможності" Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій.

Пунктом 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 § 1 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, за суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Так, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

У свою чергу, наявність безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивної перевірки, де враховуються особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи суддя виявив будь-які особисті упередження або необ`єктивність в конкретній справі; а також відповідно до об`єктивної перевірки, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечили достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо неупередженості. На цьому акцентував увагу Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 листопада 2023 року (заява № 28232/22).

ЄСПЛ стосовно суб`єктивної перевірки зазначив, що принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці Суду: особиста неупередженість судді має презюмуватися, доки не буде доведено протилежне. Стосовно типу необхідного доказу, Суд, наприклад, намагався з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або злу волю з особистих причин.

У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, Суд зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні сумніви з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивна перевірка), але також може стосуватися питання про його особисте переконання (суб`єктивна перевірка).

Таким чином, у деяких випадках, коли важко зібрати докази, за допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості забезпечує додаткову важливу гарантію.

Зі змісту заяви представника позивача - адвоката Яцюк Н.М. про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва Єросової І.Ю. від розгляду даної цивільної справи вбачається, що остання, користуючись процесуальним правом на заявлення відводу головуючому у справі судді, не повідомила про існування таких обставин, які б поза розумним сумнівом свідчили про наявність інтересу судді у результатах розгляду даної справи або викликали сумніви в неупередженості або об`єктивності судді. Фактично висловлені у заяві твердження зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями, прийнятими судом в рамках даної справи.

Так, твердження сторони позивача про порушення судом принципу рівності сторін та вибіркове застосування положень ЦПК України не є спроможними, оскільки положення ст. 83 ЦПК України не встановлюють конкретних часових проміжків, коли сторона повинна заявити клопотання про долучення доказів та поновлення процесуального строку для заявлення такого клопотання. Як вбачається із матеріалів справи, сторона відповідача отримана долучений доказ 03.10.2025 засобами поштового зв`язку, а наступне судове засідання у справі було призначено на 11.11.2025 року. Адвокат Стеченко Я.В. заявив клопотання про долучення доказу 07.11.2025, тобто за 4 дні до судового засідання. Відтак, суд дійшов висновку, що сторона відповідача без невиправданого затягування, після отримання доказу і до початку наступного судового засідання заявила клопотання про його долучення, а тому суд вважав за можливе долучити такий доказ до матеріалів справи.

Щодо доводів про перекваліфікацію позивача у процесуальний статус відповідача суд вважає за необхідне зазначити, що наведене є технічною опискою, яка не свідчить про упередженість судді та створення сприятливих умов для сторони відповідача.

Окремо суд зауважує, що на початку судового засідання 15.06.2026 судом повідомлено учасникам справи про допущення оговорення під час визначення порядку доведення до відома учасників справи змісту ухвали суду від 08.06.2026 року. Так, суд зазначив, що ним помилково наголошено учасникам справи на тому, що оголошення ухвали відбудеться 15.06.2026 о 10 год. 40 хв. Водночас на вказану дату призначено судове засідання, а фактичне оголошення ухвали повинно відбутися 08.06.2026 року. При цьому, надходження до електронних кабінетів учасників справи ухвали від 08.06.2026 саме 11.06.2026 не свідчить про те, що суд порушив принцип публічного проголошення рішень та здійснював таємне судочинство.

Суд не погоджується із твердженнями про проявлення надмірного формалізму щодо клопотань, які були заявлені стороною позивача. Так, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Зі змісту наведеної норми ЦПК України слідує, що одним із завдань судді є недопущення хаосу під час здійснення судового процесу, слідкування за дотриманням сторонами вимог процесуального закону, зокрема й щодо своєчасності заявлення клопотань, вчинення процесуальних дій.

Сторона позивача наголошує на тому, що 16.06.2025 судом відкладено перше судове засідання по суті у зв`язку із необхідністю представником позивача ознайомитися із матеріалами справи, підготувати правову позицію, однак у подальшому суд змінив свою позицію та стверджує, що стороною позивача пропущені процесуальні строки для подачі процесуальних документів. Суд звертає увагу на те, що окремі докази, які просила долучити сторона позивача у своїх клопотаннях, фактично були наявні у розпорядженні позивача ОСОБА_1 задовго до ініціювання перед судом питання про долучення такого доказу, зокрема відеозапис із нагрудних камер працівників патрульної поліції, які отримані як доказ в рамках цивільної справи №759/6527/25 під головуванням судді Святошинського районного суду м. Києва Кравченка Ю.В. Суд також зауважує, що сторона позивача не надала доказів, коли саме позивач отримав такий відеозапис і чи є пропуск строку для його подачі в рамках даної справи вимушеним та таким, що не залежав від волі ОСОБА_1 . Враховуючи, що з моменту отримання стороною доказу у справі до фактичного заявлення клопотання про його долучення пройшов тривалий строк і сторона, яка илауального строку для його подачі, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у долученні такого доказу.

Таким чином, проаналізувавши доводи представника позивача - адвоката Яцюк Н.М., суд вважає, що вказані у заяві про відвід підстави для відводу не свідчать про наявність зацікавленості судді у результаті розгляду справи. Інформація, зазначена в заяві про відвід, фактично відображає особисту позицію сторони позивача та його представника, побудовану на припущеннях про існування суб`єктивних обставин, які начебто можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судді при розгляді даної справи. Проте, наведені припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому заява про відвід не є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, з огляду на наявність сумнівів у сторони позивача в неупередженості та об`єктивності судді Єросової І.Ю. під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне у даній справі заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фудком» про встановлення трудових відносин, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258-261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яцюк Наталії Миколаївни про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва Єросової І.Ю. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57) про встановлення трудових відносин, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку, стягнення матеріальної та моральної шкоди - визнати необґрунтованою.

Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57) про встановлення трудових відносин, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Заяву судді Єросової І.Ю.про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57) про встановлення трудових відносин, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку, стягнення матеріальної та моральної шкоди - визнати обгрунтованою та задовольнити.

Передати матеріали справи №759/6667/25, провадження №2/759/708/26 для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18 червня 2026 року.

Суддя Єросова І.Ю.