Рішення № 137485789, 17.06.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2139/26

№ 2/688/1651/26

Рішення

іменем України

(заочне)

17 червня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

07.05.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №04304-02/2024 від 03.03.2024 у розмірі 80000 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 20000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 60000 грн.

Позов мотивований тим, що 03.03.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №04304-02/2024 у вигляді електронного документу, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору, товариство перерахувало відповідачу на вказану нею банківську картку кредитні кошти в сумі 20000 грн. При цьому, відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 80000 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 60000 грн.

14.08.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №14082024, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №04304-02/2024 від 03.03.2024 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи провести у відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс». У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду повідомлялася за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та за фактичним місцем проживання,на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідачка вважається повідомленою про дату судового засідання, в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

07.05.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, в якому просив витребувати інформацію, що містить банківську таємницю.

14.05.2026 суд отримав інформацію про останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.06.2026.

03.06.2026 представник позивача направив до суду деталізований розрахунок заборгованості.

12.06.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

17.06.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 03.03.2024 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Аванс Кредит» договір про надання фінансового кредиту №04304-03/2024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора W6739.

Згідно п. 1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 20000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено мету отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 03.03.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 30.06.2024.

Згідно п.п. 1.4, 1.4.1. договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом, розмір фіксованої процентної ставки становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.5 договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 1.6 передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №4731-21хх-хххх-5736, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно п. 2.18. договору укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №04304-03/2024 від 03.03.2024, ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 погодили графік платежів за кредитним договором. Вказаний додаток підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) W6739.

Із заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 03.03.2024 слідує, що відповідачем надано позичальнику персональні дані та номер банківської картки № НОМЕР_1 хх-хххх-5736. Відповідачкою також перед укладенням договору підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься основна інформація щодо умов кредитування.

Свої зобов`язання ТОВ «Аванс кредит» виконало, 03.03.2024 року перерахувало грошові кошти в сумі 20000 грн на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_2 .

Вказане підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 04.06.2026, відповідно до якого банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , яку відповідачка зазначила у своїй заяві, як картку, на яку необхідно надати кредитні кошти, та на яку 03.03.2026 надійшли кошти в сумі 20000 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 14.08.2024 виникла заборгованість у сумі 80000 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 20000 грн та заборгованості за відсотками в сумі 60000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

14.08.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу № 14082024, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» передало (відступило) за плату ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 14082024 від 14.08.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 04304-03/2024 від 03.03.2024 на суму 80000,00 грн, з яких:20000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 60000 грн - заборгованості за відсотками.

Відповідно акту приймання передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 14.08.2024 до договору факторингу №14082024 від 14.08.2024, ТОВ «Аванс Кредит» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр боржників кількістю 989, загальна сума заборгованості 36 501 087 грн 96 коп.

Відповідно до платіжної інструкції від 21.08.2024 та 27.08.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» перерахував ТОВ «Аванс Кредит» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №14082024 від 14.08.2024 року в сумі 600000 грн та 586335,59 грн відповідно.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №04304-03/2024 до ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копіями заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит від 03.03.2024, паспорта споживчого кредиту, договору про надання фінансового кредиту №04304-03/2024 від 03.03.2024 з додатками, розрахунку заборгованості по кредитному договору, договору факторингу №14082024 від 14.08.2024, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №14082024 від 14.08.2024, іншими документами, доданими до матеріалів справи.

Застосовані норми права.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду.

Суд дійшов висновку, що дослідженими доказами підтверджується факт укладання між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору, який укладений у електронній формі та підписаний відповідачкою, шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти надійшли на зазначену відповідачкою платіжну картку. Відповідачка своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим має заборгованість.

При цьому, суд враховує, що відповідачка не оспорила заборгованості за кредитним договором, власного розрахунку не надала та не надала суду доказів погашення кредитної заборгованості.

14.08.2024 ТОВ «Аванс Кредит» на підставі договору факторингу №14082024 відступило право вимоги до відповідача для ТОВ «Діджи Фінанс», який є належним позивачем у справі.

Враховуючи, що відповідач не надала доказів погашення заборгованості ні первісному кредитору, ні позивачу, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 6000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року, акт про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 17.11.2025 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Суд встановив, що 02.01.2026 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М. укладено договір про надання правової допомоги №42649746/01. Предметом вказаного договору є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами. 10.04.2026 сторони уклали додаткову угоду №04304-03/2024 до договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 02.01.2026, якою було розширено предмет договору та доповнено новим пунктом 1.2, відповідно до якого виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 . За здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у вказаній справі, клієнт виплачує виконавцю гонорар, що сторони передбачили у п. 4.10 договору.

Згідно акта про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом, складеного 10.04.2026 року та підписаного сторонами, ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло послуги, надані адвокатом Лівак І.М., в т.ч. усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин, вартість якої складає 300 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», вартість якої становить 500 грн, складання позовної заяви про стягнення заборгованості, вартість якої становить 4500 грн, формування додатків до позовної заяви 700 грн.

Згідно акту ТОВ «Діджи Фінанс» зобов`язане здійснити оплату за надані послуги у повному обсязі при підписанні акту у сумі 6000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що ця справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.

Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи значення даної справи для відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №04304-03/2024 від 03.03.2024 року у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 20000 грн; прострочена заборгованість за відсотками 60000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 42649746);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.06.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК