Рішення № 137485442, 16.06.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1146/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 21611,76грн. заборгованості за кредитним договором, 2662,40грн. сплаченого судового збору та 7000грн. витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує наступним.

14.08.2019р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №900580283 на суму 4200грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 5X2EH94N.

28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р.

05.08.2020р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р.

11.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 28248,02грн., з яких: 8563,84грн.- заборгованості по тілу кредиту; 13047,92грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом; 6636,26грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі, так як надало відповідачу кредит у визначених розмірах.

В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даним договором.

Внаслідок порушення умов договору у відповідачки виникла заборгованість.

12.05.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила про незгоду із заявленими позовними вимогами. На обґрунтування своєї позиції вказала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів.

13.05.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про застосування строків позовної давності. У клопотанні зазначила, що перебіг позовної давності у даній справі розпочався 28.12.2018 року та закінчився 28.12.2021 року. У зв`язку з цим просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, 13.05.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому частково визнала позовні вимоги, а саме в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту). Водночас заперечила проти стягнення відсотків та штрафних санкцій, посилаючись на те, що їх розмір є несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності, а також свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальнику як споживачу фінансових послуг. З огляду на викладене просила суд задовольнити позов лише в частині стягнення тіла кредиту, а в решті вимог відмовити.

19.05.2026р. представник позивача адвокат Сахарова Ольга Ігорівна надала до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача повністю заперечила доводи відповідача, що викладені у відзиві, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на надані позивачем докази заявлених вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибула, у позовній заяві просив розгляд справи просив проводити у її відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила частково задовольнити позовні вимоги та розгляд справи проводити у її відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 14.08.2019р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №900580283 на суму 4200грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 5X2EH94N. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. На період строку нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 0,76 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р.

05.08.2020р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р.

11.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р.

Із виписки з особового рахунку на період 14.07.2025р.- 26.12.2025р. вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача складає 28248,02грн., з яких: 8563,84грн.- заборгованості по тілу кредиту; 13047,92грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом; 6636,26грн.- заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що товариство виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит, а останній користувався кредитними коштами, проте не належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитом та процентами за користування ним суд визнає обґрунтованим.

Щодо заявленої вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6636,26грн., слід зазначити наступне.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№2102-IX, введено на території України воєнний стан, який неодноразово було продовжено, і такий продовжує діяти на даний час.

Отже, враховуючи викладене, відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України.

Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вказану вище заборгованість за тілом кредиту і відсотками, та відмовити у стягненні комісії та неустойки у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8563,84грн.- заборгованості по тілу кредиту та 13047,92грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом, що разом становить 21611,76грн.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що кінцевим строком виконання зобов`язань за кредитним договором є 13.09.2019 року, тому перебіг позовної давності розпочався 14.09.2019 року.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи наведене, на момент звернення позивача до суду 26.03.2026 року строк позовної давності не сплив.

За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, про які заявлено відповідачем, суд не вбачає.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2036,73грн., що становить 76,50% від суми задоволених позовних вимог.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025р., додаткову угоду до договору правничої допомоги №25770907340 від 01.09.2025р., акт прийому-передачі наданих послуг №20/08/25-01 від 20.08.2025р., згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 7000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №900580283 від 14.08.2019р. в розмірі 21611,76грн., з яких: 8563,84грн.- заборгованості по тілу кредиту та 13047,92грн.- заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2036,73грн. судового збору та 3000грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: 02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс