Рішення № 137484013, 16.06.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/870/26

Провадження № "Е"2/519/714/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

16.06.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участю секретаря судового засідання Гнатюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 6015195 згідно з умовами якого відповідач отримала 4800,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів до кредитного договору № 6015195 платіж повернення кредиту та сплати комісії і відсотків мав бути внесений відповідачем 18.12.2019.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.

05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №48-МЛ.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №6015195 від 18.11.2019, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 до договору відступлення прав вимог № 48-МЛ від 05.03.2020.

Сума заборгованості відповідача становить 14177,52 грн, відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, з них:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4656,00 грн;

- прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 6545,52 грн;

- заборгованість по штрафах/пені 2400,00 грн;

- прострочена заборгованість за комісією становить 576,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19535591/1884 від 01.04.2026.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 22.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно клопотання просить здійснити розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає в частині стягнення тіла кредиту.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи що 18.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 6015195, сума кредиту 4800,00 грн строком на 30 днів (файл: додатки до позову е.а.с.1).

05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №48-МЛ (файл: додатки до позову е.а.с.14).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору на умовах встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №6015195 від 18.11.2019 заборгованість за кредитним договором складає 14177,52 грн, а саме:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4656,00 грн;

- прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 6545,52 грн;

- заборгованість по штрафах/пені 2400,00 грн;

- прострочена заборгованість за комісією становить 576,00 грн (файл: додатки до позову е.а.с.13).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно правил ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 1104 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1106-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики в розмірі 4800,00 грн та процентів за користування позикою в повному обсязі не виконала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості за простроченими відсотками з 6545,52 грн до 4656,00 грн, виходячи з наступного.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Положеннями статей 6, 627 ч.1 ЦК України, визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності, як і принципу справедливості, є прямою вимогою закону до договору.

При вирішенні даного спору суд врахувує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Так, у пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Суд вважає, що нарахування заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 6545,52 грн, враховуючи суму тіла кредиту, також може свідчити про несправедливі умови договору та фактично є надмірним тягарем для відповідача щодо сплати кредиту, а тому суд зменшує їх у цій частині до 4656,00 грн.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором №6015195 від 18.11.2019 у сумі 11712 грн (4656 грн основний борг + 4656 грн проценти + 2400,00 грн штраф).

Крім цього, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 576,00 грн.

Так, із п. 1.5.1 кредитного договору вбачається, що Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 12 % від суми Кредиту та дорівнює 576 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 576,00 грн не підлягають задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, оскільки відповідач умови за вказаними договорами належним чином не виконував, право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6015195 від 18.11.2019 у розмірі 11712 грн.

Сторона позивача в позовній заяві зазначає, що попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову, складає, зокрема, 8000 грн витрат на правничу допомогу.

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет». Відповідно до переліку послуг наданих на підставі акту наданих послуг № Д/22787 від 14.04.2026, вартість витрат на надання професійної правничої допомоги за позовом до ОСОБА_1 складає 8000 гривень.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи заочний розгляд справи, обсяг позовної заяви, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа є малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про відшкодуванні понесених ТОВ «ФК «Кредит Капітал» витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 3500 гривень

На підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог, тобто в розмірі 82,60 % від сплаченої суми судового збору 2199,14 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6015195 у сумі 11712 (одинадцять тисяч сімсот дванадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 3500 (три тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ