Рішення № 137483960, 17.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/960/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Таирово» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ :

17 лютого 2026 р., представник ОК «Жемчужина Таирово» звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідачки на користь позивачів борг за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 39940,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 2078,48 грн., 3% річних у розмірі 163,38 грн., а також заборгованість за житлово-комунальні послуги по парко-місцю № 55, (за адресою : АДРЕСА_2 у розмірі 8422,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 515 грн., 3% річних у розмірі 33,63 грн., а разом 51153,48 грн. та судовий збір 3328 грн., мотивуючи це тим, що вищевказана квартира АДРЕСА_3 відповідно до Акту приймання-передачі в користування від 20.07.2018 р., як і парко-місце № 55, площею 12,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджується Актом приймання-передачі від 11.09.2017 р. та договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 06.04.2017 р., однак остання, не сплачує житлово-комунальні послуги за вказане нерухроме майно, порушуючи вимоги ст. 322 ЦК України, ст. 151 ЖК України, а також ст.ст. 12,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Представник позивачів у позові заявив клопотання, в якому позов підтримав у повному обсязі та на підставі ч. 4 ст. 223, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, не заперечував проти постановлення заочного рішення по справі разом із заявою про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У визначений ухвалою суду від 24.02.2026 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачка відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надала, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за адресою знаходження нерухомого майна, за яким виникла заборгованість : АДРЕСА_1 , що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній».

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Дослідивши наявні письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

В свою чергу, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно п. 29 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою КМУ від 05.09.2018 № 712, плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі N638/1988/17 (провадження № 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності.

Отже, до спорів щодо про стягнення заборгованості нарахованої, але не погашеної за житлово-комунальні послуги застосовується виключна підсудність, а саме, правило ч. 1 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Обслуговуючий кооператив «Жемчужина Таирово» створений на добровільних засадах для експлуатації та управління житловим комплексом, який складається з чотирьох багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 , а також паркінгу.

З вересня 2018 року, позивачі організовують та забезпечують утримання будинку АДРЕСА_2 , який переданий на баланс ОК за Актом приймання-передачі житлового комплексу від 01.09.2018 р. та відповідно сприяє співвласникам багатоквартирного будинку в належному та якісному утриманні їх спільного майна.

ОК - діє на підставі Статуту, нова редакція затверджена протоколом № 05/19-1 від 30.05.2019 р., та у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.3 Статуту, ОК здійснює експлуатацію і ремонт будинків та утримання прибудинкових територій за рахунок коштів Кооперативу на засадах самооплатності.

При цьому, п. 2.4, п. 2.5 Статуту визначено, що основна діяльність ОК полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав членів (асоційованих членів) Кооперативу на володіння та користування спільним майном, належне утримання будинків та прибудинкової території, сприяння членам (асоційованим членам) Кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами. Видом діяльності ОК є комплексне обслуговування об`єктів.

ОК «Жемчужина Таирово» сприяє співвласнику будинку в отриманні житлово-комунальних послуг, а співвласник забезпечує своєчасну і в повному обсязі сплату внесків і платежів на умовах, визначених чинним законодавством України.

ОК «Жемчужина Таирово», як колективний споживач, використав своє право укладати договори про надання комунальної послуги відповідно до Статуту, в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем, як це передбачено ч.3 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до цього, з моменту утворення ОК є єдиним колективним споживачем комунальних послуг та забезпечує постачання комунальних послуг від межі централізованих інженерно-технічних систем до окремого приміщення з використанням спільного майна співвласників багатоквартирного будинку - внутрішньобудинкових мереж.

Кооператив є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами. Господарче забезпечення діяльності здійснюється самостійно та шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Обслуговуючий кооператив не є виробником, транспортувальником та постачальником комунальних послуг (виконавцем), а виступає колективним споживачем (замовником) таких послуг у розумінні ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно Кооперативом не встановлюються тарифи на будь-які комунальні послуги.

З метою забезпечення належної експлуатації житлового комплексу, ОК «Жемчужина Таирово» укладено ряд прямих договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг, якими передбачено перерахування коштів за наданні послуги щомісячно. Кооператив за такими договорами несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих співвласниками багатоквартирного будинку послуг.

Позивачем самостійно або з залучення підрядних організацій здійснювався комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території, а саме: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливової каналізації, електропостачання, газопостачання, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем відповідно до наказу Держкомітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Наказу Мінрегіонрозвитку №190 від 27.07.18 року «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

Крім того, позивачами постійно забезпечувався поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території. А також поточний ремонт внутрішньобудинкових систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, інших внутрішньобудинкових інженерних систем, прибирання прибудинкової території, прибирання приміщень загального користування, придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Так, квартира АДРЕСА_3 , відповідно до Акту приймання-передачі в користування від 20.07.2018 р. належить ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.5 Акту приймання-передачі квартири, передбачено, що тимчасові експлуатаційні витрати з дати підписання цього Акту і до реєстрації права власності на квартиру , а саме витрати відповідно до нормативно-правових актів в галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за утримання Об`єкту будівництва (квартири), прибудинкової території та Новозбудованого майна лежать на Покупцеві ОСОБА_1 .

Крім цього, ОСОБА_1 також належить парко-місце № 55, площею 12,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі від 11.09.2017 р. та договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 06.04.2017 р.

Згідно п. 1.5. вказаного Акту приймання-передачі квартири, передбачено, що тимчасові експлуатаційні витрати з дати підписання цього Акту і до моменту укладення експлуатаційних договорів на машино-місце, а саме витрати відповідно до нормативно-правових актів в галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за утримання Об`єкту будівництва та Новозбудованого майна лежать на Покупцеві ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтями 509,525,526,625 ЦК України визначено, що зобов?язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статі 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону - споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у справі № 686/6276/19 від 01 вересня 2020 року, висновки якої відповідно до приписів статті 263 ЦПК України мають бути застосовані судом до виниклих у вказаній справі правовідносин.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, навіть у разі відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, які викладені у Постанові від 20 квітня 2016 р. у справі № 6-2951цс15 та Постанові від 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18.

Також Верховний Суд від у Постанові від 02.04.2020 року по справі № 757/29813/17-ц вказав, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

У постанові від 11 листопада 2015 року по справі № 3-945гс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що особа, яка є власником приміщення і у свою чергу співвласником будинку, в якому створено об`єднання, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Суд встановив, що за період з 01.09.2024 р. по 31.12.2025 р. включно у відповідачки виникла заборгованість по квартирі АДРЕСА_5 перед позивачами у загальній сумі 39940,34 грн., за комплекс житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечив Позивач, що підтверджується витягом з особистого рахунку та заборгованість по парко-місцю № 55 у загальній сумі 8 422,65 грн., за комплекс житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечив Позивач.

Позивачі забезпечують надання житлово-комунальних послуг та обслуговує паркінг в якому Відповідачем придбано парко-місце, період заборгованості є однаковим, що по квартирі, що по парко-місцю, докази які підтверджують факт надання житлово-комунальних послуг Відповідачці є ті ж, що і по квартирі, тому Позивач вважає за доцільне об`єднати позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 180 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 10 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Фактично відповідачці надавались житлово-комунальні послуги за сприянням ОК та, відповідно, споживались відповідачкою, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Внаслідок фактичного споживання відповідачем вищевказаних послуг були здійсненні конклюдентні дії, які породжують юридичні наслідки.

Щомісяця ОК «Жемчужина Таирово» нараховувалась плата за отримані відповідачкою житлово-комунальні послуги, однак остання протягом тривалого часу не виконувала свої обов`язки і не сплачує регулярно і в повному обсязі житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Упродовж всього строку споживання житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечувалось позивачами, будь-яких актів-претензій, заяв або звернень від відповідачки щодо якості надання таких послуг або їх ненадання до обслуговуючого кооперативу, як об`єднання, що забезпечує надання таких послуг, не надходило.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» припинено мораторій на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за житлово-комунальні послуги, починаючи з 01.01.2024р.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2025 р. № 1151 прийнято зміни до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2025 року за № 1120/44526), з 12.08.2025 р. зміни набрали чинності, якими розширено перелік територій, де тривають або велися бойові дії. До Переліку включено Одеський район, Одеської області, тому Заявником нараховано інфляційні втрати у період по 31.05.2025 р. що відповідає вимогам зазначеним нормативно-правовим актам.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складає: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Сума інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_5 становить: 2078,48 грн.

Сума 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_5 становить: 163,38 грн., розрахунки додаються.

Сума інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги по парко-місцю № 55 становить: 515 грн.

Сума 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги по парко-місцю № 55 становить: 33,63 грн., розрахунки додаються.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13: «Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання».

Отже, борг відповідачки за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 становить 39940,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 2078,48 грн., 3% річних у розмірі 163,38 грн., а заборгованість за житлово-комунальні послуги по парко-місцю № 55, (за адресою : АДРЕСА_2 складає 8422,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 515 грн., 3% річних у розмірі 33,63 грн., а разом 51153,48 грн.

Таким чином, заявлена у позовній заяві заборгованість з оплати наданих житлово-комунальних послуг підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачів.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред?явленні позову сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн., що підтверджується відповідною квитанцією про сплату судового збору та який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачів.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3-7,133,137,141,263-266,268,273 ЦПК України, ст.15,16,322,383 ЦК України, ст.162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Таирово» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Таирово» (ЄДРПОУ: 41890341) заборгованість у розмірі 51153,48 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3328 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.06.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.