Ухвала суду № 137483788, 17.06.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/490/26

Провадження №1-кп/503/107/26

УХВАЛА

17 червня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в рамках судового провадження у кримінальному провадженні № 12026160000000287 від 18.03.2026 року, клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5 ,

встановив:

Прокурор подав до суду з вище вказане клопотання (а.п.161-172), в якому просить суд продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із можливістю внесення застави у розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 33280000 грн.

При цьому, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме не відлучатися із населеного пункту м. Одеси, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказане клопотання обґрунтоване зазначенням обставин кримінальних правопорушень, обвинувачення у вчиненні яких пред`явлено ОСОБА_4 та викладене у змісті обвинувального акту, а також відзначено, що ризики, які були підставами для застосування до останнього запобіжного заходу на даний час жодним чином не зменшилися, не зникли та продовжують існувати.

Ураховуючи викладене прокурор вважає необхідним продовжити у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити з викладених в ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 , яка приймала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт у нічний період доби. При цьому, захисник подала до суду письмове заперечення на клопотання прокурора, в якому навела обґрунтування мотивів висловлених заперечень проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотань суд встановив наступні обставини.

05.03.2026 року ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України.

06.03.2026 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/19408/25 (провадження №1-кс/947/3354/26) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 03.05.2026 року, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3005 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10000640 грн. У разі внесення застави на ОСОБА_4 також було покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

08.04.2026 року Одеським апеляційним судом у справі № 947/19408/25 №1-кс/947/3354/26 (провадження № 11-сс/813/752/26), за результатом апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року, зазначену ухвалу скасовано та постановлено нову ухвалу, якою до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 03.05.2026 року включно, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 грн. У разі внесення застави на ОСОБА_4 також було покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатись з м. Одеси без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, визначеним слідчим або прокурором; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

23.04.2026 року ухвалою Кодимського районного суду Одеської області (а.п.105-110) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.06.2026 року включно, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 грн, а також було відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

25.05.2026 року Одеським апеляційним судом, за результатом апеляційного перегляду ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 23.04.2026 року, зазначену ухвалу було залишено без змін.

Нормативно-правове обґрунтування:

Згідно ч.1-2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно положень другого речення ч.7 ст. 194 КПК України, у разі необхідності строк обов`язків, передбачених частинами п`ятою та шостою цієї статті, покладених на обвинуваченого може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

В свою чергу ч.1 і 3 ст. 199 КПК України передбачають, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Висновки суду

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачений у вчиненні шести епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України, який є тяжким злочином, оскільки в своїй санкції передбачає покарання (основне покарання) у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, у зв`язку з чим та беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винним, та вагомість наявних доказів, може ухилитися від суду, що є ризиком, передбаченим пунктом 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Водночас із цим, суд відзначає, що сама кількість епізодів злочинної діяльності вказує на існування також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, тобто передбаченого пунктом 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні (з якого виділенні матеріали в окреме провадження № 12026160000000287), передбачений пунктом 5 ч.1 ст. 177 КПК України, існує до моменту отримання від них показів безпосередньо під час судового розгляду.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 і 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду; незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Для запобігання існуючим ризикам суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто на термін до 15 серпня 2026 року включно.

Інший більш м`який запобіжний захід, на погляд суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В свою чергу захисник у змісті свого письмового заперечення від 16.06.2026 року на клопотання прокурора посилалася на також на обставини щодо стану здоров`я обвинуваченого, який проходив і проходить лікування внаслідок наявності у нього відповідних захворювань (діагнози яких суд не вважає за можливе зазначати у змісті даної ухвали внаслідок положень ч.1 ст. 286 ЦК України та ст. 391 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року № 2801-XII, як частину лікарської таємниці, але існування яких підтверджується відповідними належними доказами медичними документами, які додані захисником до свого письмового заперечення), в тому числі і тяжке захворювання, з якими йому дуже тяжко знаходитись у СІЗО, що може привести до погіршення стану його здоров`я.

Однак, суд відзначає те, що стан, з приводу якого ОСОБА_4 звертався за отриманням медичної допомоги в умовах стаціонару мало місце ще у період з 08.11.2023 року по 13.11.2023 року, коли йому було і надано відповідну медичну допомогу у КНП «Роздільнянська БПЛ» та після цього виписано, а інші надані медичні документи не підтверджують того, що подібний стан існує досі або виник наразі. Суд вважає, що згадана госпіталізація ОСОБА_4 була викликана саме виникненням на той час його відповідного стану здоров`я, а не з метою лікування від наявних у нього хвороб, які і призвели до виникнення відповідного стану, що підтверджує копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-231108/4540 КНП «Роздільнянська БПЛ».

Положеннями МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим, що відзначалося в ухвалі Одеського апеляційного суду від 25.05.2026 року.

Натомість копія медичної довідки від 27.05.2026 року №269/ОММЧ-2126-вн Одеської міської медичної частини №21, яка додана захисником до свого письмового заперечення на клопотання прокурора, підтверджує те, що адміністрація слідчого ізолятора обізнана із станом здоров`я ОСОБА_4 та має можливість відповідним чином реагувати на виникнення пов`язаних із цим загроз у загострені його стану здоров`я, при цьому від початку і протягом всього часу перебування ув`язненого ОСОБА_4 в установі СІЗО, а саме з 07.03.2026 року, останній отримував як медичне спостереження і так і необхідну медичну допомогу, окрім того були медичні процедури (послуги) заплановані для нього на майбутнє. Зазначене підтверджує те, що заявлені захисником негативні наслідки для здоров`я обвинуваченого внаслідок його подальшого утримання в умовах слідчого ізолятору відсутні, оскільки обвинувачений отримує в умовах останнього необхідну медичну допомогу, що також не виключає можливості, у разі необхідності, додаткового залучення лікаря із закладу охорони здоров`я та/або госпіталізацію до стаціонару.

З огляду на вище наведене суд вважає, що заперечення захисника та самого обвинуваченого про продовження застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби не є безпідставними.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У змісті клопотання прокурора зазначено, що належне процесуальне стримування обвинуваченого від порушення обов`язків покладених запобіжним заходом забезпечить застава у заявленому в розмірі 10000640 грн, проте в підготовчому судовому засіданні прокурор вже просив суд визначити заставу в розмірі 3328000 грн.

Суд відзначає, що ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні з корисливих мотивів у складі організованої групи осіб шести епізодів кримінальних правопорушень, за якими мало бути здійснено незаконне переправлення через державний кордон України множини осіб, кожен з яких мав сплатити грошову винагороду, розмірі якої становили по 100000 грн, 3000-3200 доларів США. Зазначене відображає на системність характеру протиправних дій та обсяги незаконних доходів організованої групи. Внаслідок зазначеного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірах від двадцяти до восьмидесятий прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбачених пунктом 2 ч.5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, нездатний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У відповідності до ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Водночас із цим другим реченням ч.5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ураховуючи особу обвинуваченого, його матеріальний стан, обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 і 5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава має бути визначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 грн, що був визначений апеляційним судом на стадії досудового розгляду.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього наступні додаткові обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає м. Одеси, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 131-132, 177, 182-183, 193-194, 196, 205, 333, 369, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 (однієї тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього додаткові обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього виконання наступних додаткових обов`язків визначених ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення визначеної у даній ухвалі застави та з моменту звільнення з-під варти внаслідок цього:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає м. Одеси, без дозволу суду (засоби для зв`язку: телефони (068) 866-53-82, НОМЕР_1 ; електронна пошта: inbox@kd.od.court.gov.ua);

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії даної ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 серпня 2026 року включно, а в частині покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків на строк два місяці, тобто до 17.08.2026 року (включно).

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали для виконання направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1