Рішення № 137483277, 21.01.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3122/25

Провадження № 2/331/1353/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Солов`ян О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3997721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сума кредиту складає 1000,00 грн. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало їй кредит в сумі 1000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. 24.05.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 3997721 від 21.09.2023 року загальна сума заборгованості склала 5880,00 грн., яка складається з: тіло кредиту - 1000,00 грн., нараховані проценти 4880,00 грн. Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». В межах строку дії договору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.05.2024 р. по 15.09.2024 р. здійснено нарахування процентів за 114 днів календарних днів (з 25.05.2024 -15.09.2024) в розмірі 2 280,00 грн. Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора. Крім того, 31.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був укладений договір №7020771 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису), за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн. (п.1.2. договору) строком на 360 днів. 27.05.2024 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № №7020771 від 31.08.2023 року загальна сума заборгованості 20 493,53 грн. яка складається з : 9 003,00 грн. - тіло кредиту, 11 490,53 грн. - нараховані відсотки. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховані проценти за 91 календарних днів в межах строку договору від 31.08.2023 № 7020771 16303,56 грн. Посилаючись на зазначені обставини, у зв`язку з порушенням умов договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказані суми заборгованості та понесені судові витрати .

Ухвалою суду від 03.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

02.07.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з позовними вимогами не погоджуються, оскільки відсоткова становить 2% на день, що призводить до понад 730% річних, що є надмірним та кабальним зобов`язанням, суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 3, ст. 15, ст. 1054 ЦК України. Якщо кредитор вважає, що строк порушення зобов`язання настав раніше, ніж за три роки до подання позову, слід заявити про пропуск строку позовної давності. Відповідач не підтверджувала власноруч підпис договору, а тому відповідно до ст. 639, 207 ЦК України укладення договору в електронній формі без належного підтвердження волевиявлення не створює юридичних зобов`язань. Відповідач не була письмово повідомлена належним чином про передачу права вимоги за договором факторингу від 24.05.2024 р. Крім того, не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні виписки банку чи підтвердження зарахування від відповідача. Жодних платежів відповідач не здійснювала, а тому не відбулося навіть часткового визнання боргу. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

18.07.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що кредитні договори укладені між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна», а також ТОВ «Авентус Україна» повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладення електронного кредитного договору та процедура укладення електронного кредитного договору описана позивачем в позовній заяві. Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжних провайдерів, що мають відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитних договорів на банківські картки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що відповідає вимогам законодавства. Підписуючи договори, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитними договорами. Нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитних договорів, здійснювалося в межах строку користування кредитом та на підставі умов кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляду справи без його участі, позовні вимоги з урахуванням поданих заяв, підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з`явилася, поважну причину неявки суду не повідомила, заяв суду не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 31.08.2023 між ТОВ ««Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 7020771 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису), за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн. (п.1.3 договору) строком на 360 днів (п.1.4 договору), Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день (п. 1.5.1) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в договорі, знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до умов договору (п. 1.5.2.). Вказаний договір укладено за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток (п.1.1 договору). Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. На умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2. договору). За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором A9914, 31.08.2023 10:47:20 / ОСОБА_1 /, про що зазначено в ньому.

Крім того, 21.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3997721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису), за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 1 000,00 грн. (п.1.2 договору) строком на 360 днів (п.1.3 договору), Стандартна процентна ставка становить 2,00% в день (п. 1.4.1) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в договорі. Вказаний договір укладено за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток (п.1.1 договору). Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. На умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу грошові кошти в гривні, а споживач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2. договору). За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 . Договір підписано електронним підписом M306 21.09.2023 18:06:37 ОСОБА_1 , про що зазначено в ньому.

Згідно із довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1930-3105 від 31.05.2024 р., повідомлено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 21.09.2023 р. на суму 1000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу зарахування 1000,00 грн. на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «ПейтекУкраїна» № 20240612-13а від 12.06.2024 року, повідомлено про успішне перерахування коштів на користь клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 31.08.2023 р. на суму 10 000,00 грн., призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Такі ж реквізити платіжних засобів для надання коштів позичальнику вказано відповідачем при підписанні кредитних договорів.

Згідно із інформацією АТ «Державний ощадний банк України» № 46/1211/444/ повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 в установі АТ «Ощадбанк» та надано на підтверджуючі документи щодо зарахування коштів у сумі 10 000,00 грн. на її банківський рахунок.

Враховуючи час укладення кредитного договору між сторонами на реквізити платіжного засобу, вказаного позичальником, суд вважає доведеним факт перерахування саме відповідачу кредитних коштів за договорами.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитних договорів у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Враховуючи , що відповідач, укладаючи з первісними кредиторами кредитних договорів, право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договорів факторингу, усвідомлювала їх умови, повністю з ними погодилась, в тому числі і з розмірами процентних ставок, про що свідчить її електронний підпис, не оспорювала їх умови з моменту укладення, зазначені договори не визнавалися недійсним в судовому порядку, і тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушила умови укладених кредитних договорів, своєчасно не повернула кошти та не сплатила проценти, з розміром яких погодилась при укладенні, за що наступає цивільно-правова відповідальність.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію». Згідно положень ч. ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та обставин справи судом встановлено, що 31.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №7020771 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту складає 10 000,00 грн. Також, 21.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір №3997721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту 1 000,00 грн. Факт перерахування відповідачу коштів у вказаних розмірах підтверджуються довідками платіжних провайдерів ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «ПейтекУкраїна».

Таким чином, суд дійшов до висновку, що матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору № 7020771 від 31.08.2023 р., № 3997721 від 21.09.2023 р., як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Представник відповідача заперечував факт перерахування коштів позивачу за вказаними договорами.

Однак, враховуючи факт перерахування коштів у тих же сумах, що зазначені в договорах, в ті ж самі дати, на той же рахунок, суд вважає доведеним факт перерахування відповідачу коштів кредиторами саме згідно вказаних договорів. Відповідачем у суді не було доведено жодними доказами, що вказані кошти надійшли від іншої особи. Отже, суд встановлено , що факт перерахування коштів підтверджується належними доказами. Судом не приймаються доводи представника відповідача, оскільки умови договору з боку кредиторів виконані, факт вчинення технічної дії щодо фактичного перерахування коштів з його рахунку на рахунок боржника іншою особою, не впливає на чинність договору.

27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача , що підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників та витягом з такого реєстру, де вказано, що заборгованість відповідача становить 20 493,53 грн. з яких: 9 003,00 - заборгованість за основною сумою боргу, 11 490,53 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Таким чином, у ЦК України як основному регуляторі цивільних (приватних) відносин встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, з огляду на частину першу статті 1077 ЦК України, та частину п`яту статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У частинах першій, другій статті 7 цього ж Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно із частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51).

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції від 31.05.2024 р., від 31.05.2024 р., від 04.06.2024 р. про оплату ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 р.,суми у розмірі 933424,99 грн., 3115200,00 грн., 19100,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду докази для встановлення переходу право вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, тому право вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до відповідача перейшло правомірно, останнє набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками, в тому числі і до відповідача, про що в матеріалах справи є належні докази

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Сума заборгованості за процентами відповідає положенням договору. Відповідно до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/ 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Денна процентна ставка за вищевказаним договором відповідає положенням п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, дата реєстрації змін в реєстрі 10.12.2024 року).

Так, згідно з п. 1.1. договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 р., перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків з (27.05.2024-25.08.2024) є законним та обґрунтованим. Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві разом із договором факторингу, є належним об`єктом правочину, а відсотки за її прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №7020771 від 31.08.2023 р. вбачається, що сума заборгованості 36 797, 09 грн. яка складається з : 9 003,00 грн.- тіло кредиту, нараховані відсотки - 11 490,53 грн., які відповідають наданому розрахунку, нараховані ТОВ «ФК «Фінтрастр Капітал» відсотки за 91 календарних днів (27.05.2024-25.08.2024) в межах строку договору від 31.08.2023 № №7020771 - 16 303, 56 грн

Судом встановлено, що 24.05.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача, що підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників та витягом з такого реєстру, де вказано, що заборгованість відповідача становить 5 880, 00 грн. з яких: 1000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 4 880,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Також, сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції від 30.05.2024 р., від 30.05.2024 р., від 30.05.2024 р., від 31.05.2024 р., від 31.05.2024 р., від 31.05.2024 р., від 31.05.2024 р. про оплату ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 р., суми у розмірі 243000,00 грн., 350000,00 грн., 350000,00 грн., 166315,92 грн., 300000,00 грн., 300000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку , що позивачем надано суду докази для встановлення переходу право вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, тому право вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до відповідача перейшло правомірно, останнє набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками, в тому числі і до відповідача, про що в матеріалах справи є належні докази

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, дата реєстрації змін в реєстрі 10.12.2024 року).

Так, згідно з п. 1.1. договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків з (25.05.2024-15.09.2024) є законним та обґрунтованим. Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві разом із договором факторингу, є належним об`єктом правочину, а відсотки за її прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3997721 від 21.09.2023 р. вбачається, що сума заборгованості за процентами станом на 24.05.2024 становить суму в розмірі 5 880, 00 грн.

Судом встановлено, що позивачем також нараховано проценти 114 днів календарних дні ( з 25.05.2024 -15.09.2024) в межах строку договору, а саме в розмірі 2 280,00 грн.

Отже, до позивача за вказаним договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму зазначену в реєстрі боржників, а тому нарахування ним самостійно процентів за 114 календарних днів (25.05.2024-15.09.2024) у розмірі 2280,00 грн., хоча й в межах строку договору, не суперечить положенням договору факторингу.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача виник обов`язок по поверненню кредитних коштів у розмірі 5 880, 00 грн., з яких 1000,00 грн. тіло кредиту, 4880.00 грн. нараховані проценти, які відповідають наданому розрахунку, та нараховані відсотки (25.05.2024-15.09.2024) у розмірі 2280,00 грн.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У нижньому рядку кожного кредитного договору наявний рядок «електронний підпис».

За вказаних обставин, суд вважає, що договір № 7020771 про надання споживчого кредиту від 31.08.2024 р., договір № 3997721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.09.2023 р. укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, права вимоги за даними договорами, які укладені відповідачем з первісними кредиторами, перейшли до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідачка користувалася кредитними коштами, взяті на себе зобов`язання виконала частково. На свої заперечення проти нарахування відсотків за кредитним договором свій контр розрахунок не надала.

Із урахуванням наведеного, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на його захист з відповідача підлягають стягненню заборгованість по кредиту та по несплаченим відсоткам за користування кредитом, шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач належно не виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитами, доказів погашення заборгованості як первинним, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача до відповідача у цій справі про стягнення заборгованості за тілом та відсотками за кредитом за вищезазначеними договорами, а саме:

- за договором № 7020771 про надання споживчого кредиту від 31.08.2023 р. в розмірі 36 797, 09 грн., з яких: 9 003,00 грн. - тіло кредиту, 11 490,53 грн. - нараховані проценти, та нараховані позивачем відсотки за 91 календарних днів 16303, 56 грн.;

- за договором № 3997721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.09.2023 р. в розмірі 8160,00 грн., з яких 1000,00 грн. - тіло кредиту, 4880,00 грн. - нараховані проценти, та нараховані відсотки (25.05.2024-15.09.2024) у розмірі 2280,00 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 р.; заявку № 8700 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 р.; акт № 8700 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2025 р., рахунок на оплату № 8700-26/05-2025 від 26.05.2025 р., згідно яких загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу складає 15 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 500,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та 3500,00 гривень за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість загальною сумою 44 957 (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 09 копійок, яка складається з:

- за договором № 7020771 про надання споживчого кредиту від 31.08.2023 року в розмірі 36 797, 09 грн., з яких: 9003,00 грн. - тіло кредиту, 11 490,53 грн. - нараховані проценти, 16 303,56 грн. - нараховані проценти за 91 календарний день (27.05.2024 р. - 25.08.2024 р.).;

- за договором № 3997721 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.09.2023 року в розмірі 8 160, 00 грн., з яких: 1000,00 грн. - тіло кредиту, 4880,00 грн. - нараховані проценти, 2280,00 грн. - нараховані проценти за 91 календарний день (25.05.2024 р. -15.09.2024 р.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) суму витрат на правову допомогу в розмірі 3 500(три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.М. Світлицька