Рішення № 137482818, 16.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/905/25

Провадження № 2/931/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

представника позивача - Виноградова Ю.Е. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

27.11.2025 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.03.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 492480-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора (UA-7140) на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

ТзОВ «Бізнес позика» 08.03.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 492480-КС-001 про надання кредиту, а ОСОБА_1 того ж дня прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, а боржник в свою чергу зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Станом на 06.11.2025 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 337 815,60 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 49 425,21 грн, суми прострочених платежів по процентах - 288 089,63 грн, суми прострочених платежів за комісією - 300,76 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 492480-КС-001 про надання кредиту від 08.03.2024 року, що становить 337 815,60 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 4053, 79 грн.

26 січня 2026 року судом було ухвалено заочне рішення про задоволення позову повністю.

18.03.2026 року за заявою відповідача ухвалою суду було скасовано заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 26.01.2026 року. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

27.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому ним не заперечується факт отримання відповідачем кредитних коштів, однак заперечує щодо строку кредитування, а також розмір денної процентної ставки, який перевищує 1%, відповідно вважає неправомірним нарахування відсотків, з врахуванням сплачених сум.

Крім того, звертає увагу на черговість списання коштів на повернення кредиту та зазначає, що оскільки пріорітету по черговості сплати процентів над тілом кредиту закон не встановлює, то справедливим є списання половини суми оплати на погашення тіла кредиту, половини - на погашення процентів. У такому разі, враховуючи 11 транзакцій на погашення ним боргу, реальна заборгованість становить згідно з його розрахунком - 57611,05 грн.

Також вважає нікчемним нарахування комісії по п.2.5 Договору.

Просить у задоволенні позову відмовити.

02.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що під час укладення кредитного договору та додаткової угоди сторони погодились їх укласти з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 50000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес позика».

Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором був вказаний позичальником під час укладення кредитного договору в його особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті кредитодавця "Анкета клієнта", відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на цю картку кредитних коштів за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору стандартна процентна ставка в день становить 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,14957034, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також 30.05.2024 року між ТзОВ «Бізнес позика»та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 492480-КС-001 про надання кредиту (далі - додаткова угода) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 2.7. Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 18.09.2025 р.»; в п. 2.4. кредитного договору та викласти п. 2.4. договору в новій редакції, а саме:«2.4. Процентна ставка за кредитом: з 30.05.2024 року до 25.07.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8621778% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів.

У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 25.07.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,14957034% в день, з 26.07.2024 року - 1,14957034% в день, фіксована.».

Тлумачення змісту кредитного договору та додаткової угоди до нього дає підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відсоткову ставку за користування кредитом, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Отже, положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на необхідність застосування якої посилається боржник, не можуть бути застосовані щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом.

Звертає увагу суду на те, що у Законі України «Про споживче кредитування» відсутнє поняття «процентна ставка в день», тому що для розрахунку денної процентної ставки не має значення, у якому саме вигляді (у якій формі) та в якому розмірі кредитодавці встановлюють проценти за кредитним договором та як саме вони нараховуються.

У кредитному договорі було встановлено дві фіксовані процентні ставки (стандартна та знижена), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за кредитним договором (на залишок заборгованості за тілом кредиту).

При цьому для розрахунку денної процентної ставки безпосередньо розмір процентних ставок за кредитним договором взагалі не має жодного значення, оскільки денна процентна ставка розраховується за формулою, яка визначена у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», і у якій розмір процентних ставок за кредитним договором не фігурує (він не є складовою цієї формули).

Просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Пояснив, що відсоткова ставка розрахована позивачем відповідно до умов Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, і п.17 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону, а погашення заборгованості відбувалось в черговості, що погоджена стронами у графіках, що містяться у кредитному договорі та додатковій угоді. Також пояснив, що згідно з додатковою угодою №1 від 30.05.2024 року до договору № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року загальні витрати за споживчим кредитом (відсотки, включаючи заборгованість по відсотках за первинним договором, та комісія) становить 284339,85 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. У відзиві на позов та письмовій заяві від 11.05.2026 року просив розгляд справи проводити без його участі.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 11.06.2026 року судом на підставі абз. 2 ч.1 ст.244 ЦПК України постановлено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 16.06.2026 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 08.03.2024 року відповідачем підписано в електронній формі паспорт споживчого кредиту, договір № 492480-КС-001 про надання кредиту, пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). Отже, 08.03.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 492480-КС-001 про надання кредиту в електронній формі та додаткову угоду до нього №1 від 30.05.2024 року (а.с. 18-44).

Згідно з умовами договору № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50000,00 грн, строком на 24 тижні, із фіксованою стандартною процентною ставкою, яка становить 2,00000000% в день, знижена процентна ставка - 1,14957034%, комісія за надання кредиту - 7500 грн, строк дії договору до 23.08.2024 року.

Відповідно до п. 7.4.4 договору позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням.

Згідно з умовами додаткової угоди №1 від 30.05.2024 року до договору № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року позичальник станом на момент її підписання погодив наявність у нього заборгованості в сумі 96565,02 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 49425,21 грн, суми прострочених платежів по процентах - 46839,05 грн, суми заборгованості за комісією - 300,76 грн. Враховуючи умови даної угоди, процентна ставка за кредитом за період з 30.05.2024 року по 25.07.2024 року, включно, становить 0,8621778%, з 26.07.2024 року - 1,14957034% в день, фіксована, строк, на який надано кредит - 80 тижнів, термін дії договору до 18.09.2025 року.

Відповідно до довідки ТОВ «ПрофітГід», яка видана ТОВ «Бізнес позика» на підставі договору №ПГ-5 від 04.11.2020 року про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ «Бізнес позика», в системі успішно проведений платіж 08.03.2024 року у сумі 50000,00 грн на карту НОМЕР_3 , призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року, без ПДВ (а.с. 48).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з п. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За п. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року та додаткової угоди до нього, з якої вбачається відправлення в смс-повідомленні на номер телефону ОСОБА_1 одноразових ідентифікаторів, зокрема, для підписання паспорта споживчого кредиту, договору про надання кредиту, додаткової угоди.

Отже, договір № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-7140, а додаткова угода №1 від 30.05.2024 року до вказаного договору - одноразовим ідентифікатором UA-3187, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору та додаткової угоди, та не заперечується відповідачем.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року за період з 08.03.2024 по 06.11.2025, сформованого ТОВ «Бізнес позика», сума заборгованості ОСОБА_1 становить 337815,60 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 49425,21 грн, суми прострочених платежів за відсотками - 288089,63 грн, суми прострочених платежів за комісією - 300,76 грн. Відсотки нараховано в межах строку кредитування, зазначеного в договорі та додатковій угоді №1 від 30.05.2024 року (80 тижнів = 560 днів, до 18.09.2025 року) (а.с. 12-17).

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаних положень закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Із виписки, наданої АТ "ПУМБ", на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі, вбачається, що на карту № НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , 08.03.2024 року зараховано грошові кошти у сумі 50000,00 грн (а.с. 92, 93).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконав належним чином, тому порушене право позивача підлягає захисту, відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договору та сплатити на користь позивача суму заборгованості.

Щодо заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5%, наступних 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Про це зазначено у ч.2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 08.03.2024 року кредитний договір та 30.05.2024 року додаткову угоду до нього, які за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі більше 1% в день.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Згідно з п. 1-2, п.8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.

Фіксована процентна ставка - це незмінний розмір відсотків за кредитом або депозитом, який встановлюється під час підписання договору і залишається однаковим протягом усього терміну його дії. Банк не може самостійно переглядати або підвищувати її (за винятком випадків порушення умов позичальником).

Як вбачається із договору № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року, у ньому прописано саме фіксовані процентні ставки - 1,14957034% та 2,00000000%, строк кредитування 24 тижні, що становить 168 днів.

У додатковій угоді №1 від 30.05.2024 року, якою змінено умови договору № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року, також прописано фіксовані процентні ставки з 30.05.2024 року по 25.07.2024 рік - 0,8621778%, з 26.07.2024 - 1,14957034 %, строк кредитування 80 тижнів, що становить 560 днів.

Застосовуючи формулу визначення денної процентної ставки за договором № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року, суд зазначає, що вона становить 0,95% ((79960/50000)/168*100), де 79960,00 - загальні витрати за кредитом (п.2.9 договору), 50000,00 - загальний розмір кредиту (п. 2.6 договору), 168 - строк кредитування (п. 2.3 договору).

Застосовуючи формулу визначення денної процентної ставки за додатковою угодою №1 від 30.05.2024 року до договору № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року, суд зазначає, що вона становить 1% ((284339,85/49425,21)/560*100), де 284339,85 - загальні витрати за кредитом, зазначені у графіку (а.с.39 на звороті), 49425,21 - сума кредиту (п. 1 угоди), 560 - строк кредитування (п. 5.1 угоди).

Таким чином, суд зауважує, що відповідачем не правильно тлумачаться вимоги Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру процентної ставки, позаяк денна процентна ставка і фіксована ставка, зазначена у договорі, не є тотожними поняттями, і характеризують різні параметри кредиту. Денна ставка показує, скільки відсотків від суми позичальник платить за кожен день користування, тоді як фіксована ставка вказує на незмінність цієї ставки протягом усього терміну дії договору.

На підставі викладеного, суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок заборгованості, в якому зазначено денну відсоткову ставку за кредитом на рівні 0,95%, помилково прирівнюючи її до фіксованої ставки, з якої обраховуються відсотки.

Заперечення відповідача щодо черговості списання коштів, сплачених ним на виконання умов договору, спростовуються погодженими між сторонами умовами укладеного кредитного договору та додаткової угоди до нього та визначеним графіком платежів, з яких вбачається, що підписанням договору та угоди відповідач погодив передбачений ними порядок черговості списання коштів.

Крім того, розрахунки заборгованості, надані сторонами, свідчать про недотримання відповідачем умов договору і угоди щодо своєчасності сплати коштів та порушення графіків платежів. Сторони у справі не заявляли клопотання про призначення економічної експертизи, відтак у суду відсутні процесуальні підстави для її проведення. Згідно з принципом змагальності, суд не зобов`язаний збирати докази чи призначати експертизу за власною ініціативою (крім окремих випадків обов`язкової експертизи).

Також суд не володіє спеціальними знаннями для самостійного вирішення таких вузькопрофільних питань, що виключає можливість проведення експертизи розрахунку безпосередньо судом.

Щодо заперечення відповідача про нарахування комісії, суд зазначає, що її стягнення за надання кредиту є законним, але за умови, що вона передбачена договором і відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Фінансові установи мають право включати комісії до загальних витрат за кредитом відповідно до ст. 8 та ст. 12 Закону. Законною комісія вважається, якщо вона чітко прописана в договорі, вказана у графіку платежів із зазначенням точного розміру (у відсотках або фіксованій сумі), надається реальна послуга (наприклад, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, видача кредиту).

Як вбачається із п. 2.5 договору, позивачем визначена комісія в фіксованому, одноразовому розмірі - 7500,00 грн за видачу кредиту, отже її нарахування відповідає умовам договору та Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, суд не погоджується із твердженням позивача, що заборгованість ОСОБА_1 в частині суми прострочених платежів за відсотками становить 288089,63 грн, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, у додатковій угоді №1 від 30.05.2024 року, позивачем визначено суму 284339,85 грн, як загальні витрати за кредитом, про що представником позивача зазначено у судовому засіданні, що вбачається також із графіку платежів, і яка складається з процентів - 284039,09 грн та комісії - 300,76 грн (а.с. 39, 40).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Так, при обрахунку денної процентної ставки у додатковій угоді №1 від 30.05.2024 року, судом встановлено, що вона становить максимальний її розмір (1%), а змінною величиною у формулі її визначення (ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%) може бути лише ЗВСК (загальні витрати за споживчим кредитом), позаяк ЗРК (загальний розмір кредиту) та t (строк кредитування у днях) чітко прописано в угоді.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем закладено ЗВСК в сумі 284339,85 грн (проценти - 284039,09 грн, комісія - 300,76 грн), при застосуванні яких визначено максимально можлий розмір денної процентної ставки (1%), суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість в сумі 333765,06 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 49425,21 грн, суми прострочених платежів по процентах - 284039,09 грн, суми прострочених платежів за комісією - 300,76 грн, що буде відповідати вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 4005,13 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 509, 526, 530, 610, 626, 629, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 492480-КС-001 від 08.03.2024 року у розмірі 333765 (триста тридцять три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 06 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 49425,21 грн, заборгованості за відсотками - 284039,09 грн, заборгованості за комісією - 300,76 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4005 (чотири тисячі п`ять) грн 13 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай