Рішення № 137481997, 16.06.2026, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/490/26

Провадження № 2/144/497/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Теплицький районний суд Вінницької області

складі: головуючого судді - Германа О.С.,

за участі секретаря судового засідання Власюк Д.Є..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Теплик справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - адвокат Усенко М.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 05014-09/2023 від 04.09.2023 року у сумі 96000 грн., судових витрат по справі та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги мотивував тим, що 04.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №05014-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 9600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 96000 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 9600 грн.; заборгованість за процентами 86400 грн. 29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір факторингу №29032024. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №05014- 09/2023 від 04.09.2023 року.

06 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Скользнєва В.В. подада до суду відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У відзиві представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. вказала, що у зв`язку із тим, що відповідач не погоджується із викладеними аргументами у позовній заяві та вважає, що по справі є певні обставини, що мають суттєве значення для всебічного з`ясування обставин по справі, які суд має врахувати при винесенні рішення, а саме: як вбачається з позовної заяви, 29.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 05014-09/2023 від 04.09.2023 року. У зв`язку з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 96 000,00 грн., як заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05014-09/2023 від 04.09.2023, що складається з: - суми заборгованості за тілом кредиту 9 600,00 грн.; - суми заборгованості за відсотками 86 400,00 грн. Відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. На підтвердження позовних вимог, позивачем долучено до позовної заяви лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №466_250630115146 від 30.06.2025, відповідно до якого між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Аванс Кредит» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 01.12.2022. Згідно із зазначеним листом, 04.09.2023 о 17:30:00 було здійснено переказ грошових коштів у сумі 9600,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 280650308, призначення платежу: «Зачисление 9600 грн на карту НОМЕР_1 ». Разом з тим, вказаний лист не містить жодних відомостей, які б дозволяли ідентифікувати отримувача коштів, а саме: відсутні прізвище, ім`я та по батькові отримувача; не зазначено РНОКПП або інші ідентифікаційні дані особи; не підтверджено, що платіжна картка НОМЕР_1 належить саме відповідачу. Отже, сам по собі факт здійснення переказу коштів на певний номер платіжної картки не є доказом отримання таких коштів саме відповідачем, оскільки позивачем не доведено належність вказаної платіжної картки відповідачу. Крім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів існування правовідносин між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», які б підтверджували повноваження останнього діяти від імені кредитора та здійснювати переказ коштів саме на користь відповідача. Відтак, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує обставину, на яку посилається позивач, а саме - факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Представник відповідача також вказує у відзові на позовну заяву на те, що позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано ані виписки по рахунку, ані інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов`язання з погашення заборгованості. У відзові на позовну заяву вказано, що в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №35730-09/2023 від 27.09.2023. Наданий ТОВ «ФК «Кредит-капітал» розрахунок заборгованості, складений позивачем самостійно, не є належним і допустимим доказом факту надання відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості за цим договором.

Крім того, представник відповідача зазначає, що станом на день подання позовної заяви позивачем нараховано проценти у розмірі 86 400,00 грн., що більш ніж у 9 разів перевищує суму отриманого кредиту 9 600,00 грн. Відповідач вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в загальному розмірі 86 400,00 грн. не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Також, заявлена позивачем вимога до стягнення заборгованісті за нарахованими процентами в розмірі 86 400,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 9 600,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 05014-09/2023 від 04.09.2023, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому представник відповідача просить суд прийти до висновку про необхідність зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів. За таких обставин, розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме не більше ніж 50% від суми кредиту, тобто 4 800,00 грн. Відповідно, загальний розмір грошових вимог, який може бути стягнутий з відповідача, не повинен перевищувати: 9 600,00 (тіло) + 4 800,00 грн. (відсотки) = 14 400,00 грн. На підставі викладеного представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. просить суд у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

12 травня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. подав суду відповідь на відзив, де вказав, що позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву представника відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про перерахування коштів позичальнику. Наданий представником позивача лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №05014-09/2023, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідачки заборгованості. ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Кредитор не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена повідомлення не містить повних реквізитів банківської картки. Представник позивача вказує, що нарахування відсотків за кредитним договором №05014-09/2023 від 04.09.2023 року здійснювались в межах строку встановленого умовами договору. У свою чергу доказами, які безспірно доводять існування між сторонами договірних зобов`язань, представником позивача було надано копію договору про надання фінансового кредиту №05014-09/2023, копію графіку платежів, заявку-анкету, які підписано електронним цифровим підписом сторін. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності договору про надання фінансового кредиту №05014-09/2023 від 04.09.2023 року, передбачених законодавством. Отже, твердження щодо нібито недоведеності нарахування суми заборгованості та стягнення великої суми є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Подані представником позивача докази є належними, допустимими та достатніми, які у сукупності підтверджують заявлені вимоги та свідчать про відсутність підстав для висновків, викладених у запереченнях представника відповідачки. Позикодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі нарахування процентів, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у свою чергу, доведено вказану вище заборгованість належними та достатніми доказами. На підставі викладеного представник позивача адвокат Усенко М.І. просить позов задоволити.

Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися.

Частиною 1 статті 279 ЦПК України - встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Вказана вимога ЦПК України - роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд зазначеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 04.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №05014-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 9600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а. с. 7-10).

Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 96000 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 9600 грн.; заборгованість за процентами 86400 грн. (а. с. 17-19).

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір факторингу №29032024 (а. с. 19-24).

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №05014-09/2023 від 04.09.2023 року (а. с. 25).

Відповідно до Акту № 724 від 10.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 10 квітня 2026 року розмір правничої допомоги становить 8000, 00 грн. (а. с. 29).

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 639 ЦК України - договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.6 25 ЦПК України - боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позовної заяви позивачем нараховано проценти у розмірі 86 400,00 грн., що більш ніж у 9 разів перевищує суму отриманого кредиту 9 600,00 грн.

Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в загальному розмірі 86 400,00 грн. не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 5 та 7 ст. 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладеннТож, вимога про нарахування та сплату відсотків, розмір яких більше ніж у 9 разів перевищує суму основного боргу, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують договору.

Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 86 400,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 9 600,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 05014-09/2023 від 04.09.2023, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає, що розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме не більше ніж 50% від суми кредиту, тобто 4 800,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доведені та підлягають частковому задоволенню, а саме загальний розмір грошових вимог, який може бути стягнутий з відповідача, не повинен перевищувати: 9 600,00 (тіло) + 4 800,00 грн. (відсотки) = 14 400,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат, пов`язаних з правовою допомогою стороною позивача надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт № 724 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 10.04.2026 року

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та задоволеннявимог відзиву на позов.

Суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у розмірі (8000*85%), що становить 6800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.2 ч.2ст.141 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662, 40 грн, враховуючи, що позивачем було заявлено до стягнення 96 000 грн., а до задоволення підлягає сума боргу в розмірі 14 400 грн. 00 коп., що становить 15 % (14 400 х 100% : 96 000) від заявлених вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі 399 грн. 36 коп.(2662 грн.40 коп. х 15%), які слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 204, 207, 213, 251, 252, 509, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 631, 634, 637, 638, 639, 641, 642, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про захист прав споживача», ст. ст. 2, 12, 81,78, 81, 133, 137, 141, 258,259,264,265,272,273,354, ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №05014-09/2023 від 04.09.2023 року в розмірі 9 600,00 (тіло) + 4 800,00 грн. (відсотки), що становить 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн., витрати на понесену професійну правничу допомогу у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень та судових витрат в розмірі 399 грн. 36 коп. (триста дев`яносто дев`ять гривень тридцять шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя