Рішення № 137481987, 17.06.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/531/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Погребище Вінницького району Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

установив:

11.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним вище адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №7121757 від 01.05.2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 01.05.2026 року поліцейським РПП СПД №2 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Р.О. винесено постанову серії ЕНА №7121757 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього штраф в сумі 425 грн. 00 коп.

У вказаній постанові зазначено, що 01.05.2026 року о 22 год. 40 хв. в м.Погребище по вул.Козацька він керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106, в якому було виявлено технічну несправність зовнішніх світлових приладів, а також в ході перевірки реєстраційних документів водій на законну вимогу працівників поліції не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова про накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтованою. Вважає дії інспектора, які полягали у розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови, неправомірними.

Висловлюючи свою незгоду з вказаною вище постановою, позивач аргументує це тим, що він не керував автомобілем, а знаходився на передньому пасажирському сидінні. Також у постанові не вказано, який саме світловий прилад (фара, покажчик повороту тощо) мав технічну несправність. Оскільки поліцейським не надано доказів правомірності зупинки транспортного засобу, то вважає, що у нього не виникло обов`язку пред`явити поліцейському посвідчення водія.

Ухвалою судді від 12.05.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.18, 19).

18.05.2026 року від представника відповідача ГУНП Вінницькій області І.Герман до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у позові.

В обґрунтування заперечення проти позову представник відповідача посилається на те, що адміністративне стягнення було накладено поліцейським під час виконання службових обов`язків в межах повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства України, та вчинені позивачем правопорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, належним чином зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення.

Зауважує, що доказом того, що позивач скоїв адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.

Представник відповідача зазначає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП у повному обсязі, при цьому положення вказаної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів у постанові у справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі, щодо якої розглянуто справу, а також зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин та нормативного акта, що передбачає відповідальність.

Окремо звертає увагу суду на те, що позивач, підписуючи документи, не заперчує щодо вчинення ним вказаних правопорушень, а із відеозапису із портативної камери поліцейського слідує, що ОСОБА_1 при наданні пояснень підтверджує факт вчинення ним правопорушень (а.с.22-26).

22.05.2026 року від представника відповідача ГУНП Вінницькій області І.Герман до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи електронного доказу - відеофайлу із портативного відеореєстратора поліцейського (а.с.38).

Позивач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Царківський О.Ю. позов підтримав та підтвердив викладені у ньому обставини.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Царківського О.Ю. про виклик в судове засідання позивача ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи достатньо відомостей про характер спірних правовідносин, також у задоволенні клопотання про виклик свідка, так як воно подано поза межами встановленого ч.3 ст.92 КАС України процесуального строку та за відсутності клопотання про його поновлення.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 01.05.2026 року поліцейським РПП СПД №2 ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Р.О. винесено постанову серії ЕНА №7121757 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього штраф в сумі 425 грн. 00 коп.

У вказаній постанові зазначено, що 01.05.2026 року о 22 год. 40 хв. в м.Погребище по вул.Козацька він керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_1 , в якому було виявлено технічну несправність зовнішніх світлових приладів, чим порушив п.31.4.3 ПДР, а також в ході перевірки реєстраційних документів водій на законну вимогу працівників поліції не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 ПДР (а.с.13).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із того, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови позивачеві ставиться у вину не виконання вимог пунктів 2.1, 31.4.3 ПДР.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Частиною 1 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).

В пункті 31.4.3 ПДР визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Згідно із підпунктом «а» п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із дослідженого судом відеозапису із портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що після зупинки поліцейськими транспортного засобу особа, яка в подальшому представилася Сторожуком Богданом Олексійовичем та надала відповідні підтверджуючі документи, знаходиться біля автомобіля ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_1 , а після того як із переднього пасажирського сидіння піднялася інша особа сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Також поліцейський повідомив, що колір зовнішніх світлових приладів автомобіля ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_1 , зокрема покажчиків поворотів, не відповідає вимогам конструкції цього транспортного засобу, оскільки на ньому встановлено світлодіодні лампочки білого кольору замість жовтого кольору. ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом, посилаючись на те, що під час руху автомобіля перебував на передньому пасажирському сидінні, а керування здійснювала інша особа, та при цьому висловлювався нецензурною лексикою (а.с.38).

Суд вважає, що пересідання ОСОБА_1 на переднє пасажирське сидіння автомобіля після його зупинки поліцейськими дає обґрунтовані підстави для висновку про те, що саме він здійснював керування транспортним засобом та в такий спосіб намагався уникнути відповідальності за керування транспортним засобом за відсутності при собі посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням припису підпункту «а» п.2.1 ПДР, а тому висновок поліцейського про наявність у його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, є правильним та таким, що відповідає матеріалам справи.

Так само обґрунтовано поліцейський дійшов висновку про винуватість позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, позаяк колір зовнішніх світлових приладів автомобіля не відповідає вимогам конструкції цього транспортного засобу, що є порушенням вимог підпункту «а» п. 31.4.3 ПДР.

Відсутність в оскаржуваній постанові відомостей про те, який саме світловий прилад (фара, покажчик повороту тощо) мав технічну несправність, сама по собі не свідчить про її протиправність, зважаючи на те, що поліцейський повідомив, що колір зовнішніх світлових приладів автомобіля ВАЗ 2106, д.н. НОМЕР_1 , зокрема покажчиків поворотів, не відповідає вимогам конструкції цього транспортного засобу, оскільки на ньому встановлено світлодіодні лампочки білого кольору замість жовтого кольору. При цьому будь яких заперечень цієї обставини позовна заява не містить.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Ураховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. - залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 20, 77, 122, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місце знаходження: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, 21050.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя