Рішення № 137481621, 25.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

25.05.2026Справа №607/244/26

25 травня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (далі - ТОВ «Юніт капітал») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №168295 від 26 січня 2025 року в розмірі 21 641,04 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 26 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір №168295.

Згідно з умовами кредитного договору №168295 ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит у сумі 13 334 грн.

Всупереч умовам договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 21 641,04 грн, з яких: 13 334 грн - заборгованість за кредитом, 7806,04 грн - заборгованість за відсотками та 501 грн - заборгованість за комісією.

16 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу за №16042025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №168295 від 26 січня 2025 року.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача усі судові витрати, у тому числі 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2026 року витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка маска картки № НОМЕР_2 , чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ; 2) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 26 січня 2025 року по 31 січня 2025 року у сумі 5762,33 грн, в разі підтвердження такого зарахування надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення); 3) чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска карти № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 4) надати повний номер рахунку маска картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У судове засідання представник позивача не з`явився. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 21 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Кредіплюс» із заявою №100744321 на видачу кредиту, в якій просив ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підставі договору видати кредит в сумі 13 334 грн на строк 84 днів. В заяві вказав персональні дані та підписав за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора: dafa7708.

26 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №168295. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора: 96d65f3f.

Відповідно до п.2.1. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати.інші.зобов`язання.у.повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 13334 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4238.17 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №163502 від 10.12.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 5762.33 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3333,50 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1.).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п. 2.3.).

Комісія за надання кредиту складає 3 333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. (п.2.5).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 днів з 26.01.2025 року (дата надання кредиту) по 20.04.2025 року (п. 2.6. Договору).

Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 11145.54 грн. (п. 2.7. Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом,.виражені.у.процентах річних від загального розміру виданого кредит) складає 48 083,53% річних (п. 2.8. Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 24479.54 грн (п. 2.9.1. Договору).

Згідно з графіком платежів за першим траншем кредитного договору №168295 від 26 січня 2025 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів - 20 квітня 2025 року, чиста сума кредиту 10 000,50 грн, сума кредиту за договором 13 334 грн, сума нарахованих процентів - 21 146,04 грн, разом до сплати 24 479,54 грн, реальна річна процента ставка - 48 083,53% річних.

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, де зазначені такі ж умови як в кредитному договорі.

Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-9371 від 22 березня 2026 року, наданої на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2026 року, в Банку на ім`я ОСОБА_1 відкритий банківський рахунок № НОМЕР_5 (картка № НОМЕР_6 ).

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період 26 січня 2025 року - 31 січня 2025 року встановлено, що 26 січня 2025 року на вказану картку зараховано кошти у розмірі 5762,33 грн.

Як вбачається з картки обліку виконання договору №168295, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26 квітня 2025 року становить 22 541,04 грн, з яких: 13 334 грн - заборгованість за кредитом, 7806,04 грн - заборгованість за відсотками, 501 - заборгованість за комісією та 900 - заборгованість за штрафними санкціями.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Юніт капітал» (Фактор) та ТОВ «ФК «Кредіплюс» (Клієнт) укладено договір факторингу №16042025.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Як слідує з умов п. 4.1 Договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках.

03 линя 2025 ТОВ «Юніт капітал» (Фактор) та ТОВ «ФК «Кредіплюс» (Клієнт) підписали Акт приймання - передачі Реєстру прав вимог №4 до Договору Факторингу №1604025 від 16 квітня 2025 року (а.с. 20).

Згідно з Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстр прав вимог №4 від 03 липня 2025 року встановлено, що від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №168295 від 26 січня 2025 року в сумі 22 541,04 грн (а.с. 21).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

26 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено кредитний договір за №168295.

Встановлено, що згідно п.2.2.1 сума кредиту становить 13 334 грн, з яких: 4238,17 грн - на погашення заборгованості за кредитним договором №163502 від 10 грудня 2024 року, 5762,33 грн - на рахунок/картки позичальника № НОМЕР_4 , 3333,50 грн - для погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою п.2.5 індивідуальної частини.

Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 10 000,50 грн, з яких: 4238,17 грн - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №163502 від 10 грудня 2024 року та 5762,33 грн - перерахував на рахунок/картки позичальника № НОМЕР_4 , на строк 84 дні до 20 квітня 2025 року, зі сплатою 390% річних.

Відтак, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу тіло кредиту 10 000,50 грн та нараховані проценти.

Відповідач в судове засідання не з`явився та свого контррозрахунку не надав. А тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 10 000,50 грн та відсотків в розмірі 7806,04 грн є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3333,50 грн, яка включена позивачем у тіло кредиту, однак згідно умов договору слідує, що це комісія за надання кредиту, та за обслуговування, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору №168295 від 26 січня 2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 3333,50 грн та комісія за управління та обслуговування в розмірі 501 грн, встановлена в п.п. 2.4, 2.5 Договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 3333,50 грн та за управління та обслуговування кредиту в розмірі 501 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для їх стягнення.

Від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №168295 від 26 січня 2025 року, на підставі договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за договором позики №168295 від 26 січня 2025 року в розмірі 17 806,54 грн, з яких: 10 000,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7806,04 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які вона очікує понести у даній справі становить 7000 грн.

- договір про надання правової допомоги за №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал»;

- довіреність на адвоката Соломко О.В. від 10 вересня 2025 року;

- додаткову угоду №25770893771 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року;

- акт прийому - передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року із погодженою вартістю наданих правових та юридичних послуг.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 7000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1993,18 грн (17806,54 * 2422,40 / 21641,04) та витрати на професійну правничу допомогу в 5759,69 грн (17806,54 * 7000 / 21641,04), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором за №168295 від 26 січня 2025 року у розмірі 17 806,54 грн, в тому числі: 10 000,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7806,04 - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» 1993,18 грн в рахунок сплаченого судового збору та 5759,69 грн витрат на правову допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ - 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька