Рішення № 137481167, 17.06.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/724/26

Номер провадження2/717/456/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася,

представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився,

представник відповідача Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області - в судове засідання не з`явився.

Позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

ухвалити рішення, яким визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на житловий будинок позначений в технічному паспорті літерою «А» житловою площею - 50,5 м2 загальною площею - 86,1 м2, літню кухню позначеною в технічному паспорті літерою «Б» площею - 65,5 м2, сарай - «В» площею - 15,4 м2, гараж - «Г» площею - 24,9 м2, убиральню - «Д» площею - 1,4 м2, сарай - «Е» площею - 4,9 м2, сарай - «Є» площею 23,1 м2, криницю - №1 та огорожу - №2-3.

Розглянувши цивільну справу під час підготовчого судового засідання за позовом ОСОБА_1 до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача - Кельменецької селищної Дністровського району ради Чернівецької області Олійник Б.О. позов визнав повністю і просить розглядати справу у відсутності представника селищної ради, про що зазначив у відповідній письмовій заяві.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 вересня 1999 року. ОСОБА_4 була власником нерухомого майна у вигляді будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується будівельними паспортами (а с. 14-32) та випискою з погосподарської книги наданою Бабинським старостинським округом №1 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.05.2023 року № 293.

Позивач ОСОБА_1 , станом на 5 серпня 1992 року, на момент смерті ОСОБА_3 після її смерті зареєстрована та проживає у спірному нерухомому майні по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноосібно почала володіти та користуватися вказаним вище нерухомими майном, що підтверджується довідкою Бабинського старостинського округу №1 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.05.2023 року № 291 та випискою з погосподарської книги наданою Бабинським старостинським округом №1 Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17.05.2023 року № 293.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася, що стверджується витягом із Спадкового реєстру від 01.07.2025 року № 81714785, тобто спадкоємці після її смерті відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Враховуючи викладене вище, законодавство, що регулює право власності за набувальною давністю, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 добросовісно заволоділа нерухомим майном, а саме: житловим будинком, позначеним в технічному паспорті літерою «А» житловою площею - 50,5 м2 , загальною площею - 86,1 м2, літною кухнею - «Б» площею 65,5 м2, сараєм - «В» площею - 15,4 м2, гаражем - «Г» площею - 24,9 м2, убиральнею - «Д» площею - 1,4 м2, сараєм - «Е» площею - 4,9 м2, сараєм - «Є» площею 23,1 м2, криницею - №1 та огорожею - №2-3.

Згідно довідки Дністровського районного бюро технічної інвентаризації від 27.05.2026 року № 26.1/94 при проведенні технічної інвентаризації станом на 23.05.2023 року самочинного будівництва , перепланування та реконструкції даного нерухомого майна не виявлено.

Позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на дане нерухоме майно, що підтверджується рішенням про відмову в проведені реєстраційних дій від 02.06.2026 року № 85125293, оскільки позивачка не подала реєстратору документу про право володіння або користування земельною ділянкою під даним нерухомими майном.

Відповідач позов визнав повністю, що підтверджується заявою.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності визнаних представником відповідача обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює спадкові та земельні правовідносини, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на житловий будинок позначений в технічному паспорті літерою «А» житловою площею - 50,5 м2 загальною площею - 86,1 м2, літню кухню позначеною в технічному паспорті літерою «Б» площею - 65,5 м2, сарай - «В» площею - 15,4 м2, гараж - «Г» площею - 24,9 м2, убиральню - «Д» площею - 1,4 м2, сарай - «Е» площею - 4,9 м2, сарай - «Є» площею 23,1 м2, криницю - №1 та огорожу - №2-3.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 15,328,344 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,82, 133,141,206,258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме на житловий будинок позначений в технічному паспорті літерою «А» житловою площею - 50,5 м2 загальною площею - 86,1 м2, літню кухню позначеною в технічному паспорті літерою «Б» площею - 65,5 м2, сарай - «В» площею - 15,4 м2, гараж - «Г» площею - 24,9 м2, убиральню - «Д» площею - 1,4 м2, сарай - «Е» площею - 4,9 м2, сарай - «Є» площею 23,1 м2, криницю - №1 та огорожу - №2-3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 червня 2026 року.

Суддя