Рішення № 137481148, 17.06.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/701/26

2/709/675/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Сіті Колект» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначалося, що 30 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір позики шляхом підписання його електронним підписом. Надалі ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики на підставі договору факторингу, яке у свою чергу відступило його позивачу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто не здійснив погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі

44902,20 гривень, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 квітня

2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали суду була надіслана відповідачу рекомендованим листом, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення.

У зв`язку з цим ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

18 травня 2026 року постановлено подальший розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначав про необґрунтованість позовних вимог, зокрема в частині стягнення заборгованості за комісією, розмір і порядок нарахування якої взагалі не обумовлений сторонами у договорі позики. Крім того, просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з 15000,00 гривень до 2000,00 гривень з огляду на його невідповідність складності справи.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки про виклик повідомленням на особистий номер мобільного телефону, однак воно не доставлене, та на електронну пошту, про що свідчить відповідна довідка. Крім того, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, однак жодних заяв чи клопотань не надіслав.

Виходячи з приписів ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

30 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 75134199 шляхом підписання його відповідачем електронним підписом (надалі - договір позики).

Відповідно до п. 1 договору позики за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У п. 2. договору позики визначено, що сума позики становить 14000,00 гривень; строк позики - 30 днів; базова процентна ставка - 1,99% у день; дата надання позики -

30 серпня 2021 року; дата повернення позики - 29 вересня 2021 року; знижена процентна ставка - 0,70% у день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% у день.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від

07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ч. 1 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином судом встановлено, що договір позики між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем був укладений в електронній формі, тобто у письмову вигляді.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону (в редакції, яка діяла на момент укладення договору позики) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір позики між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня

2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зобов`язання за договором позики виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору позики.

Так, переказ коштів позичальнику, тобто відповідачу, у розмірі 14000,00 гривень підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21 січня 2026 року № КД-000111813/ТНПП з доданою до нього копією платіжної інструкції.

Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови договору позики, відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» за кредитним договором за період з 30 серпня 2021 року (дата видачі кредиту) до 08 лютого 2022 року включно заборгованість відповідача становила 44902,20 гривень, яка розрахована за зниженою процентною ставкою 0,697% у день та базовою процентною ставкою 1,99% у день.

Зі змісту вказаного розрахунку видно, що позичальником, тобто відповідачем здійснено платежі 29 вересня 2021 року у розмірі 1072,61 гривень, 10 жовтня 2021 року у розмірі 1449,00 гривень та 25 жовтня 2021 року у розмірі 1545,60 гривень, а всього

4067,21 гривень (1072,61 + 1449,00 + 1545,60).

Водночас у позовній заяві заявлено до стягнення заборгованість у розмірі

44902,20 гривень, з яких:

- 14000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 5828,20 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 25074,00 гривень - заборгованість за комісією

Перевіривши вказаний вище розрахунок заборгованості у сукупності із заявленими у позові до стягнення складовими заборгованості, суд не погоджується із розміром заборгованості в частині процентів і комісії з огляду на таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 правовим висновком після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з

ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Отже позичальник має сплачувати позикодавцю визначені у договорі позики проценти за користування кредитом, відповідно до умов укладеного договору позики протягом строку позики.

Як зазначалося вище у п. 2. Договору позики чітко визначено строк кредитування - 30 днів.

Водночас у п. 5.2. кредитного договору зазначено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Проте долучені позивачем до позовної заяви Правила надання коштів у кредит суб`єктам господарювання ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» не містять положень про пролонгацію строку позики.

Такі умови також відсутні у паспорті споживчого кредиту.

У позовній заяві представник позивача про пролонгацію строку кредитування нічого не зазначає, обмежуючись лише розміром заборгованості відповідача за договором позики.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

У зв`язку з цим, враховуючи принцип змагальності сторін, беручи до уваги ненадання позивачем доказів пролонгації строку позики, суд при вирішенні спору виходить з того, що строк позики становив 30 днів, як це було обумовлено сторонами безпосередньо у договорі позики.

Разом з тим п. 17 кредитного договору передбачено, що якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному

п. 2 договору за кожен день такого користування.

Проте такі умови договору позики щодо нарахування процентів за понадстрокове користування позикою є суперечливими, оскільки сторонами чітко не обумовлено їх правову природу.

Водночас у додатку № 1 до договору позики сторонами погоджено, що проценти за користування позикою становлять 2925,30 гривень.

За таких обставин, на переконання суду, позикодавець міг нараховувати проценти за користування позикою за період з 30 серпня 2021 року (дата надання позики) до

29 вересня 2021 року включно (дата закінчення строку позики), розмір яких згідно з умовами договору позики становить 2925,30 гривень.

Крім того, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 25074,00 гривень до задоволення не підлягають, оскільки, ані договір позики, ані паспорт споживчого кредитування взагалі не містять жодних умов щодо порядку її нарахування та розміру.

За таких обставин заборгованість за договором позики, що підлягає до стягнення, з урахуванням здійснених відповідачем платежів становить 12858,09 гривень (14000,00 + 2925,30 - 4067,21).

03 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та

ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 034-03/07/23, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача за договором позики, про що свідчить копія витягу з реєстру прав вимоги від 07 липня 2023 року.

17 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 17/12/25-1, на підставі якого останній набув право вимоги до відповідача за договором позики, про що свідчить копія витягу з реєстру прав вимоги від 17 грудня

2025 року № 17/12/25.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку договору відступлення права вимоги, суд також звертає увагу на положення ст. 1078 ЦК України, згідно з якою предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином до позивача від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» перейшло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики. При цьому, ані ТОВ «Сіроко Фінанс», ані позивач не здійснювали будь-яких додаткових нарахувань.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором позики щодо повернення позики, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, а саме стягнення заборгованості у розмірі 12858,09 гривень (залишок тіла кредиту), що становить 29% від ціни позову (12858,09 х 100 / 44902,20), з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 772,10 гривень (2662,40 х 29 / 100).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 гривень.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.

Так, у позовній заяві завлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень.

На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію договору від 02 лютого 2026 року № ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Богомоловим В.В., копію прайс-листа адвоката Богомолова В.В., копію заявки про надання правової допомоги від 01 квітня

2026 року № 30, копію витягу з акту від 01 квітня 2026 року № 30, копію платіжної інструкції від 30 березня 2026 року № 432, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Богомолова В.В. від 27 лютого 2017 року.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим розмір гонорару адвоката, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 3000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У позовній заяві заявлено до стягнення витрати на комплектування та поштову відправку матеріалів відповідачу у розмірі 381,74 гривень.

На підтвердження понесення вказаних витрат до позову додано копію договору про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30 жовтня 2025 року № ДТ-СК-30102025 між позивачем і ТОВ «Дірект Технолоджі», копію додатку № 3 до нього від 28 січня 2026 року, копію акту від 01 квітня 2026 року № 131.

Таким чином витрати на комплектування та поштову відправку підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить

110,70 гривень (381,74 х 29 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 140, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором від

30 серпня 2021 року № 75134199, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 , у розмірі 12858,09 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 09 копійок) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» судовий збір у розмірі 772,10 (сімсот сімдесят дві гривні 10 копійок) гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) гривень та витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 110,70 (сто десять гривень 70 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: просп. Соборності, 30-А, приміщення 321, м. Київ, 02154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чубай