Рішення № 137481133, 17.06.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/548/26

Провадження № 2/708/468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Ейс" через свою представницю - за довіреністю Сахарову О. І. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 135,70 грн. На обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 28.12.2020 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідач уклали договір № 911445264 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора МNV6R3M6. Сума кредиту становить 3 000,00 грн.

Після підписання відповідачем договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку позичальника.

У подальшому відповідач ініціював збільшення суми кредиту до 22 000,00 грн шляхом укладення ряду додаткових угод.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачеві грошові кошти, натомість відповідач умови договору не виконав і кредит не погасив, внаслідок чого утворилася заборгованість.

28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "Таліон плюс" (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до нього щодо продовження строку дії договору. Відповідно до вказаного договору до ТОВ "Таліон плюс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 911445264.

05.08.2020 ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 911445264.

11.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" уклали договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до якого "ФК "Онлайн фінанс" відступило право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ "ФК "Ейс".

Відповідно до реєстру боржників б/н від 14.07.2025 за договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33 135,70 грн.

Відповідач не виконував умови договору належним чином у зв`язку із чим утворилася прострочена заборгованість, яка не сплачена ні первісному кредитору, ні позивачу. Тому позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 135,70 грн та відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 06.05.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачеві встановлений строк на подання відзиву. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Витребувані судом докази надані в установлений ухвалою строк і долучені до матеріалів справи.

Представниця відповідача - адвокат Колотило Л. М. 15.06.2026 подала відзив на позов, у якому остання просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування наявних заперечень зазначає, що нарахування позивачем процентів на підставі ст. 625 ЦК України є подвійною відповідальністю за одним і тим же договором, при цьому строк дії договору закінчився 12.01.2021 і саме до цього часу первісний кредитор мав право нараховувати відсотки за договором. Відповідач 14.01.2021 сплатив відсотки за кредитом в сумі 1 595,00 грн. Також зазначає, що оскільки відповідач 04.01.2021 та 14.01.2021 сплатив у рахунок погашення заборгованості 16 610,00 грн, то залишок заборгованості повинен становити 11 000,00 грн.

Понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн представниця відповідача вважає неспівмірними з ціною позову та складністю справи, тому вони не підлягають до відшкодування. Просить у задоволенні позову відмовити. Відзив представниці відповідача прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

16.06.2026 представниця позивача - за довіреністю Сахарова О. І. подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що сторони під час укладення договору обумовили всі його істотні умови, у тому числі порядок повернення кредиту, нарахування відсотків за договором та строк кредитування. Підписавши договір, позичальник погодився виконувати його умови. Після укладення основного договору відповідач ініціював укладення ряду додаткових угод з метою отримання додаткових коштів у позику. Сума кредиту зросла до 22 000,00 грн. Висновки представниці відповідача щодо нарахування відсотків за кредитом та строку їх нарахування є необґрунтованими. Одночасно власних розрахунків заборгованості та доказів повернення кредиту не надано.

Заперечення представниці відповідача щодо завищеного розміру витрат на правничу допомогу представниця позивача теж уважає необґрунтованими, просить задовольнити позов та стягнути з відповідача понесені судові витрати. Відповідь на відзив також долучений до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідно їх правове регулювання відбувається нормами Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підставі п. 15 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Згідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Судом установлено, що 28.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"та ОСОБА_1 був укладений договір № 911445264, за умовами якого сума кредиту становить 3 800,00 грн. Кредит був наданий строком на 15 днів з можливістю пролонгації (дисконтний період).

У п. 1.4. договору сторони погодили, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» кредитодавця, які розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний - 6 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього договору;

1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3. договору).

Указаний договір укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», електронним підписом з одноразовим ідентифікатором МNV6R3M6 (а.с. 24-29).

Окрім основного договору сторонами також був укладений ряд додаткових угод щодо збільшення суми кредиту.

Так 28.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 3 000,00 грн, термін платежу визначений 12.01.2021 (а.с. 30-31).

29.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 3 000,00 грн, термін платежу визначений 12.01.2021 (а.с. 32-33).

29.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 3 000,00 грн, термін платежу визначений 12.01.2021 (а.с. 34-35).

29.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 2 900,00 грн, термін платежу визначений 12.01.2021 (а.с. 36-37).

29.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 3 500,00 грн, термін платежу визначений 12.01.2021 (а.с. 38-39).

29.12.2020 між сторонами укладена додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони збільшили суму кредиту на 3 200,00 грн, термін платежу визначена 12.01.2021 (а.с. 40-41).

Представниця відповідача у поданому відзиві на позов не заперечувала щодо укладення між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"та ОСОБА_1 кредитного договору, заперечуючи щодо суми нарахованих відсотків, неналежного розрахунку заборгованості та витрат на правничу допомогу.

Суд, оцінюючи подані заперечення щодо позову, приходить до таких висновків.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 28.12.2020 ОСОБА_1 вказав свої особисті паспортні дані, адресу реєстрації і проживання, електронну адресу, номер карткового рахунку, бажану суму кредиту та був ідентифікований в ІТС системі товариства (а.с. 53).

Перед підписанням договору ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту та отримав інформацію щодо умов кредитування (а.с. 22-23).

Договір підписаний відповідачем електронно-цифровим підписом одноразового ідентифікатора МNV6R3M6 28.12.2020.

Підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а підписаний таким чином договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Наведене свідчить про те, що перед укладенням кредитного договору відповідач заповнив заявку клієнта та добровільно надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, електронну адресу, номер телефону НОМЕР_1 , номер карткового рахунку в АТ КБ "Приватбанк", на який здійснювалося перерахування кредитних коштів. Саме на вказаний відповідачем номер телефону позивачем був направлений одноразовий ідентифікатор, яким останній скористався, увівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.

Наведені особисті дані відповідача ідентичні даним, наданим у відзиві на позов, зокрема щодо РНОКПП, адреси проживання, номера телефону ( НОМЕР_1 ), на який було відправлено одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Тож у суду немає сумнівів, що договір про надання кредиту підписаний електронним підписом саме відповідачем і на час його укладення сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідач, підписуючи вказаний кредитний договір, підтвердив, що ознайомлений із усіма умовами, зокрема Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на сайті товариства, повністю розуміє їх, погоджується із ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Більше того, відповідач виступив ініціатором укладення 28.12.2020 та 29.12.2020 додаткових угод до кредитного договору з метою збільшення суми кредиту та підписав їх.

Отже, факт укладення договору № 911445264 від 28.12.2020 та додаткових угод до нього між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується випискою по картковому рахунку, наданою АТ КБ "Приватбанк" на виконання ухвали про витребування доказів, відповідно до якої на платіжну карту № НОМЕР_2 зараховані кошти в загальній сумі 22 000,00 грн (3 000,00 грн + 3 000,00 грн + 3 000,00 грн + 3 400,00 грн + 2 900,00 грн + 3 500,00 грн + 3 200,00 грн = 22 000,00 грн) (а.с. 240).

Сума та час зарахування грошових коштів відповідають часу та умовам укладеного кредитного договору та додаткових угод до нього.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"свої зобов`язання за договором кредиту виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування на зазначений у договорі картковий рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк".

Представниця відповідача, заперечуючи щодо строку дії договору та нарахування відсотків, зазначала, що нараховані відповідно до п. 4.3. договору відсотки є подвійним стягненням, а тому не підлягають до стягнення з відповідача, а строк дії договору закінчився 12.01.2020, після якого первісний кредитор незаконно продовжував нарахування відсотків за кредитом.

Аналізуючи подані заперечення, суд констатує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України та ч. ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач, підписуючи договір, погодився з умовами кредитування, підтвердивши, що умови договору йому зрозумілі і він зобов`язується їх виконувати.

Так сторони погодили, що кредит наданий строком на 15 днів з можливістю пролонгації (дисконтний період).

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником («дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

У п. 1.3. договору сторони узгодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжений позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х - Y), де:

Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період;

Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду;

Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).

При цьому сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період дорівнює 30 днів.

У п. 1.4. договору зазначено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у визначеному цим пунктом порядку.

А як передбачено п. 4.3. договору проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Заперечень щодо цього у відповідача ОСОБА_1 на час підписання кредитного договору не виникало, хоча умови були йому відомі.

Таким чином, підписуючи спірний кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з усіма його умовами, певний час виконував умови договору і заперечень щодо його умов до звернення позивача до суду з вказаним позовом не заявляв. При цьому кредитний договір, укладений між первісним кредитором і відповідачем, відповідає вимогам закону.

Вказаний кредитний договір не визнавався недійсним чи не укладеним, доказів протилежного суду теж не надано.

Розмір процентної ставки за кредитом відповідає не лише умовам укладеного сторонами договору, але й вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тож висновки представниці відповідача щодо строку кредитування та процентної ставки є помилковими.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості врахована проведена відповідачем оплата за кредитом, на яку посилалася у відзиві на позов представниця відповідача: 04.01.2021 сплачена заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 618,00 грн та 2 397,00 грн за відсотками, на загальну суму 15 015,00 грн та 14.01.2021 сплачена заборгованість за тілом кредиту в сумі 0,10 грн та 1 594,90 грн за відсотками, всього оплат - 16 610,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїхправ іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

На підставі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як установлено судом, 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "Таліон плюс" (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 з додатковими угодами до нього (а.с. 98-122).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 125 від 16.03.2021 до ТОВ "Таліон плюс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 911445264 від 28.12.2020 та додатковими угодами до нього в сумі 20 999,38 грн (а.с. 123-125).

05.08.2020 ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу № 05/0820-01 з додатковими угодами до нього (а.с. 128-138).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до ТОВ "Таліон плюс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 911445264 від 28.12.2020 та додатковими угодами до нього в сумі 33 135,70 грн (а.с. 139-141).

11.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" уклали договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до якого ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" відступило право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ "ФК "Ейс"(а.с. 144-154).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, ТОВ "ФК "Ейс"набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 911445264 від 28.12.2020 та додатковими угодами до нього в сумі 33 135,70 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9 381,90 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 23 753,80 грн (а.с. 155-158), яку відповідач новому кредитору також не сплатив, і яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Вказана у витязі з реєстру боржників сума заборгованості відповідає наданому позивачем розрахунку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи судом установлено, що первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов`язання за договором кредиту виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним договором у строки, передбачені ним щодо повернення суми позики та процентів за користування нею, не виконав у повному обсязі, внаслідок чого за ним рахується заборгованість.

Згідно наданих розрахунків заборгованості за кредитом, з урахуванням сплачених сум, заборгованість ОСОБА_1 становить 33 135,70 грн, що складається із суми прострочених платежів зі сплати тіла кредиту в розмірі 9 381,90 грн та суми прострочених платежів зі сплати процентів у розмірі 23 753,80 грн.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості, з огляду на те, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідач вказані розрахунки заборгованості не спростував належними і допустимими доказами, власних альтернативних розрахунків заборгованості чи доказів погашення кредиту суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення умов укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість із погашення суми боргу та процентів за користування грошовими коштами. Такі дії з боку ОСОБА_1 є порушенням прав позивача, і таке порушене право підлягає судовому захисту. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статті 16 ЦК України. За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову зі стягненням заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.

Під час розгляду питання про розподіл судових витрат суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» за наслідками розгляду справи судом задоволені, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Зважаючи на позицію представниці відповідача на завищений розмір витрат на правничу допомогу, беручи до уваги документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та співмірність з ціною позову, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а всього 5 662,40 грн понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 205, 509, 512, 514, 625, 626, 638, 1046, 1054, ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ЗУ "Про споживче кредитування" ст. ст. 4, 5, 10-12, 13, 76-84, 89, 141, 259, 263-268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором № 911445264 від 28.12.2020 та додатковими угодами до нього за тілом кредиту в сумі 9 381,90 грн, за відсотками в сумі 23 753,80 грн, а всього 33 135,70 грн (тридцять три тисячі сто тридцять п`ять гривень 70 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а всього 5 662,40 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Учасники та їх адреси:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ю. Поправки, буд. 6, каб. 13);

Представниця позивача: Сахарова Ольга Ігорівна (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса робочого місця: м. Київ, вул. Ю. Поправки, буд. 6, каб. 13);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Представниця відповідача: адвокат Колотило Людмила Михайлівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 330 від 13.04.2009, видане Черкаською обласною КДКА, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 225, оф. 20, 21).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ