Ухвала суду № 137480931, 16.06.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3871/26

2/703/2506/26

УХВАЛА

16 червня 2026 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченко І.Я., одержавши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ТОВ «Свеа фінанс» про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 01 грудня 2020 року за реєстровим №1911 таким, що не підлягає виконанню. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Свеа фінанс» безпідставно набуті кошти у сумі 2243,73 грн.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам, встановленим ст. 177 цього Кодексу.

Однак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтею 175, 177 ЦПК України, відтак вона підлягає залишенню без руху.

Так, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України наведеної статті до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Позивач, уважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача, визначене у ст. 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Проте, у позовній заяві не міститься жодних посилань на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а також не зазначено про те, яке право передбачене вказаним Законом було порушено.

У даному випадку ОСОБА_1 не є споживачем у розумінні ст. 22 вказаного вище Закону, а тому не може користуватися правом звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 23.02.2024 у справі №637/982/21, від 22.12.2023 у справі №758/14207/21, від 21.05.2021 у справі №320/10834/18.

Крім того, аналогічний висновок застосовано Верховним Судом у справі № 336/7773/21 при вирішенні судом питання щодо звільнення судом позивача від сплати судового збору у межах справи предметом розгляду якої було визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично заявила одну вимогу немайнового характеру (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та одну вимогу майнового характеру (стягнення грошових коштів).

З урахуванням наведеного та ціни позову позивачу слід було сплатити по 1331,20 грн. судового збору за кожну з вимог, що разом становить 2662,40 грн.

Крім того, згідно з ч.7 ст.175 ЦПК України у разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.8 ст.177 ЦПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Заявляючи вимогу про стягнення грошових коштів у порушення наведених норм позивач не зазначила у позовній заяві реквізитів власного рахунку в банку або бажаного способу отримання грошових коштів у разі задоволення позову, а також не додала документу, що підтверджує наявність такого рахунку (за необхідності).

Указані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

Законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість уважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Указані в ухвалі недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви, яка повинна містити реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність; документу, що підтверджує наявність такого рахунку (у разі наявності рахунку); документу про сплату судового збору у сумі 2662 грн. 40 коп за наступними платіжними реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998 ;

рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;

код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя: І.Я. Биченко