Рішення № 137480355, 17.06.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/666/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом вказуючи, що 24.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 9735242, за яким відповідач отримав 5 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Кредитодавець умови договору виконав в повному обсязі, натомість відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і процентів за користування кредитом у встановлені строки. 24.09.2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 9735242. Таким чином, звертаються до суду та просять стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 35 683,4 грн. (з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 24 508,40 грн., заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання - 5 600 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 575 грн.), а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду було подано клопотання про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 24.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9735242, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах та строк визначених цим Договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) - 19.04.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Денна процентна ставка складає 1,16 % в день. Нараховані згідно з п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 20 349.00 грн. Тип процентної ставки - фіксована.

Комісія за надання кредиту становить 575.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 % відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з положеннями п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_4. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3 Договору відповідно.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

Відповідно до п. 6.1. Договору, такий укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Додатками № 1, № 2 та № 3 до Договору є Графік платежів, Заява ОСОБА_1 на отримання кредиту та Додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), з яким укладено договір про споживчий кредит № 9735242 від 24.04.2024 року, ідентифікований ТОВ "МІЛОАН". Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «795617», що був відправлений 24.04.2024 року о 20:59 год. на номер мобільного телефону НОМЕР_3 .

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило перерахунок кредитних коштів в сумі 5 000,00 грн. на рахунок позичальника НОМЕР_4 , про що свідчить Платіжне доручення № 129209919 від 24.04.2024 року (призначення платежу: кошти згідно договору 9735242).

За інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27 квітня 2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Підтверджено також зарахування коштів в сумі 5 000,00 грн. на вказаний рахунок за період з 24 квітня по 01 травня 2024 року.

До матеріалів справи додано також Відомість ТОВ "МІЛОАН", в якій відображено щоденні нарахування та погашення за договором № 9735242.

24 вересня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі й до відповідача за кредитним договором № 9735242 від 24.04.2024 року на загальну суму 21 263,4 грн., про що свідчить Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24 вересня 2024 року.

За Розрахунком позивача, за період користування кредитом (360 днів, дата надання кредиту 24.04.2024 року, дата закінчення строку кредитування - 19.04.2025 року) ОСОБА_1 заборгував перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 35 683,40 грн., з яких: 5 000,00 грн. - тіло, 24 508.40 грн. - проценти (нараховані за стандартною (базовою) процентною ставкою - 1.4 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування), комісія за надання кредиту - 575.00 грн. та неустойка та/або проценти за порушення грошового забов`язання - 5 600.00 грн.

02.03.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до відповідача з письмовою претензією та вимогою негайно погасити заборгованість за Договором № 9735242 від 24.04.2024 року в сумі 35 683,4 грн.

Однак, згідно з Випискою з особового рахунка, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за Кредитним договором № 9735242 від 24.04.2024 року, станом на 09.03.2026 року складає 35 683,4 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн., прострочена заборгованість за комісіями - 575 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 24 508,4 грн., заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання - 5 600 грн. Станом на дату подання позовної заяви, ТОВ "ФК "Крсдит-Капітал" повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором не погашена.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань та не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості на рахунки жодного з кредиторів. Доказів протилежного відповідачем не надано, розрахунку позивача не спростовано та власного контррозрахунку не здійснено.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення нарахувань за тілом кредиту та комісії за надання кредиту.

Що стосується вимог про стягнення нарахованих відсотків та неустойка та/або процентів за порушення грошового забов`язання, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, за 360 днів користування кредитом (дата надання кредиту - 24.04.2024, дата закінчення строку кредитування - 19.04.2025 року) ОСОБА_1 було нараховано 24 508,40 грн. процентів за стандартною (базовою) процентною ставкою 1.4 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5 % та 120 днів зі ставкою 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, при укладенні 24 квітня 2024 року Договору про споживчий кредит № 9735242, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,4 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1 % на день.

Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством в сфері послуг, які ним надаються, тому не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище. Тому, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок відсотків з врахуваням відсоткової ставки 1 % в межах 360-денного строку кредитування.

Таким чином, за вказаний період часу, за 360 днів користування кредитними коштами, відсотки складають 18 000,00 грн. (5 000,00 х 1 % х 360 днів).

Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , в тому числі, заборгованість за порушення грошового зобов`язання в сумі 5 600 грн. Тому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

З 24.02.2022 року відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено новими п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Водночас, Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено п. 6.1., який містить аналогічні положення. Також забороняється «збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з Відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» та розрахунку позивача, нарахування відповідачу штрафу за порушення грошового зобов`язання, здійснювалось упродовж дії воєнного стану і його розмір становить 5 600,00 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (Постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України (постанова Великої Палати ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова КЦС ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 755/3412/22).

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача 5 600 грн. штрафних санкцій необхідно відмовити.

Враховуючи вищезазначене, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути 23 575,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - основний борг, 18 000,00 грн. - відсотки та 575 грн. - комісія.

Такий висновок суду відповідатиме обставинам справи та буде справедливим по відношенню до обох сторін.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 758,97 грн. судового збору, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч. 4-6 вказаної статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем додано: Договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; Акт № Д/20440 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) 09.03.2026 року та Детальний опис наданих послуг у справі, про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 9735242 від 24.04.2024 року, за якими вартість наданих послуг оцінено у 8 000 грн.

Судом встановлено, що позивач користувався правовою допомогою та поніс витрати на правничу допомогу. Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 0,66 %, розподілу між сторонами підлягають 5 285,37 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому суд вказує на відсутність обов`язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, а також, враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн., що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості по відношенню до обох сторін.

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9735242 від 24 квітня 2024 року в загальному розмірі 23 575 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн., а також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім) грн. 97 коп. та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подана до Корецького районного суду Рівненської області заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, 4-ий поверх;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя