Рішення № 137480135, 09.06.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/733/26

пров. № 2/544/650/2026

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Малицької О. Л.

секретаря судового засідання Ралець О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором №93302705 від 11.11.2021 в сумі 24 820,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.11.2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №93302705, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 300,00 грн, для задоволення власних потреб, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок відповідача. За користування кредитом відповідач зобов`язана сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта, при цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) у розмірі 2% на умовах, визначених кредитним договором. Строк кредитування з 11 листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року (пільговий період з відсотковою ставкою 2% з 11 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року, стандартний період з відсотковою ставкою 3% з 27 листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року).

01 грудня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № №93302705 від 11.11.2021року, згідно якого в Договір про надання фінансового кредиту №93302705 від 11.11.2021року були внесені зміни. Узгоджено, що строк кредитування становить з 11 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року. Строк наступного пільгового періоду зі ставкою 2% складає: 30 календарних днів з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Стандартний період з відсотковою ставкою 3% з 01 січня 2022 року по 01 березня 2022 року.

02 січня 2022 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № №93302705 від 11.11.2021року, згідно якого в Договір про надання фінансового кредиту №93302705 від 11.11.2021року були внесені зміни. Узгоджено, що строк кредитування становить з 11 листопада 2021 року по 02 квітня 2022 року. Строк наступного пільгового періоду зі ставкою 2% складає: 30 календарних днів з 02 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року. Стандартний період з відсотковою ставкою 3% з 02 лютого 2022 року по 02 квітня 2022 року.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. В свою чергу відповідач не виконала в повному обсязі свої зобов`язання, за кредитним договором.

01.09.2025 було укладено Договір факторингу №01092025/1відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС»відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №93302705 від 11.11.2021.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»наділено правом вимоги до відповідача за договором №93302705 від 11.11.2021в сумі 24 820,00 грн, з яких: 7 300,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 17 520,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №93302705 від 11.11.2021 у розмірі 24 820,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

14 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Вказала, що позивачем не доведено отримання нею кредитних коштів. Окрім цього, відповідачка вказала, що відсоткова ставка передбачена кредитним договором являється явно завищеною та такою, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

19 квітня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що кредитний договір №93302705 від 11.11.2021 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообігу», a також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Факт перерахування коштів відповідачу повністю підтверджується наявними матеріалами справи. Окрім цього, факт переходу права вимоги до відповідача також підтверджується належними доказами. Враховуючи викладене, представник позивача просив задовольнити заявлені позовні вимоги та слухати справу без його участі.

08 червня 2026 року відповідач надіслала до суду клопотання в якому просила зменшити судові витрати на професійну правову допомогу. Окрім цього, відповідач заявила клопотання про витребування доказів, а саме просила витребувати від позивача документ на підтвердження оплати за договором факторингу між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС»та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА». Також відповідач просила слухати справу без її участі.

Суд, розглянувши вказане клопотання, приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки затребуваний відповідачем документ вже наявний в матеріалах справи. Так, позивачем додано до позовної заяви Платіжну інструкцію № 6054383 від 2 вересня 2025 року на суму 3 490 472,17 грн, призначення платежу «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року року. Без ПДВ.»

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що що 11.11.2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №93302705, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 300,00 грн, для задоволення власних потреб, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок відповідача. За користування кредитом відповідач зобов`язана сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта, при цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) у розмірі 2% на умовах, визначених кредитним договором. Строк кредитування з 11 листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року (пільговий період з відсотковою ставкою 2% з 11 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року, стандартний період з відсотковою ставкою 3% з 27 листопада 2021 року по 09 лютого 2022 року).

01 грудня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № №93302705 від 11.11.2021року, згідно якого в Договір про надання фінансового кредиту №93302705 від 11.11.2021року були внесені зміни. Узгоджено, що строк кредитування становить з 11 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року. Строк наступного пільгового періоду зі ставкою 2% складає: 30 календарних днів з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Стандартний період з відсотковою ставкою 3% з 01 січня 2022 року по 01 березня 2022 року.

02 січня 2022 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 уклали Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № №93302705 від 11.11.2021року, згідно якого в Договір про надання фінансового кредиту №93302705 від 11.11.2021року були внесені зміни. Узгоджено, що строк кредитування становить з 11 листопада 2021 року по 02 квітня 2022 року. Строк наступного пільгового періоду зі ставкою 2% складає: 30 календарних днів з 02 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року. Стандартний період з відсотковою ставкою 3% з 02 лютого 2022 року по 02 квітня 2022 року.

Договір про надання фінансового кредиту №93302705 від 11.11.2021року та Додаткові договори до кредитного договору №93302705 від 11.11.2021року та додатки до них підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 361956.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів, що підтверджували б надання їй кредитних коштів у відповідності з укладеним договором, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19); від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21); від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 (провадження №61-168св21); від 13.10.2021 у справі №209/3046/20 (провадження №61-9207св21); від 01.12.2021 у справі №752/14554/15-ц (провадження №61-14046св21), від 01.06.2022 у справі №175/35/16-ц (провадження №61-648св21).

Суд звертає увагу на те, що саме такою випискою, наданою на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» від 30.04.2026, по особовому рахунку ОСОБА_1 , підтверджено реальне виконання вищевказаного договору, а саме зарахування 11 листопада 2021 року на карту № НОМЕР_1 коштів в сумі 7 300,00 грн (а.с. 122-124).

Окрім цього, перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251024113238 від 24-10-2025 згідно з якою: 11-11-2021 15:39:59 було проведено транзакцію на суму 7 300,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 119180492, призначення платежу: «Зачисление 7300 грн на карту НОМЕР_2 ».

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.

01.09.2025 було укладено Договір факторингу №01092025/1відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС»відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №93302705 від 11.11.2021.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», представником позивача було надано: Договір факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року; Витяг з Додатку №1 до договору факторингу від 01 вересня 2025 року; Платіжну інструкцію № 6054383 від 2 вересня 2025 року.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»наділено правом вимоги до відповідача за договором №93302705 від 11.11.2021в сумі 24 820,00 грн, з яких: 7 300,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 17 520,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 300,00 грн підлягають задоволенню.

Однак, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.

Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 24 820,00 грн, з яких: 7 300,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 17 520,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 7 300,00 грн, а всього заборгованість у розмірі 14 600,00 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Таким чином заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 566,11 грн з розрахунку: 14 600,00 грн х 2 662,40 грн / 24 820,00 грн = 1 566,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»та ФОП ОСОБА_2 домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокат надає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»юридичну допомогу.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 500,00 грн, що підтверджується Додатковою угодою №93302705 до Договору № 39493634/03 від 02.01.2026 року, Актом про надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, Детальним описом робіт виконаних адвокатом від 16 лютого 2026 року.

Враховуючи вищезазначене, витрати на правничу допомогу у сумі 5 500,00 грн, які поніс позивач у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними доказами.

При цьому суд, враховуючи доводи відповідача, не вбачає підстав для їх зменшення, оскільки такі витрати співмірні розглянутій справі та зусиллям, що були витраченні представником позивача під час підготовки та розгляду даної справи.

Однак оскільки позов задоволено частково, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу підлягають стягненню пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 3 235,29 грн з розрахунку: 14 600,00 грн х 5 500,00 грн / 24 820,00 грн = 3 235,29 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406 м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №93302705 від 11.11.2021року, яка становить 14 600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406 м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) 1 566,11 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (07406 м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) 3 235,29 грн витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 15.06.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», 07406 м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Л.Малицька