Рішення № 137480115, 16.06.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/370/26

2/543/417/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Сахарова О.І., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 20.04.2026 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 916760293 від 24.03.2023 у розмірі 95254,92 грн та понесені судові витрати.

У позовній заяві вказано, що 24.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №916760293 у електронному вигляді, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 2400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит із сплатою процентів за користування кредитом. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту загальна суму кредиту 20000,00 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов`язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача виконало. У подальшому від первісного кредитора право вимоги до відповідача передано ТОВ «Таліон Плюс», яке передало право вимоги - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - ТОВ «ФК «ЕЙС». Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 95254,92 грн, яка складається з: 20000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 75254,92 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

За викладених обставин позивач вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 23.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 13 год. 15 хв. 20.05.2026 у приміщенні суду, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

11.05.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.

Ухвалою суду від 20.05.2026 для здійснення повторного виклику відповідача відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 09 год. 15 хв. 16.06.2026.

20.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. у якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. З наданих Позивачем документів вбачається, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018р. боргові зобов`язання за кредитним договором №916760293 від 24.03.2023р. ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018р., За таких обставин Позивачем не підтверджено документально факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором ще на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС наступні переходи прав вимоги, які є похідними, в свою чергу не підтверджують передання права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». Також відповідач вказує, що у позовній заяві та доданих до неї первинних документах відсутні відомості щодо продовження визначеного строку дисконтного періоду, у зв`язку з чим відсутня об`єктивна можливість здійснити повірку та достовірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки навіть за умовами кредитного договору №916760293 від 24.03.2023р. графік платежів не передбачений, а припущення, використані при розрахунку орієнтовної реальної процентної ставки, ґрунтуються на «максимальних значеннях процентної ставки, що може застосовуватись протягом Дисконтного періоду та на максимальний строк Дисконтного періоду (п.8.7. кредитного договору). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу умови та правила фінансових послуг, відсутність у договорі домовленості сторін про сплату чітких відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, заявлений Позивачем обсяг відсотків за користування кредитними коштами у сумі 75254,92 грн. не може розцінюватися як доведений та узгоджений сторонами обсяг коштів що потребує сплаті за несвоєчасність повернення кредитних коштів у сумі 20 000 грн., оскільки матеріалами позовної заяви це достовірно не підтверджуються. Надані позивачем Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №916760293 від 24.03.2023 р., та кредитний договір № 916760293 від 24.03.2023р., з огляду на їх мінливий не чіткий характер, не можна вважати складовою кредитного договору в частині їх істотних умов, й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання фіну становою додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Відповідачем, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в кредитному договорі. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Крім того, оскільки збільшення процентної ставки застосоване позивачем саме за прострочки по Кредиту, на неї поширюється пряма заборона під час дії воєнного стану передбачена спеціальним законодавством. Також відповідач зазначає, що заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг. З урахуванням викладених обставин, просить відмовити Позивачу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі.

21.05.2026 від представника позивача Сахарової О.І. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідач , не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 231 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018 Реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 , до якого включено Кредитний договір №916760293 від 24.03.2023 укладено 30.05.2023, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач. Також представник позивача зазначає, що Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язань. Представник позивача також зазначає, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Згідно з п. 2.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20000 грн 00 коп. (двадцять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Пунктом 8.3. визначено, що протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: Відповідно до п. 8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 23.04.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 372,30 (триста сімдесят дві цілих три десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,02 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка). Відповідно нарахування протягом 24.03.2023 23.04.2023 відбувалося таким чином: 20 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 1,02 (процентна ставка)/100= 204,00 (сума за один день користування кредитом) Згідно з п. 8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Отже нарахування протягом 24.04.2023 20.08.2023 здійснювалося таким чином: 20 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100= 596,00 (сума за один день користування кредитом) Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився. Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Також представник позивача зазначає, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 916760293 від 24.03.2023. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Згідно з п. 12.4. Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача представник вказує, що до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Соломки О.В. довіреність надана ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. На підставі викладеного, представник позивача просить прийняти відповідь на відзив та врахувати його при розгляді справи по суті; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №916760293 від 24.03.2023 року у розмірі 95254,92 грн., яка складається з наступного: 20000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 75254,92 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

02.06.2026 від відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшли пояснення з приводу наявних позовних вимог, у яких відповідач просить долучити вказані пояснення з приводу безпідставності позовних вимог позивача, надати правову оцінку відзиву на позовну заяву, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.06.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що 01.06.2026 отримав засобами поштового зв`язку пояснення з приводу наявних позовних вимог. Зазначає, що зміст пояснень відповідача ідентичний змісту відзиву. Доводи, повторно викладені відповідачем у поясненнях, не спростовують заявлених позовних вимог та не впливають на висновки, наведені позивачем у відповіді на відзив, у зв`язку з чим позивач підтримує раніше викладену правову позицію в повному обсязі. Просить врахувати при розгляді справи дані пояснення, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №916760293 від 24.03.2023 року у розмірі 95254,92 грн., яка складається з наступного: 20000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 75254,92 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в даній справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав 08.06.2026 до суду заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

24.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №916760293. Відповідно до даного договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п.2.1). Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 2400 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 23.04.2023 р. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору (п.2.3-2.5).

Позичальнику надається Дисконтний період, протягом якого Позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору, строк Дисконтного періоду складає 30 (тридцять) днів (п.3.1).

Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 734 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет (пункт 3.3).

Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору (пункт 3.4).

На момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 23.04.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником (пункт 7.1).

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено (пункт 8.1).

Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (пункт 8.2).

За період від дати видачі кредиту до 23.04.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 372,30% відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,02 відсотків в день від суми Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка) (пункт 8.3.1).

Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (пункт 8.4).

У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті (пункт 8.5)

Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (пункт 12.4).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів Сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього Договору, для цілей ініціювання отримання нових Траншів чи Пролонгацій, сторони використовують Логін та Пароль від Особистого кабінету, в якості простого електронного підпису Позичальника в розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги» (пункт 14.2).

Кожен окремий транш надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена платіжна картка НОМЕР_1 , що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п.5.1).

Відповідач підписав даний договір та паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.22-27).

Відповідно до довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору №916760293 від 24.03.2023 перерахувало кошти на платіжну картку №5375-41XX-XXXX-5850, отримувач ОСОБА_1 , в сумі 2400,00 грн 24.03.2023, в сумі 500,00 грн 26.03.2023, в сумі 1100,00 грн 28.03.2023, в сумі 850,00 грн 28.03.2023, в сумі 350,00 грн 29.03.2023, в сумі 700,00 грн 30.03.2023, в сумі 2300,00 грн 31.03.2023, в сумі 800,00 грн 02.04.2023, в сумі 1350,00 грн 03.04.2023, в сумі 350,00 грн 03.04.2023, в сумі 1450,00 грн 04.04.2023, в сумі 900,00 грн 04.04.2023, в сумі 650,00 грн 04.04.2023, в сумі 850,00 грн 05.04.2023, в сумі 1700,00 грн 06.04.2023, в сумі 1700,00 грн 07.04.2023, в сумі 1800,00 грн 09.04.2023, в сумі 250,00 грн 12.04.2023 (а.с.27 звор. 31 звор).

На підтвердження факту перерахування відповідачу вказаних коштів позивачем надано копії платіжних доручень (а.с.33-37).

Крім того, 11.05.2026 на виконання ухвали суду від АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №НОМЕР_2 , на яку здійснено зарахування коштів: в сумі 2400,00 грн у період з 24.03.2023 по 29.03.2023, в сумі 500,00 грн у період з 26.03.2023 по 31.03.2023, в сумі 850,00 грн, 1100,00 грн у період з 28.03.2023 по 02.04.2023, , в сумі 350,00 грн у період з 29.03.2023 по 03.04.2023, в сумі 700,00 грн у період з 30.03.2023 по 04.04.2023, в сумі 2300,00 грн у період з 31.03.2023 по 05.04.2023, в сумі 800,00 грн у період з 02.04.2023 по 07.04.2023, в сумі 350,00 грн, 1350,00 грн у період з 03.04.2023 по 08.04.2023, в сумі 650,00 грн, 900,00 грн, 1450,00 грн у період з 04.04.2023 по 09.04.2023, в сумі 850,00 грн у період з 05.04.2023 по 10.04.2023, в сумі 1700,00 грн у період з 06.04.2023 по 11.04.2023, в сумі 1700,00 грн у період з 07.04.2023 по 12.04.2023, в сумі 1800,00 грн у період з 09.04.2023 по 14.04.2023, в сумі 250,00 грн у період з 12.04.2023 по 14.04.2023 (а.с.54-61).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №916760293 від 24.03.2023, станом на 30.05.2023 становить 46382,92 грн, яка складається з: 20000,00 грн тіло; 26382,92 грн проценти (а.с.19 та на звор.).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №231 від 30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №916760293 від 24.03.2023 в сумі 46382,92 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 20000,00 грн; заборгованість по відсотках 46382,92 грн(а.с.10-12, та в електронному вигляді).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №916760293 від 24.03.2023, станом на 27.05.2023 становить 95254,92 грн, яка складається з: 20000,00 грн тіло; 75254,92 грн проценти (а.с.20 та на звор., та в електронному вигляді).

27.05.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 27/0524-01, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідний Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнт: за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №916760293 від 24.03.2023 в сумі 95254,92 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 20000,00 грн; заборгованість по відсотках 75254,92 грн(а.с.13-15, та в електронному вигляді).

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №916760293 від 24.03.2023 в сумі 95254,92 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 20000,00 грн; заборгованість по відсотках 75254,92 грн(а.с.16-18 та в електронному вигляді).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №916760293 від 24.03.2023 ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС», що станом на 26.12.2025 становить 95254,92 грн, яка складається з: 20000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 75254,92 грн прострочена заборгованість за процентами (а.с.21).

Даних про погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що 24.03.2023 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №916760293, на виконання якого позикодавець надав, шляхом перерахування відповідачу окремими траншами грошові кошти у загальному розмірі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Суд звертає увагу, що факти укладення 24.03.2023 року кредитного договору №916760293 та отримання на його підставі кредитних коштів декількома траншами відповідачем не заперечувалося.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, з огляду на таке.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11 зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги.

Враховуючи наведені положення закону, правові висновки касаційного суду, та зміст долучених позивачем до позовної заяви договорів факторингу, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 916760293 від 24.03.2023 року.

Так, право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором є ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому для перевірки існування у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимагати виконання боржниками відповідних обов`язків, воно має надати докази переходу прав у зобов`язанні на кожному етапі.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів договорів, витягів з реєстрів боржників, копію Акту прийому передачі реєстру боржників, платіжних інструкцій на підтвердження факту оплати за відступлення права вимоги (в матеріалах справи в електронному вигляді).

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції додаткової угоди від 31.12.2020 року) передбачено момент набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника і додаткового оформлення не потребує (пункт 4.1).

Аналогічні положення передбачені договорами факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року (пункт 4.1) та № 15/07/25-Е від 08.07.2025 року (п. 1.2).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.

Умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та наступних договорів факторингу у цій справі не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до боржника з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги до цього боржника, а позивач, відповідно, набув таке право вимоги після підписання реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників.

За таких умов, позивач як новий кредитор у зобов`язанні має право на звернення із вимогою до боржника ОСОБА_1 .

Отже за встановлених судом обставин справи, 24.03.2023 року між позикодавцем та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув, що є підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000,00 грн.

Щодо обґрунтованості розміру процентів, заявлених позивачем до стягнення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Відповідно до п. 11.1 договору № 916760293 від 24.03.2023 року договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Разом з тим, у межах загального строку дії договору № 916760293 від 24.03.2023 року тривалістю 5 років визначені періодичні строки повернення траншів, з яких складається загальна сума кредиту.

Зокрема, умовами договору (п. 2.3) передбачено, що строк кредитування за першим траншем закінчується 23.04.2023 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем всіх фактично нарахованих процентів станом на 23.04.2023 року, тобто на день закінчення дисконтного періоду, а також активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті позичальника, що свідчить про те, що після закінчення дисконтного періоду 23.04.2023 року строк кредитування не продовжувався.

Оскільки умови договору № 916760293 від 24.03.2023 року передбачали надання у користування кредитних коштів на 30 днів, строк кредитування закінчився 23.04.2023 року. За таких умов, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами обмежене періодом кредитування з 24 березня 2023 року до 23 квітня 2023 року.

Станом на 24 квітня 2023 року заборгованість за тілом кредиту становила 20 000,00 грн, заборгованість зі сплати нарахованих відсотків складала 4330,92 грн, а всього 24 330,92 грн.

Надалі відсотки за користування кредитом продовжували нараховуватись кредиторами поза межами строку кредитування.

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 12.4 розділу «Відповідальність сторін» передбачено право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитним коштами після закінчення строку дії договору на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Водночас, пунктом 18 Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, в силу вимог закону, позикодавець позбавлений можливості застосувати до позичальника такий вид відповідальності, передбачений у п.12.4 кредитного договору, про що також зазначено у п.12.5.

Отже, позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту у сумі 20000,00 грн також має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 4330,92 грн.(за ставкою 1,02% в день від сум отриманих траншів за період з 24.03.2023 по 23.04.2023).

Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, зі сплином 30-ти денного строку кредитування, тобто після 23.04.2023 року, суперечить вимогам закону.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №916760293 від 24.03.2023 підлягають частковому задоволенню. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість у загальному розмірі 24330 грн 92коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №45642 від 17.04.2026 (а.с.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на 25,54%, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 679 грн 98 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн 00 коп. При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25771161666 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі надання послуг від 29.12.2025, згідно з якими вартість правової допомоги становить 7000,00 грн.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 (справа №275/1150/22) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

З огляду на вказане, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є завищеними.

Враховуючи принципи співмірності, а також враховуючи кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, які не є великої складності, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення їх розміру до 4000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені на 25,54%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1021 грн 60 коп. (4000,00 грн х 25,54%).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 139, 141, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 916760293 від 24.03.2023 в розмірі 24330 грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 679 грн 98 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1021 грн 60 коп.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956;

- відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя Попадюк С.С.