Ухвала суду № 137479850, 15.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2183/26

Провадження № 6/539/164/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, -

УСТАНОВИВ:

Представник стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) із заявою про визнання судового наказу від 26 травня 2026 року у справі №539/2183/26 таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що 26 травня 2026 року судом винесено судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ у сумі 55 292 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 43 копійки станом на 31 березня 2026 року та судовий збір у сумі 332,80 грн.

На момент подання даної заяви заборгованість у ОСОБА_1 відсутня, тому і його обов`язок виконати судовий наказ відсутній.

ОСОБА_1 подано заяву у якій зазначає, що за його особовим рахунком заборгованості немає, просить здійснювати розгляд заяви у його відсутності.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили. У зв`язку з чим суд вважає можливим розглядати ці питання за їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, перевіривши матеріали справи, встановлено наступне.

Судом встановлено, що 26 травня 2026 року судом винесено судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ у сумі 55 292 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 43 копійки станом на 31 березня 2026 року та судовий збір у сумі 332,80 грн.

Після видачі судового наказу заявником встановлено, що у боржника ОСОБА_1 за його особовим рахунком заборгованість відсутня.

Статтею 160 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Статтею 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Відповідно до змісту частин першої, другої статті 432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких належать обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, належать випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що саме стягувач звернувся до суду із указаною вище заявою та заявив про помилковість вимог до боржника щодо стягнення заборгованості за спожитий природній газ, тобто обов`язок боржника відсутній повністю, то суд вважає за необхідне визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 81, 89, 173, 259, 260, 261, 353, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати судовий наказ, що виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 26 травня 2026 року у справі №539/2183/26, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стягнуто заборгованість за спожитий природний газ у сумі 55 292 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 43 копійки станом на 31 березня 2026 року та судовий збір у сумі 332,80 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва