Ухвала суду № 137479397, 17.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 532/882/26

Провадження №1-кп/524/658/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року Колегія суддів Автозаводського районного суду міста Кременчука в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1

Суддів ОСОБА_2

Суддів ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кременчуці матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019170190000596 по обвинуваченню:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчука, Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука з Полтавського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12019170190000596 відносно ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , оскільки строк тримання під вартою закінчується 06.08.2026 року, а кримінальне провадження ще не розпочато, ОСОБА_10 вчинив особливо тяжкий злочин, а також на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Тому виникла необхідність у продовженні строку вказаного запобіжного заходу на 60 днів без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Окрім цього вважав за можливе та просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисники - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, із покладенням процесуальних обов`язків, достатніх для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Окрім цього, просили розглянути можливість визначення застави у розмірі, який буде співмірним його особі, майновому та сімейному стану, реальним доходам, наявності дружини та малолітньої дитини, а також достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Щодо призначення справи до судового розгляду не заперчували.

Потерпіла ОСОБА_9 при вирішенні питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладалась на розсуд суду.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 08.06.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави, у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора задоволено та продовжено відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.08.2026.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд, заслухавши думку прокурора яка заперечила проти клопотання захисника, думку захисника, який заперечив щодо клопотання прокурора, думку обвинуваченого, який підтримав клопотання захисника, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи, а також додатково надані до клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.

Крім цього, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою, а також необхідність тримання особи під вартою в ході судового розгляду справи має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен заарештований або затриманий має право на звільнення. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають Достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно вимог ч. 1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Водночас, наразі наявність вказаних ризиків не підтверджено.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Мамедова проти Росії" вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

У рішенні ЄСПЛ "В. проти Швейцарії" зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання" її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти ("В. проти Швейцарії" (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.93). В своєму рішенні у справі "Адамяк проти Польщі" (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Крім того, положення ст. 199 КПК України регулюють порядок продовження строку тримання під вартою, зокрема, відповідно до ч. 5 ст.199 КПК України слідчий суддя (а відповідно під час судового розгляду суд) зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, ч. 3 ст.199 КПК України зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Прокурор, мотивував своє клопотання тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, та може вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілу та свідків, переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Між тим прокурором не доведено, що наявні ризики і та обставина, що судовий розгляд не завершено, виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою. Не наведено наявності обґрунтованих ризиків, які б виправдовували подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні має малолітню дитину - дочку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має місце реєстрації: постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу частки в праві власності на житловий будинок.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, долученими до клопотання.

Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК). Відповідні дані підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

При цьому, під час застосування попереднього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, даних у суду про те, що обвинувачений ОСОБА_10 порушував дисципліну, не виконував законні вимоги співробітників правоохоронних органів та слідчого ізолятору, в матеріалах справи відсутні.

Також слідчий суддя (суд), суд повинен ураховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.1098 у справі "Ассенов та інші проти Болгарії"). Реалізуючи положення ч. 5 ст. 199 КПК, слідчий суддя, а також суд відповідно до ч. 3 ст.331 КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Прокопенко проти України", від 05.11.2008 у справі "Єлоєв проти України"). Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст.5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі "Харченко проти України"), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п. 1 ст. 5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі "Соловей і Зозуля проти України").

Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані.

Крім того, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 .

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне в клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_10 відмовити, клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу задовольнити та змінити обвинуваченому ОСОБА_10 міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із покладенням на останнього обов`язків строком до двох місяців.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Заслухавши думки учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, провівши підготовчі дії, колегія суддів приходить до наступних висновків:

Підстав для затвердження угоди або відмови у її затвердженні та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України немає.

Підстав для закриття провадження немає.

Відповідно до ухвали Полтавського апеляційного суду від 29.05.2026 року кримінальне провадження № 12019170190000596 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (справа № 532/88/26) направлено на розгляд до Автозаводського районного суду м.Кременчука.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Підготовка до судового розгляду завершена.

Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні за участю учасників криміналнього провадження, та повідомити дату, час та місце судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 194, 197, 199, 314-315, ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12019170190000596 відносно ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, на 25 червня 2026 року о 13 годині 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегією суддів.

В клопотанні прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю, строком на два місяці, тобто до 15 серпня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Зобов`язати Кременчуцький РУП ГУНП України в Полтавській області негайно поставити на облік ОСОБА_10 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 наступні обов`язки:

- з`являтися за першим викликом до прокурора, суду;

- утримуватись від спілкуванням з потерпілою та свідками по даному кримінальному провадженню;

- знаходитись за адресою: АДРЕСА_2 , - цілодобово, протягом строку дії даної ухвали;

- носити електронний засіб контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з під варти в залі суду негайно.

Після проголошення даної ухвали, обвинувачений ОСОБА_10 зобов`язаний невідкладно з`явитися до Кременчуцького РУП ГУНП України в Полтавській області(в межах робочого часу) для постановлення на облік, після чого прибути до місця свого проживання.

Ухвала суду в частині звільнення з під варти та постановки на облік в органах поліції, підлягає негайному виконанню національною поліцією.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_13

Судді ОСОБА_14

Судді ОСОБА_15