Ухвала суду № 137479051, 17.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9427/25

Провадження №2-с/367/39/2026

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2026 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №367/9427/25 від 19 серпня 2025 року про стягнення заборгованості за надані послуги з опалення,

установив:

19 серпня 2025 року Ірпінським міським судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного комунально - побутового підприємства "Теплокомунсервіс" заборгованості за надані послуги з опалення за період з 01.01.2022 по 01.07.2025 у розмірі 42 574,46 грн коп. та судового збору в розмірі 302,80 грн.

18 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, в якому просить суд поновити строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ виданий 19 серпня 2025 року Ірпінським міським судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного комунально - побутового підприємства "Теплокомунсервіс" заборгованості за надані послуги з опалення за період з 01.01.2022 по 01.07.2025 у розмірі 42 574,46 грн коп. та судового збору в розмірі 302,80 грн. В обґрунтування заяви вказує, що копію судового наказу не отримував, оскільки він не проживає на території України. 31 січня 2025 року він отримав документ на постійне проживання у Федеративній Республіці Германія та 22.09.20255 року був знятий з реєстрації місця проживання в Україні. Дізнався про існування судового наказу із застосунку "Дія" 12.03.2026 року, коли в його електронний портал "Дія" прийшла інформація про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого наказу від 19 серпня 2025 року у справі № 367/9427/25. Вважає, що він пропустив встановлений процесуальним законом строк на подачу заяви про скасування судового наказу з поважних причин. Вимоги Приватного комунально - побутового підприємства "Теплокомунсервіс" вважає необґрунтованими. Стягувач просить стягнути з нього заборгованість за надані послуги з опалення квартири в період з 01.01.2022 по 01.07.2025, однак його квартира була розбита в період обстрілу армії рф, та згідно інформаційної довідки КП "Управління житлово - комунального господарства " Гостомель" Гостомельської селищної ради від 04.09.2025 року № 611, в його квартирі було відсутнє централізоване опалення в період її ремонту з березня 2022 року по 01 грудня 2024 року, у зв`язку із проведення робіт з реконструкції будинку після бойових дій. 22 вересня 2026 року його мати звернулась до стягувача із заявою про перерахунок заборгованості за надані послуги з опалення. В листі від 09.10.2025 року № 635 стягувач підтвердив, що заборгованість буде перерахована. Але в цей час судовий наказ вже був виданий. Згідно виданого розрахунку за опалення за серпень 2025 року, виданого 02.09.2025 року, значиться сума 43 880,04 грн. Після чого стягувачу було сплачено 13 455,04 грн. Отже , і сума заборгованості не могла бути такою, як заявив стягувач у заяві про видачу судового наказу. ВВажає, що судовий наказ має бути скасований., оскільки за період березень 2022 - 01 грудня 2024 року послуга з опалення не надавалась.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що боржник ОСОБА_1 , копію судового наказу не отримував, а дізнався про нього лише 12 березня 2026 року із застосунку "Дія", суд доходить до висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

Заява мотивована тим, що у період з березня 2022 року по 01 грудня 2024 року послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 не надавались, у зв`язку із проведення робіт з реконструкції будинку після бойових дій, що підтверджується інформаційною довідкою КП "Управління житлово - комунального господарства " Гостомель" Гостомельської селищної ради від 04.09.2025 року № 611, та на користь стягувача було сплачено на погашення заборгованості 13 455,04 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як встановлено ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов`язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов`язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, після надходження заяви про скасування наказу суд за результатами її розгляду наділений повноваженнями лише на скасування судового наказу, оскільки подання такої заяви свідчить про наявність спору між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судового наказу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 170, 171, 260, 261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2025 року у справі №367/9427/25.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2025 року у справі №367/9427/25. задовольнити.

Скасувати судовий наказ, виданий Ірпінським міським судом Київської області 19 серпня 2025 у справі № 367/9427/25 про стягнення з боржника з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс», ЄДРПОУ 19408548, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Буча, вул. В. Ковальського, будинок 59-Б офіс 127 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 01.07.2025, в розмірі 42 574 (сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят чотри) гривні 46 копійок та судового збору в сумі 302 ( триста дві) гривні 80 копійок.

Роз`яснити Приватному комунально-побутового підприємству «Теплокомунсервіс», про наявність в останнього права на звернення з тією самою вимогою до суду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя М.П. Одарюк