Рішення № 137478994, 17.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3296/26

Провадження №2/367/5042/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Третяк Я.М.,

за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 164822,80 грн., моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що 11 травня 2025 року о 16 год 30 хв у с-щі Ворзелі на перехресті автодороги М07 Київ-Ковель з вулицею Семенівською відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) внаслідок якої зазнали механічних пошкоджень автомобілі Toyota RAV4 hybrid, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На місці скоєння ДТП, відносно водія ОСОБА_2 , працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 327382 від 11.05.2025 року за ст. 124 КУпАП.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 367/5691/25 ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова суду оскаржена не була і набрала законної сили 24.06.2025.

Поряд з цим, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 367/5693/25, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 327403 від 11.05.2025 року, ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова оскаржена не була і набрала законної сили 23.06.2025.

Звертає увагу, що водій ОСОБА_2 під час скоєння ДТП керував транспортним засобом Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_2 , без страхового полісу ОСЦПВ. У відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 470518 від 11.05.2025 року на ОСОБА_2 , працівниками поліції, було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вказує, внаслідок ДТП, скоєної з вини відповідача ОСОБА_2 , їй, як власниці ТЗ Toyota Rav4 hybrid, д.н. НОМЕР_3 , була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 164822,80 грн., що складається з наступних витрат.

Так, ТОВ «ВІДІ Автострада» (офіційний дилер Toyota в місті Києві), ЄДРПОУ 31607392, був здійснений ремонт автомобіля Toyota Rav4 hybrid, д.н. НОМЕР_3 , на суму 372931,06 грн.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована в AT «Страхова компанія «Інго» за договором ОСЦПВ № 227876190 від 19.03.2025, страховиком AT «Страхова компанія «Інго» був складений страховий акт № 8270732 від 26.05.2025 року, згідно з яким подія визнана страховою та була затверджена виплата страхового відшкодування у розмірі 250000,00 грн. Розрахований розмір страхового відшкодування був перерахований AT «Страхова компанія «Інго» на оплату рахунку ТОВ «Віді Автострада» № ВДиС-0027075 від 19.05.2025 року в розмірі 250000,00 грн., як оплата за ремонт належного мені автомобіля Toyota Rav4 hybrid, д.н. НОМЕР_4 .

Таким чином, AT «Страхова компанія «Інго», на виконання договору ОСЦПВ 227876190 від 19.03.2025, частково був оплачений відновлювальний ремонт зазначеного автомобіля на суму 250000,00 грн.

При цьому, залишилася невідшкодована страховою компанією частина суми неоплаченого ремонту автомобіля в розмірі 122931,06 грн. Внаслідок чого позивач була вимушена сплатити залишок неоплачених коштів за ремонт автомобіля Toyota Rav4 hybrid, д.н. НОМЕР_4 , в сумі 122931,06 грн.

19.05.2025 позивачем було сплачено за ремонт автомобіля на рахунок ТОВ «Віді Автострада» 100000,00 грн., плюс комісія за розрахунково-касові послуги банку в розмірі 1000,00 грн.; 11.06.2025 року сплачено за ремонт автомобіля на рахунок ТОВ «Віді Автострада» 22931,10 грн., плюс комісія за розрахунково-касові послуги банку в розмірі 91,70 грн.; сплачено витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП в сумі 2700,00 грн.; сплачено витрати на встановлення пошкодженої антигравійної плівки в сумі 27300,00 грн.; сплачено витрати на фарбування пошкоджених дисків та шиномонтаж в розмірі 10800,00 грн., що в загальному розмірі складає 164822, 80 грн.

Крім того я, позивач вважає, що в результаті незаконних дій відповідача, що призвели до пошкодження майна, їй була заподіяна моральна шкода, розмір якої оцінює в 200000,00 грн.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку наданим по справі доказам, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 11.05.2025 о 16 год 30 хв у с-щі Ворзелі, на перехресті а/д М07 Київ-Ковель та вул. Семенівська, водій автомобіля Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , під час виконання обгону, не переконався, що водій автомобіля Toyota RAV4, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , рухався попереду по тій самій смузі, повертаючи ліворуч, в результаті чого відбулося зіткнення. Внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 14.6.а. ПДР - порушення правил обгону, заборона обгону на перехресті, за шо відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП., що підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 327382 від 11.05.2025 року та копією постанови Ірпінського міського суду Київської області від 09.06.2025 року у справі №367/5691/25.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 09.06.2025 року у справі №367/5691/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Поряд з цим, 11.05.2025 року о 16 год. 30 хв. в с-щі Ворзель, на перехресті а/д М07 Київ-Ковель та вул. Семенівська, водій ОСОБА_2 керував автомобілем Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9.а. ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за шо відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП., що підтверджується копією постанови Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.2025 року у справі № 367/5693/25.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.2025 року у справі № 367/5693/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також, постановою серії ЕНА № 4707518 від 11.05.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З вказаної постанови вбачається, що 11.05.2025 року о 16 год. 30 хв. в с-щі Ворзель, на перехресті а/д М07 Київ-Ковель та вул. Семенівська, водій ОСОБА_2 керував автомобілем Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_2 , без чинного страхового поліса обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В свою чергу, на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність водія автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в AT «Страхова компанія «Інго» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № 227876190 від 19.03.2025 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , автомобіль TOYOTA RAV4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , належить позивачу ОСОБА_1 .

Згідно акту виконаних робіт № ВДиСА-051666 від 11.06.2025 року, ТОВ «ВІДІ Автострада», ЄДРПОУ 31607392, був здійснений ремонт автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , на загальну суму 372931,06 грн.

В подальшому, AT «Страхова компанія «Інго» було складено страховий акт № 8270732 від 26.05.2025 року на суму 250000,00 грн., та здійснено виплату на користь власника автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , на рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада», ЄДРПОУ 31607392, що підтверджується копією акту та платіжної інструкції №12106 від 03.06.2025 року.

Таким чином, невідшкодована частина сума ремонту автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 122931,06 грн.

Вказана сума грошових коштів у розмірі 122931,06 грн. була сплачена позивачем на рахунок ТОВ «ВІДІ Автострада», ЄДРПОУ 31607392, двома платежами по 100000,00 грн. (комісія за розрахунково-касові послуги банку - 1000,00 грн.) та 22931,10 грн. (комісія за розрахунково-касові послуги банку - 91,70 грн.), що підтверджується копіями від 19.05.2025 року та від 11.06.2025 року відповідно.

Поряд з цим, позивачем були понесені додаткові витрати: на евакуацію автомобіля з місця ДТП в сумі 2700,00 грн., що підтверджується копіями акту виконаних робіт від 11.05.2025 року та фіскального чеку від 12.05.2025 року; на встановлення пошкодженої антигравійної плівки в сумі 27300,00 грн., що підтверджується копіями рахунку-фактури № СФ-00000029 від 02.07.2025 року та квитанції від 22.07.2025 року; на фарбування пошкоджених дисків та шиномонтаж в розмірі 10800,00 грн., що підтверджується копіями рахунку-фактури № 6514672 від 09.06.2025 року та оплаченого наряду-замовлення № F000013369 від 21.07.2025 року.

Таким чином, різниця між сумою виплаченого AT «Страхова компанія «Інго» страхового відшкодування та сумою фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 164822,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України особа майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом також враховано, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки відрізняється від загальних підстав відповідальності тим, що передбачає її настання незалежно від вини заподіювача шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Керування автомобілем є діяльністю, пов`язаною з використанням джерела підвищеної небезпеки, а відповідач, як особа, яка здійснює керування, відповідає за шкоду, завдану іншому транспортному засобу незалежно від наявності або відсутності його вини. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України містить лише два виключення, які звільняють водія від відшкодування шкоди. Так, зокрема, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні ДТП відповідач не знаходився під впливом непереборної сили, як і не встановлено умислу водія іншого автомобіля на завдання шкоди своєму транспортному засобу.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Статтею 26 цього Закону визначено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

З огляду на положення ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди страховиком здійснюється виключно у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, ав розумінні положень ст.ст. 1166, 1194 ЦК України відшкодовувати завдану майну потерпілого шкоду зобов`язана особа, яка її завдала, як і сплачувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (регламентною виплатою МТСБУ).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі цього Закону, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі №6-725цс16, від 26.10.2016 у справі №6-954цс16).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 164822,80 грн, що складає різницю між сумою фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 200000,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, позивач посилається на те, що були порушені нормальні, звичні умови її життя, оскільки на певний час вона втратила можливість користуватися своїм новим автомобілем, а також витратила значну кількість часу, нервів та коштів на врегулювання наслідків ДТП, організацію евакуації автомобіля, проведення ремонту та спілкування як з фахівцями страхової компанії, так і з майстрами та менеджерами СТО. Позивач зазнала переживань та психічного дискомфорту на місці самого ДТП та під час врегулювання його наслідків.

Позивач наголошує, що зазнала постійних душевних переживань та хвилювань щодо можливості якісного відновлення пошкодженого автомобіля, в той час як винуватець ДТП ухиляється від будь-яких позасудових пропозицій щодо добровільного відшкодування заподіяних з його вини матеріальних збитків. Також, звертає увагу, що автомобіль внаслідок його потрапляння в ДТП та після проведеного ремонту істотно втратив свою споживчу цінність на вторинному ринку.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача, що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху з боку відповідача, що призвело до ДТП та пошкодження автомобіля позивача, остання дійсно зазнала переживань та психічного дискомфорту як під час самої події, так і під час усунення її наслідків. Суд погоджується з тим, що внаслідок відсутності можливості користуватися власним автомобілем, а також необхідності витрат особистих коштів та часу на його відновлення, були порушені нормальні, звичні умови життя позивача.

Суд також бере до уваги той факт, що ДТП сталося внаслідок грубого порушення відповідачем правил дорожнього руху, оскільки останній знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що позивачем доведено обставини на які вона посилався як на підставу позовних вимог.

Водночас, враховуючи характер та ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивача, зміну її звичного способу життя та, насамперед, виходячи з принципів розумності та достатності, суд вважає за необхідне визначити розмір спричиненої моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. Зазначений розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду суд вважає справедливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: відсоток задоволених вимог становить (214822,80 грн. / 364822,80 грн.) х 100 = 58,88%. Таким чином судовий збір підлягає стягненню у розмірі (3648,23 грн. / 100 х 58,88) = 2148,07 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22-23, 1166-1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-79, 81, 82, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279-285, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 164822 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 07 коп.

У решті позову відмовити.

Копію рішення направити сторонам для відому.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я. М. Третяк