Рішення № 137478653, 16.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/375/26

Провадження № 2/357/2842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Сомок О. А. ,

при секретарі - Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за час прострочення несплати аліментів

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Рашкову Валентину Володимирівну звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за час прострочення несплати аліментів.

Стислий виклад позицій учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 січня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №357/13703/14-ц було розірвано.

У даному шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний момент є уже повнолітньою та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 березня 2012 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. На підставі виконавчого документа №2/1003/1566/2012 від 02.04.2012 року стягнуто з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30(50)% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, щомісячно, починаючи з 10.02.2012 року.

Щодо примусового виконання Виконавчого документу державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Анною Піонтківською було відкрито Виконавче провадження НОМЕР_3.

Починаючи із жовтня 2014 року аліменти відповідачу нараховувалися у розмірі 1/6 частини його всіх доходів на одну дитину, а саме ОСОБА_4 , оскільки друга донька ОСОБА_3 досягла повноліття.

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 19.09.2025 року №220849, виданого державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Анною Піонтківською, у виконавчому провадженні НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого документа №2/1003/1566/2012 від 02.04.2012, за боржником ОСОБА_2 рахується заборгованість по аліментам станом на 01.09.2025 року в розмірі 186 285,83 грн.

Починаючи із квітня 2015 року відповідачем не сплачувалося аліментів взагалі, свої батьківські обов`язки від не виконував і виконувати не бажає, із донькою не спілкується та зв`язку не підтримує. Позивачем неодноразового були ініційовані спроби мирно врегулювати ситуацію, домовитися, проте відповідач не бажав іти на компроміси, ігнорував спроби зв`язатися з ним та не давав чіткої відповіді, більше того, під час того, як позивач шукала шляхи мирного врегулювання даної ситуації Відповідачем було подано до Білоцерківського міськрайонного суду заяву про розстрочення виконання рішення суду про сплату аліментів.

Відповідач жодним чином не повідомив позивача про подання такої заяви, робив все таємно, позивач дізналася про наявність такої справи лише після отримання Рішення у справі №1003/3785/2012.

Оскільки відповідач знав про судове рішення та свій обов`язок по сплаті аліментів, однак свідомо його не виконував, уникав виконання своїх батьківських обов`язків та приховував від позивача істотні обставини, заборгованість виникла з його вини і не залежала від будь-яких непереборних обставин, це дає підстави для стягнення з нього пені (неустойки).

Відповідач, через свого представника - адвоката Лебедовську Людмилу Юріївну, звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому остання зазначила, що відповідач позовні вимоги визнає частково та просить зменшити розмір пені до 50 000, 00 гривень, у зв`язку з тим, що він виконав зобов`язання по сплаті аліментів добровільно та в повному обсязі, його поведінка не свідчить про злий умисел та винуватість злісної несплати аліментів, він обізнаний про наявність заборгованості тільки з жовтня 2025 року, також, має тяжке фінансове становище, погіршення стану здоров`я, наявні хронічні та незворотні діагнози хвороби, які обмежують його у працездатності та перешкоджають заробляти кошти.

Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Сомок О.А.

17 березня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 квітня 2026 року представник позивача адвокат Рашкова В.В. звернулася до суду з заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

17 квітня 2026 року представник відповідача адвокат Лебедовська Л.Ю. звернулася до суду з заявою, у якій у просила суд розгляд справи проводити без її участі та участі відповідача. Також, просила суд зменшити розмір пені з підстав зазначених у відзиві.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №3234122 від 19 вересня 2025 року виданого державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Піонтківською А.В. відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 вересня 2025 року становить 186285, 83 гривень. З розрахунку вбачається, що з жовтня 2014 року відбувається примусове стягнення на підставі виконавчого документа №2/1003/1566/2012 від 02.04.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/6. Останній платіж боржника по аліментах відбувся в березні 2015 року. Починаючи з квітня 2015 року по аліментах почала накопичуватись заборгованість.

Згідно квитанції №-2881703693 від 02 лютого 2026 року відповідачем було погашено заборгованість зі сплати аліментів у сумі 202 793,80 гривень.

04 лютого 2026 року державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піонтківською А.В. було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2/1003/1566/2012 виданого 02.04.2012, у зв`язку з повним виконанням рішення та відсутності заборгованості.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1132 від 07 березня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» з діагнозом: гострий інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії та згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №322 від 01 серпня 2022 року перебував на амбулаторному лікуванні в КНП «Білоцерківська міська лікарня №1» з зазначеним діагнозом.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5842 від 01 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» з діагнозом: алергічна реакція по типу набряку Квінке, неякісного генезу, постінфарктний та дифузний кардіосклероз стенозуючий атеросклероз, стан після стентування, хронічний токсичний гепатит, стадія нестійкої ремісії, цукровий діабет.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії №100-19/3057 від 03 серпня 2022 року ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби за станом здоро`я та виключений з військового обліку.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК Українивстановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судамиокремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

В даному випадку, суд виходить з того, що наявна вина відповідача у виникненні заборгованості по аліментах в період з 01 жовтня 2014 року по 10 вересня 2025 року включно, оскільки він був обізнаний про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів та зобов`язаний був його виконувати, проте, протягом більш як 10 років аліментів на дитину жодного разу не сплачував.

А тому вимога Позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2014 року по 10 вересня 2025 року є обґрунтованою.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.04.2019 року в справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Суд погоджується із розрахунком позивача, оскільки розрахунок неустойки (пені) відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: вирахуваний в розмірі одного відсотка від суми за кожен місяць несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Поряд з тим, визначаючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд враховує, що з 2022 року відповідач має ряд тяжких хронічних захворювань, а також те, що на час розгляду справи ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість по аліментах. Зазначені обставини, на думку суду, суттєво знижують ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів. Враховуючи зазначене, суд зменшує розмір пені та вважає, що стягненню підлягає пеня у сумі 93 143,00 грн, що на думку суду буде справедливим відшкодуванням за порушення відповідачем обов`язку щодо утримання дитини і при цьому не покладає на відповідача надмірного тягаря, який би загрожував його існуванню.

В решті позовних вимог слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України 1331,20 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 180,196 СК України, ст.ст.10, 19, 141, 258, 263, 264, 354 ЦПКУкраїни, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за час прострочення несплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення по сплаті аліментів за період з 01 жовтня 2014 року по 01 вересня 2025 року в розмірі 93 143,00 гривень (дев`яносто тисяч сто сорок три гривні 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 16 червня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок