Ухвала суду № 137478626, 17.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17764/25

Провадження № 2-др/357/43/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - адвоката Івтушока Сергія Валентиновича, про ухвалення додаткового рішення,

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - адвокат Івтушок Сергій Валентинович, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати в загальному розмірі 25 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.03.2026 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа: приватний виконавець виконавчого округо Київської області Говоров Павло Володимирович про звільнення майна з-під арешту залишено без розгляду. Ухвалу було винесено 18.03.2026 за відсутності сторін, а її зміст став відомий сторонам 20.03.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. В зв`язку з розглядом вказаної справи ТОВ «Порше Мобіліті» понесло витрати на професійну правову допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Лист про надходження вказаної заяви на адресу суду направлено сторонам, а також роз`яснено порядок розгляду заяви у відповідності до ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

14.05.2026 від представника позивача адвоката Закаблук Л.О., через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду Київської області подано заперечення на заяву, в якому вказує про відсутність зловживань та необґрунтованих дій зі сторони позивача при зверненні до суду з позовом, що має результатом покласти на нього судові витрати за ч. 9 ст. 141 ЦПК України. Позивач діяв правомірно та з огляду на зняття арешту з його майна відпала потреба у розгляді справи, тому подано заяву про залишення позову без розгляду. Просить відмовити в задоволенні заяви.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

У жовтні 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.10.2025 вказану справу передано на розгляд судді Рижко Г.О.

Відповідно до розпорядження керівника Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 291 дана цивільна справа передана на перерозподіл між суддями, оскільки згідно наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2025 № 115/в/г судді ОСОБА_2 надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості (але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку), у зв`язку з тим, що її дитина потребує домашнього догляду, тривалістю на один рік, починаючи з 21.11.2025 по 05.11.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

02.12.2025 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

16.03.2026 від представника позивача адвоката Закаблук Л.О., через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява з проханням залишити позов без розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.03.2026 у справі № 357/17764/25 у підготовчому судовому засіданні задоволено заяву адвоката Закаблук Л.О. та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 .

Вказана ухвала мотивована посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, ч. 2 ст. 200 ЦПК України, поданням заяви позивачем до початку розгляду справи по суті про залишення позову без розгляду.

Вказаною ухвалою питання про судові витрати судом не вирішувалось.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ухвала про залишення позову без розгляду постановлена 18.03.2026.

Заява про ухвалення додаткового рішення направлена відповідачем до суду через систему «Електронний суд» лише 24.03.2026, тобто з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання даної заяви з огляду на отримання стороною відповідача ухвали 20.03.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З довідки системи «Електронний суд» про доставку електронного документу «Ухвала» від 18.03.2026 по справі № 357/17764/25 вбачається, що документ надіслано одержувачу ТОВ «Порше Мобіліті» та його представнику Івтушок С.В. в їх електронні кабінети та доставлено 20.03.2026.

З огляду на вказане, суд вважає причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення поважними, тому слід задовольнити клопотання представника відповідача та поновити вказаний строк.

При вирішенні заяви суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 2,3 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення і, у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, при цьому матеріалами справи має бути підтверджено, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими.

Системний аналіз частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (висновок Верховного Суду у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 462/1026/19).

Під зловживанням процесуальними правами законом у ст. 44 ЦПК України визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття необґрунтованих дій сторони.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 28.01.2019 у справі № 619/1146/17-ц, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Під час розгляду справи стороною відповідача не ставилось питань перед судом щодо зловживань позивачем процесуальними правами. Навпаки, з відзиву на позов вбачається спір.

Поряд з цим, 29.12.2025 на адресу суду надійшов лист від приватного виконавця Говорова П.В. з повідомленням про скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , додано витяг з Державного реєстру речових прав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9 зп).

Відповідно до ч. 5 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Отже, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

За викладених обставин, під час розгляду заяви судом не встановлено факту зловживання процесуальними правами зі сторони позивача, а також не встановлено, що спір виник внаслідок неправомірних дій позивача.

Поряд з цим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України та безумовним правом на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, що встановлюється за наслідками розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, наведеного Верховним Судом у постанові від 21.12.2020 у справі № 644/7976/18, виходячи «із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

На переконання суду, в даній справі відсутні правові підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки його звернення до суду було направлено на захист права власності, отже не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та вважатися необґрунтованими і тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Крім цього, судова практика у вирішенні подібного питання є сталою, зокрема міститься у постановах Київського апеляційного суду: від 07.02.2024 у справі № 357/3297/23; від 24.01.2024 у справі № 372/4169/21; від 11.04.2024 у справі № 372/2462/23; від 14.02.2024 у справі № 357/3299/23; від 06.03.2024 у справі № 753/22718/16; від 20.12.2023 у справі № 357/3290/23.

У даній справі суд враховує, що залишаючи позовну заяву без розгляду на стадії підготовчого провадження (засідання), суд виходив також з принципу диспозитивності судового процесу.

З огляду на висновок суду, не підлягають дослідженню докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, подані стороною відповідача.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2026 по справі № 290/248/22 вказав, що «У цій справі суди не встановили, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, мав на меті ущемлення прав відповідача та, врахувавши, що саме по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, дійшли правильного висновку про відмову представнику відповідача у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу».

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність вимог відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання ТОВ «Порше Мобіліті» про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити ТОВ «Порше Мобіліті» строк звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

У задоволенні заяви ТОВ «Порше Мобіліті» про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А. Ю. Цуранов