Рішення № 137478591, 16.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/500/26

Провадження № 2/293/541/2026

16 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

09.04.2026 представник ТОВ «Юніт капітал» звернувся до суду з позовом за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором №189083 від 24.06.2025 в розмірі 28 841,94 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 24.06.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі був укладений кредитний договір №189083 про отримання кредиту в сумі 34118,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі.

Позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 28 841,94 грн., яка складається з: 28 434,04 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6,90 грн заборгованості за відсотками; 401,00 грн. заборгованості за комісією, які позивач просить стягнути на свою користь.

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача представник позивача посилається на ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що право вимоги до нього перейшло на підставі договору факторингу № 189083 від 24.06.2025, укладеного між первісним кредитором і позивачем.

Зазначає, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.04.2026 справа №293/500/26 передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.79).

Відповідно до вимог ч.8 ст.187 ЦПК України судом 14.04.2026 отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача (а.с.80).

Ухвалою від 15.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 09 год. 30 хв. 12.05.2026. Суд також постановив ухвалу про витребування доказів (а.с. 82-83).

28.04.2026 на адресу суду надійшло повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» по запитуваній інформації щодо рахунків ОСОБА_1 (а.с.88-90).

12.05.2026 у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення слухання справи та наміру подати відзив, суд відклав судовий розгляд справи на 09:00 год. 16.06.2026 (а.с.93).

16.06.2026 учасники провадження в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.94,95).

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності. Відповідач відзиву на позовні вимоги не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 24.06.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №189083, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора cf14d252 (а.с. 7-10).

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 34118,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 28967,01 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №177537 від 02.04.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 33,29 грн на рахунок/картку позичальника НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 5117,70 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

В пункті 2.4 передбачена комісія за управління та обслуговування кредиту, знижений розмір якої становить 1,00 грн, стандартний - 200,00 грн.

Зі змісту пункту 2.5 договору вбачається, що комісія за надання кредиту складає 2 5117,70 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.6 договору загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 24.06.2025 по 24.06.2026.

Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць, конкретні дати вказані в графіку платежів (п. 2. 6. 1 договору).

Згідно довідки про проведення взаємозаліку від 09.03.2026 підтверджено сума перерахування на карту відповідача 33,29 грн., сума перерахування на погашення кредиту за договором взаємозаліку становить 28967,01грн та перерахування на погашення комісії 5117,70 грн (а.с.62).

На виконання умов договору позивачем перераховані кошти в сумі 33,29 грн на картковий рахунок кредитора № НОМЕР_1 , що підтверджується змістом відповіді АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 88-90).

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги за договором про споживчий кредит №189083 від 24.06.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 , що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до цього договору (а.с. 39-42, 44).

Отже, відповідно до зазначеного витягу та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги №3 від 10.10.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №189083 від 24.06.2025 у розмірі 30641,94 грн., яка складається з: 28 434,04 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6,90 грн заборгованості за відсотками; 401,00 грн. заборгованості за комісією.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №189083 від 24.06.2025.

Відповідно до картки обліку виконання договору від 24.06.2025 відповідач має заборгованість у вище зазначеній сумі розмірі 30641,94 грн.(а.с.47-49).

Проте, позивачем не заявляється до стягнення сума штрафних санкцій у розмірі 1800,00 грн, у зв`язку з чим просить стягнути зі ОСОБА_1 28434,04 грн. заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою погодженою сторонами, що відповідає ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме 0,0413% в день.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст.1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо нарахування комісії за надання кредиту, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Так, згідно п.2.2.1 кредитного договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 34118,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 28967,01 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №177537 від 02.04.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 33,29 грн на рахунок/картку позичальника НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 5117,70 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 5117,70 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту.

Згідно довідки про проведення взаємозаліку від 09.03.2026 підтверджено перерахування на карту відповідача 33,29 грн., перерахування на погашення кредиту за договором взаємозаліку 28967,01 грн та перерахування на погашення комісії 5117,70 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору з відповідача уже стягнуто комісію за надання кредиту в сумі 5117,70 грн., відтак вимога в частині стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованою та безпідставною.

Водночас, положення договору про споживчий кредит про сплату відповідачем на користь позивача комісії в розмірі 401,00 гривень також суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемним з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія на суму 401,00 гривень, а відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №189083 від 24.06.2025 в розмірі 23822,92 грн., з яких: 23816,02 грн (28434,04грн-5148,22 грн) заборгованість за тілом кредиту та 6,90 грн несплачені відсотки за користування кредитом, а в решті позову слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження вимог про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн позивачем надані копії: договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткової угоди № 25771506034 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги; протоколу погодження вартості послуг, акту прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2026, згідно з яким витрати на правничу допомогу складаються з вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000,00 грн; складання адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн; складання клопотання про витребування доказів 1 год. - 500,00 грн; складання позовної заяви 2 год. - 5000,00 грн, що разом становить 7000,00 грн (а.с. 51-54).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін; розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки та направлення до суду позовної заяви, яка є достатньо типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, клопотання про витребування доказів, яке є однотипним в таких справах, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає не підтвердженою необхідність складання позовної заяви протягом двох годин, яка є типовою, а також, що вивчення матеріалів справи потребувало дві години часу, а відтак робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх доцільність та необхідність в такому розмірі, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно розмірі задоволених позовних вимог в розмірі 2199,15 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 189083 від 24.06.2025 заборгованість у розмірі 23822 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 92 копійки, судовий збір у розмірі 2199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 15 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а всього 29022 (двадцять дев`ять тисяч двадцять дві) гривні 07 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163,

адреса місця реєстрації/знаходження: 01133, м. Київ, бул-р. Лесі Українки, 34 , офіс 333

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2

адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Повне рішення складено та підписано 16.06.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО