Рішення № 137478501, 17.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 759/3622/26

провадження у справі №2/0285/1510/26

17 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 13294 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 22.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», був укладений електронний договір №71428278. Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 гривень, строком на 30 днів з процентною ставкою у розмірі 0,365% та комісією 15%.

14.06.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №14980287 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом є пролонгація строку кредитування на 29 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 59 днів тобто 19.06.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,35 % на 1 %.

16.07.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15165005 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом є пролонгація строку кредитування на 27 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 86 днів тобто до 16.07.2025 року).

05.08.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15363934 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 20 днів (в результаті чого строк кредитування складає 106 днів тобто до 05.08.2025 року).

26.08.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15519517 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 18 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 124 днів тобто до 26.08.2025 року).

09.09.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15646838 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 14 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 138 днів тобто до 09.09.2025 року).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 13294 грн, що складається з наступного:

- 4000 грн - тіло кредиту;

- 1200 грн - проценти;

- 574 грн - комісія за надання кредиту;

- 7520 грн - неустойка.

10.04.2026 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про зменшення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості у розмірі 5774 грн, яка складається з:

- 4000 грн - тіло кредиту;

- 1200 грн - проценти;

- 574 грн - комісія за надання кредиту

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладеного договору, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 5774 грн.

Відповідач подала відзив, у якому позов визнала частково просила відмовити позивачу в частині стягнення штрафів, пені і відсотків, що виходять за межі законодавчих обмежень - зменшити суму заборгованості до суми тіла кредиту та законнного розміру відсотків.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши подані позивачем докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом установлено, що 22.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», був укладений електронний договір №71428278. Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 гривень, строком на 30 днів з процентною ставкою у розмірі 0,365% та комісією 15%.

Договір підписаний відповідачем із застосуванням одноразового ідентифікатора 17042.

14.06.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №14980287 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом є пролонгація строку кредитування на 29 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 59 днів тобто 19.06.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,35 % на 1 %.

16.07.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15165005 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом є пролонгація строку кредитування на 27 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 86 днів тобто до 16.07.2025 року).

05.08.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15363934 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 20 днів (в результаті чого строк кредитування складає 106 днів тобто до 05.08.2025 року).

26.08.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15519517 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 18 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 124 днів тобто до 26.08.2025 року).

09.09.2025 року між Позикодавцем та Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15646838 до Договору позики №71428278, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 14 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 138 днів тобто до 09.09.2025 року).

Дослідивши правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 5200 грн, що складається з тіла кредиту 4000 грн та процентів 1200 грн, розмір яких відповідає умовам договору.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниє обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність заявлених у цій частині вимог, які не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

До позовної заяви додано розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та копію ордеру про надання адвокатом Соломка О.В. правничої допомоги позивачу. Загальна сума витрат становить 7000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги та частку задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2397,73 грн.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4397,73 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за кредитним договором №71428278 від 22.04.2025 у сумі 5200 гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974) відшкодування судових витрат у сумі 4397 гривень 73 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв