Ухвала суду № 137477972, 17.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12765/26

Провадження № 1-кс/161/3939/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 червня 2026 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 , за погодженням із начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку на території Пульмівського лісництва Шацького національного природного парку кварталу 26 виділ 25 площею 5.2 га, яка розміщена у Ковельському районі Волинської області, із координатами - 51.477678,23.719179, що знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 0725784600:05:012:0933, яка на праві постійного користування належить Шацькому національному природному парку із забороною користування Парком вказаною земельною ділянкою.

Клопотання вмотивоване тим, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування № 62026140130000609 за фактом кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Шацького національного природнього парку, з метою власного збагачення, під час відведення лісових ділянок для санітарних вибіркових рубок на 2025-2026 рік в лісах Шацького національного природного парку внесли завідомо неправдиві дані щодо стану лісових насаджень, в результаті чого отримано лісорубні квитки для проведення порубок дерев, які фактично є здоровими та не підлягають рубці, що зможе спричинити шкоду в особливо великих розмірах.

В ході огляду місцевості від 02.06.2026, за участю спеціалістів Державної екологічної інспекції у Волинській області, а саме лісової ділянки на території Пульмівського лісництва Шацького національного природного парку, кварталу 26 виділ 25 площею 5.2 Га, яка розміщена у Ковельському районі Волинської області, виявлено 235 дерев, які були відведені в санітарно вибіркову рубку. З них 44 дерев відноситься до дерев І категорії стану є деревами без ознак ослаблення та ІІ категорії стану ослабленими і як наслідок відведені безпідставно. Враховуючи, що відведення зазначених дерев до рубки засвідчено наявністю на деревах біля шийки кореня клейм, що передбачено вимогами п.4.2 «Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України» (затверджені наказом Держлісагенства України від 21.01.2013 №9), згідно яких одночасно з відбором дерев в рубку проводиться їх клеймування біля шийки кореня, приведена вище інформація надає підстави вважати про неякісне відведення дерев до рубки, зокрема - заниження їх діаметрів при внесенні у нумераційну відомість дерев та польову перелікову відомість.

Відповідно до додатку 3 до Санітарних правил, дерева І категорії стану є деревами без ознак ослаблення, а дерева ІІ категорії стану ослабленими, таким чином, включення до відведення в санітарну вибіркову рубку квартал 26 виділ 25 площею 5.2 Га, дерев І категорії, а також дерев ІІ категорії стану за відсутності належних ознак пошкодження, які відповідно до вимог Санітарних правил є протиправними та такими, що не відповідає меті та критеріям проведення санітарних вибіркових рубок.

Згідно до розрахунку начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду лісів та рослинного світу старшого державного інспектора з ОНПС Волинської області ОСОБА_6 ймовірна сума збитків завданих навколишньому природному середовищу внаслідок порушення законодавства складає 1 537 218 гривень. Відповідно до пункту 15 Санітарних правил в лісах України санітарні вибіркові рубки проводяться шляхом вилучення з насаджень пошкоджених, всихаючих, сухостійних та інших дерев, що є джерелом поширення шкідників і хвороб або втратили захисні, водоохоронні та інші корисні властивості.

Встановлено, що головним спеціалістом відділу лісового господарства Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_7 , Шацькому НПП видано спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) № 20260520-000242 на проведення вибіркової санітарної рубки на лісовій ділянці у кварталі 26 виділу 25 Пульмівського лісництва площею 5.2 га (ідентифікаційний номер ділянки №1632902) з координатами 51.477678,23.719179, яка знаходяться на території Пульмівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області. Вказана лісова ділянка знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 0725784600:05:012:0933, яка згідно даних Державного земельного кадастру на праві постійного користування належить Шацького національному природному парку та відносяться до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Враховуючи вищевказане, з метою збереження речового доказу та досягнення дієвості даного кримінального провадження, слідчий просить клопотання задовольнити та накласти арешт.

В судовому засідання прокурор слідчий, кожен зокрема, підтримали подане клопотання, просили його задовольнити з підстав зазначених в ньому, представника власника майна, який заперечував щодо задоволення клопотання з підстав необґрунтованості та безпідставності. Накладення арешту на земельну ділянку порушить права Шацького національного природного парку.

Заслухавши думку учасників судового провадження, кожного зокрема, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали із кримінального провадження, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого/прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3)документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Під час судового засідання слідчий ОСОБА_8 повідомив, що земельна ділянка на території Пульмівського лісництва Шацького національного природного парку кварталу 26 виділ 25 площею 5.2 га, яка розміщена у Ковельському районі Волинської області, із координатами - 51.477678,23.719179, що знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 0725784600:05:012:0933 - визнана речовим доказом, однак до матеріалів клопотання слідчим так і не долучено вказаної постанови.

Водночас, як вказано в самому клопотанні, на думку слідчого судді, сам факт визнання земельної ділянки, за відсутності належного обґрунтування досягнення конкретних завдань арешту майна, визначених ст. 170 КПК України, не є безумовною підставою для накладення арешту на майно.

Разом з цим, слідчим у клопотанні жодним чином не доведена така мета арешту, як забезпечення збереження речових доказів та досягнення дієвості даного кримінального провадження, на яку останній посилається, а лише формально вказано, що не накладання арешту на майно, може призвести до втрати речового доказу, а також, що існує реальна загроза зміни або пошкодження необхідних слідству відомостей, які можуть бути використані в суді як докази.

Також клопотання слідчого не містить конкретних завдань, які будуть досягнуті шляхом накладення арешту на земельну ділянку, та доказів, що не накладення арешту призведе до приховування, знищення, відчуження вказаного у клопотанні майна, тобто обґрунтування необхідності арешту майна відсутнє.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

Таким чином, встановлено, що накладення арешту на вказану земельну ділянку може призвести до істотного втручання у право володіння певного кола інших осіб на мирне володіння їх майном та з огляду на обставини справи явно не відповідає зазначеній в клопотанні меті забезпечити «збереження речових доказів».

Таке втручання буде невиправданим, та таким що порушить права власників майна, також у суду відсутні відомості щодо причетності представників Шацького національного природного парку до кримінального правопорушення, що у свою чергу вказує на те, що накладення арешту на земельну ділянку призведе виключно до свавільного порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає, що запобігання таким порушенням є важливою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що відповідно до вимог статті 173 КПК України слідчим належним чином не обґрунтовано підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Юридична оцінка фактичних обставин кримінального правопорушення, зроблена слідчим на цьому етапі кримінального провадження, не доводить, що земельна ділянка відповідає критеріям речового доказу, визначеним частиною першою статті 98 КПК України.

Наведені слідчим мотиви вказують на ті обставини, що у сторони обвинувачення відсутні обґрунтування підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту земельної ділянки.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Обставини, які досліджені під час розгляду клопотання та оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про відсутність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Тому в задоволенні клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 про накладення арешту на майно відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1