Ухвала суду № 137477896, 16.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5245/26

Провадження № 2-п/161/105/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року, ухваленому у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" задоволено у повному обсязі. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором в розмірі 28998 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 82 копійки та 2622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) гривень 40 копійок судового збору.

27 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Полетило Павло Сергійович звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 20 травня 2026 року. Заяву обґрунтовує тим, що відповідачу ОСОБА_1 не було відомо про розгляд даної справи, повідомлень, повісток останній не отримував з поважних причин, про наявність судового рішення дізнався шляхом отримання сповіщення через застосунок ДП «Дія» Станом на даний час відповідач проходить військову службу в ЗСУ під час мобілізації,на особливий період. 11 жовтня 2025 року був призваний у Збройні Сили України та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 16 грудня 2025 року по теперішній час. Дані обставини об`єктивно підтверджують неможливість отримання процесуальних документів за місцем реєстрації відповідача. Крім того, не погоджується з заявленими позовними вимогами, вказує, що відповідач є діючим військовослужбовцем на нього поширюються вимоги п.15 ст.14 ЗУ « Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення його від сплати штрафних санкцій, пені та відсотків за користування кредитом. На підставі вищевикладеного вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Полетила П.С. надійшла заява, у якій просить заяву про перегляд заочного рішення розглядати без участі відповідача та його представника.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" Туракевич О.О. надійшли письмові пояснення, у яких остання вказує, що 04.06.2026 року ОСОБА_1 направлено індивідуальну лояльну пропозицію погашення заборгованості та запропоновано відповідачу сплатити до 04.07.2026 року у розмірі 9 239,22 грн.,після сплати товариством буде припинено дію кредитного договору у зв`язку із частковим виконанням та частковим прощенням боргу.

Згідно ч.1 ст.287 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали цивільної справи, та докази, надані представником відповідача, суд вважає, що заява до задоволення не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію даної ухвали було направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою його реєстрації. Конверт повернувся на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Також, відповідачу направлялася судова повістка у додаток «Вайбер», та згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Вайбер» повістка про розгляд справи 28.04.2026 року о 12:40 год., доставлена ОСОБА_1 26.03.2026 року о 13:48 год. В подальшому судове засідання відкладалось. Про час та місце судового засідання, яке мало відбутись 20. 05.2026 року о 10:00 год відповідач ОСОБА_1 був повідомлений належним чином. Також, відповідачу направлялася судова повістка у додаток «Вайбер», та згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Вайбер» повістка про розгляд справи 20. 05.2026 року о 10:00 год доставлена ОСОБА_1 28.04.2026 року о 17:55 год.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Наведене давало право суду відповідно до положень ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальної дії.

У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також слід відмітити, що в Україні діє система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті "Судова влада" і сторона має усі можливості з отримання інформації про розгляд її справи. Отже, позивач та відповідач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлявся про день та час судового засідання та не з`являвся в судове засідання, суд розглянув справу у відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.

Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом таких обставин: відповідач не з"явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч. 1 статті 288 ЦПК України, не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Розглядаючи заяву про перегляд заочного рішення, суд враховує, що підставою для перегляду заочного рішення відповідно до положень ст. 288 ЦПК України є посилання на докази, що мають істотне значення для справи і не були розглянуті судом.

Разом з тим, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем ОСОБА_1 не долучено доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, які суд мав би прийняти за основу, що могло б йому дійти до іншого висновку у цій справі, а не того, який був прийнятий на підставі доводів позивача.

Суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи, а наведені відповідачем у заяві про скасування заочного рішення обставини для скасування заочного рішення не впливають на зміст оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не містить посилань на належні, існуючі на час ухвалення рішення докази, які спростовують попередні, мають істотне значення для правильного вирішення справи і, які могли би бути підставою для безумовного скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовеного провадження з викликом сторін, а тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст.284, 287 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту ухвали 16 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т. М. Філюк