Рішення № 137477814, 16.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1808/26

Провадження № 2/159/1659/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 28.11.2023 відповідач ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») у формі електронного документа з використання електронного підпису Договір про споживчий кредит №101642137 і отримав шляхом безготівкового переказу кошти в сумі 5000 гривень, на строк 105 днів (15 днів пільговий період, 90 днів поточний період) з правом пролонгації, зі сплатою процентів від 1,16% до 3,5% в день.

На підставі договору №108-МЛ/Т від 28.05.2024 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників.

На час пред`явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернув, претензію позивача від 02.03.2026 залишив без реагування.

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 16039,87 грн, з них: 4166 грн тіло кредиту, 11523,87 грн проценти, 350 грн комісія, а також 2662,4 грн судового збору і 8000 грн витрат на правничу допомогу.

09.04.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судові виклики за зареєстрованим місцем проживання не вручені через відсутність адресата (рекомендовані повідомлення № R067148195339, № R067168582959).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Окрім цього, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на електронну адресу, що відображено у системі документообігу суду від 15.04.2026, 21.04.2026.

Відповідач правом подати відзив не скористався.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Керуючись положеннями статті 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 16.06.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

28.11.2023 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті miloan.ua створив Особистий кабінет позичальника, подав Анкету-заявку на кредит № 101642137 (а.с.18), в якій вказав свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшов перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 341169 уклав з ТОВ «Мілоан» електронний кредитний договір № 101642137.

У договорі (а.с.10-15) сторони погодили усі істотні умови кредитування:

- кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 гривень (п.1.2) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ) (п.2.1), на строк 105 днів з 28.11.2023 (п.1.3) до 12.03.2024 (1.3.2), з яких 15 днів пільгового (п.1.3.1) періоду та 90 днів поточного періоду (1.3.2).

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 870 гривень (за ставкою 1,16% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) (1.5.2), а протягом поточного періоду - 15750 гривень (за ставкою 3,5% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом) (п.1.5.3).

- комісія за надання кредиту 350 гривень (за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту) (1.5.1).

Згідно з п.2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати/поновлювати строк кредитування на пільгових умовах, вчинивши дії визначені у розділі 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні 3%, на 7 днів 6%, на 15 днів 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишилася до його спливу на момент пролонгації (п.2.3.2 договору).

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором, 28.11.2023 перерахувало на відкриту на ім`я відповідача платіжну карту НОМЕР_1 кошти у розмірі 5000 грн, що підтверджено платіжним дорученням №77466241 (а.с.19 на звороті).

Згідно з наданими ТОВ «Мілоан» відомостями про щоденні нарахування (а.с.20) відповідач на виконання умов договору 16.01.2024 сплатив 834 грн тіла кредиту, 787 грн відсотків, 100 грн комісії за пролонгацію договору.

За вказаними відомостями проводилось нарахування відсотків за користування кредитом в такому порядку:

- з 29.11.2023 по 13.12.2023 (15 днів пільговий період) щодня нараховано по 58 грн процентів (1,16 % в день на тіло кредиту 5000 грн);

- з 14.12.2023 по 06.01.2024 - нарахування прострочених відсотків (24 дні), щодня нараховано по 175 гривень процентів (3,5 % в день на тіло кредиту 5000 грн);

- з 07.01.2024 по 16.01.2024 - нарахування прострочених відсотків (10 днів), щодня нараховано по 115 гривень процентів (2,3 % в день на тіло кредиту 5000 грн);

- з 17.01.2024 по 31.01.2024 - пролонгація пільгового періоду (15 днів) щодня нараховано по 48,33 гривень процентів (2,3 % в день на тіло кредиту 4166 грн);

- з 01.02.2024 по 27.03.2024 нарахування прострочених відсотків (56 днів), щодня нараховано по 95,82 гривень процентів (2,3 % в день на тіло кредиту 4166 грн).

Згідно з випискою по особовому рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101642137 від 28.11.2023 складає 16039,87 грн, з яких: 4166 грн тіло кредиту, 11523,87 грн проценти, 350 грн комісія (а.с.21).

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т, відповідно до пункту 1.2 даного договору внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що включені у Реєстр боржників (а.с.21 на звороті - 26).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №101642137 від 28.11.2023 на загальну суму 16039,87 грн (а.с.33).

Після отримання права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Вимогу позивача щодо повернення кредитної заборгованості відповідач залишив поза увагою (а.с.33 на звороті).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом, який був перерахований на імітовану на його ім`я платіжну картку, здійснював платежі на його повернення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п.3.2.6 кредитного договору Кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору про відступлення права вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024, платіжну інструкцію щодо оплати компенсації за придбані права, витяг з реєстру боржників, до якого за порядковим номером 2362 включений ОСОБА_1 за кредитним договором №101642137.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за договором про споживчий кредит в загальному розмірі 16039,87 гривень (4166 грн тіло, 11523,87 грн відсотки, 350 грн комісія). Вказана заборгованість виникла перед первісним позичальником, позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 4166 гривень з урахуванням здійсненого відповідачем платежу (16.01.2024 834 грн), на часткове погашення тіла кредиту (5000-834 = 4166), а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 11523,87 грн розраховані в межах строку кредитування.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Суд під час перевірки розміру нарахованих позивачем відсотків керувався приписами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та в якому згідно в п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX визначено, що максимальний розмір денної ставки не може перевищувати упродовж 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 24.04.2024), та упродовж 120 днів 1,5% (з 25.04.2024 до 25.08.2024).

Так у пільговий період з 29.11.2023 по 13.12.2023 (15 днів) кредитор правомірно нарахував відсотки в розмірі 870 грн застосувавши відсоткову ставку 1,16% (5000х1,16%х15).

Окрім цього, ОСОБА_1 , як сторона договору №101642137 від 28.11.2023, погодила передбачену у п. 2.3. Договору можливість пролонгації строку кредитування, один раз 16.01.2024 скористався нею, сплативши 100 грн комісії, у зв`язку із чим позивач продовжив (пролонгував) договір на 15 днів (з 17.01.2024 по 31.01.2024), і тому у цей період кредитор правомірно нараховував відсотки за ставкою, визначеною для пільгового періоду 1,16% від фактичного залишку суми кредиту в сумі 724,95 грн.

Нарахування кредитором відсотків у поточному періоді за 76 днів, а саме:

- з 14.12.2023 по 23.12.2023 (10 днів) за ставкою 3,5 % в день на тіло кредиту 5000 грн в сумі 1750 грн;

- з 07.01.2024 по 16.01.2024 (10 днів) за ставкою 2,3 % в день на тіло кредиту 5000 грн в сумі 1150 грн;

- з 01.02.2024 по 27.03.2024 (56 днів) за ставкою 2,3 % в день на тіло кредиту 4166 грн в сумі 5365,92 грн;

відповідає умовам договору та приписами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ.

Проте, нарахування відсотків у поточному періоді за 14 днів в період з 24.12.2023 по 06.01.2024 за відсотковою ставкою 3,5% від фактичного залишку суми кредиту (п.1.5.3) не повною мірою відповідає вимогам законодавства, а тому заявлену до стягнення у цей період кредитну заборгованість за відсотками необхідно перерахувати, застосувавши відсоткову ставку 2,5% що становить 1750 грн (5000х2,5%х14).

Загальна сума нарахованих відсотків складає 11610,87 грн.

На виконання умов договору відповідач сплатив 787 гривень відсотків.

Відтак заборгованість за процентами в розмірі 10823,87 гривень (11610,87-787) підлягає стягненню з відповідача.

Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії з огляду на таке.

Умовами договору №101642137 від 28.11.2023передбачене нарахування комісії, пов`язаної з наданням кредиту яка, складає 7% від суми кредиту і становить 350 гривень (п.1.5.1 Договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

Відповідач уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію за надання кредиту, проте вказане зобов`язання не виконав.

Відтак, сума задоволених позовних вимог складає 15339,87 грн, з яких 4166 грн тіло кредиту, 10823,87 грн проценти, 350 грн комісія.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надав.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 95,6% (15339,87х100:16039,87), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2545,25 грн (2662,40х95,6/100).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 з адвокатським об`єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну кредитну справу складає 8000 грн, акт наданих послуг №Д/18577 від 09.03.2026 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Позивачем включені до відшкодування послуги з усної консультації та погодження позиції, які на переконання суду відносяться до робіт по складанню позовної заяви. Крім того, незначний обсяг матеріалів справи, стала судова практика у спірних правовідносинах і використання стандартних форм позову не вимагали значних затрат часу для подання позову.

Тому враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним застосувати приписи частини другої статті 141 ЦПК України та стягнути з відповідача 3000 гривень витрат на правничу допомогу, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №101642137 від 28.11.2023 в розмірі 15339 (п`ятнадцять тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 87 копійок, з них: 4166 гривень тіло кредиту, 10823,87 гривень проценти, 350 гривень комісія.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2545 (дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 25 копійок сплаченого судового зборута 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 16.06.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК