Постанова № 137477510, 16.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1673/26

Провадження № 3/635/992/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Омельник М.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2026 року о 00 годині 25 хвилин, в с-щі Докучаєвське, Учбове Містечко ХНАУ, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810. Результат: 1,53%, тест № 132, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, а саме: "Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, поважність причини своєї неявки не повідомив, клопотань чи заяв на адресу суду від нього не надходило.

Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», судову повістку на судове засідання призначене на 16 червня 2026 року, останній отримав 25 травня 2026 року.

Адвокат Хараїм О.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 не визнає вину та прохала закрити провадження відносно останнього на підставі того, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортного засобу. Також ОСОБА_1 є військовим і є спеціальний порядок його огляду на стан сп`яніння. Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не вручено ОСОБА_1 та не містить підпису останнього. Також прохала при розгляді справи вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та має посвідчення УБД та станом на цей час продовжує боронити нашу державу. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово отримував грамоти та нагороди за час проходження військової служби.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 593430 від 17 лютого 2026 року, який складений відносно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми, протокол підписаний ОСОБА_1 також останній зазначив, що випив міцний алкоголь;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 та паперовою роздруківкою від 17 лютого 2026 року, тест № 132 за результатами якого у ОСОБА_1 виявлена позитивна проба з кількісним показником 1,53 проміле, з результатом ОСОБА_1 , згоден;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджується, що 17 лютого 2026 року, водій ОСОБА_1 направлявся до закладу охорони здоров`я КНП ХОР "Обласна клінічна наркологічна лікарня" для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте такий огляд не проводився;

- довідкою, з якої вбачається, що згідно інформаційної системи Національної поліції України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . За відомостями ГСЦ МВС отримував посвідчення водія НОМЕР_4 від 09 березня 2002 року, категорія В, видане центром ДАЇ 7101;

- відеозаписом з нагрудних камер поліцейського, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 593430 від 17 лютого 2026 року, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820, з результатом ОСОБА_1 згоден.

Разом з тим, відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, зафіксовані вказаним доказом обставини узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, та є належним доказом у розумінні. Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про національну поліцію". Наданий відеозапис містить відеофайли, які є цілісними та зафіксовані на ньому події повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема зафіксовано, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820, з результатом ОСОБА_1 згоден. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

Щодо доводу адвоката Хараїм О.В. про те, що ОСОБА_1 є військовим, а отже діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах

За змістом ст. 266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, аналіз положень ст.ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Отже, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленомуст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису події, ОСОБА_1 , 17 лютого 2026 року о 00 годині 25 хвилин, в с-щі Докучаєвське, Учбовий городок ХНАУ, 2, керував автомобілем Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, тобто поза межами військової частини.

Разом з цим, ОСОБА_1 не надав працівникам поліції жодного документу про те, що останній є військовим.

Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Порядок, передбачений ч. 2 ст. 266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Отже, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.

Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Щодо доводу адвоката Хараїм О.В. про те, що в протоколі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що автомобіль Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції через керування транспортним засобом в темну пору доби без ближнього світла, а також без переднього номерного знаку, про що складено відповідну постанову серії ЕНА № 6678136 від 17 лютого 2026 року, копія якої мається в матеріалах справи. ОСОБА_1 повідомив, що перевіряє дорогу та йому залишилось проїхати 150 метрів. Також під час спілкування з водієм працівниками поліції було виявлено у останнього знаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Після чого було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6810. Результат: 1,53%, тест № 132. Крім того ОСОБА_1 зазначив, що вживав алкоголь так, як була річниця смерті його мати.

Щодо доводу адвоката Хараїм О.В. стосовно не вручення ОСОБА_1 направлення на огляд в медичному закладі водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та відсутності його підпису у направленні, суд відхиляє, оскільки даний факт не є підставою для закриття провадження у справі, так як обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння виникає в ОСОБА_1 не з моменту вручення йому направлення на проходження відповідного огляду, а з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.

Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При вирішенні питання про накладання адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступень його вини, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність притягуваного за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Згідно зі ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність притягуваного за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Згідно відомостей ГСЦ МВС, ОСОБА_1 , отримував посвідчення водія НОМЕР_4 від 09 березня 2002 року, категорія В, видане центром ДАЇ 7101.

Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_2 про застування аналогії закону та призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Суд зазначає, наступне.

Санкція частини 1статті 130 КУпАП є безальтернативною, передбачає один вид стягнення суму штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що позбавляє суд можливості призначити штраф без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Крім того, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення.

А тому, суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення стягнення на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню притягуваним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 27, ч.1 ст. 130, 251, 252, 268, 277, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (Адміністративне стягнення у виді штрафу підлягає сплаті на користь держави, на номер рахунку UA168999980313020149000020001, отримувач коштів - ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету- 21081100) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Суддя М.М.Омельник