Ухвала суду № 137477421, 11.06.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/695/26 провадження № 1-кп/632/145/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції), обвинувачених ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_12 (у режимі відео конференції), ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції), розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у рамках раніше обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, у кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025222750000504 від 11 квітня 2025 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Великі Мошківці Андрушівського району Житомирської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Чистоводне Білгород - Дністровського району Одеської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт. Веселинове Миколаївської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Сапетня Миколаївського району Миколаївської області,зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Балаклія Харківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У Златопільському міськрайонному суді Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222750000504 від 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Під час підготовчого судового засідання, яке відбулося 10 червня 2026 року, прокурором у порядку частини 3 статті 315 КПК України заявлено клопотання про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час не завершено, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання та подальшого продовження запобіжних заходів, не зменшилися та не відпали. На думку прокурора, факт проходження обвинуваченими військової служби у військовій частині Збройних Сил України сам по собі не свідчить про можливість належного виконання ними покладених процесуальних обов`язків, зокрема щодо забезпечення явки до суду. Зазначені обставини існували й на момент вчинення кримінального правопорушення, яке їм інкримінується, однак не стали стримуючим фактором їх поведінки, а тому не можуть спростовувати наявність ризику переховування від суду. Крім того, прокурор зазначає, що військова частина, у якій обвинувачені проходять службу, може змінити місце дислокації, що, на його думку, створює додаткові умови для можливого ухилення від правосуддя. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, обвинувачені можуть переховуватися від суду, вважаючи ризик втечі менш небезпечним, ніж наслідки притягнення до кримінальної відповідальності.

Також прокурор вважає наявним ризик незаконного впливу на свідків. На його думку, обвинувачені, діючи самостійно або за підтримки інших осіб, у тому числі співслужбовців, можуть схиляти свідків військовослужбовців відповідної військової частини до зміни або відмови від раніше наданих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, прокурор посилається на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначаючи, що обвинувачені як військовослужбовці можуть вчинити нові військові кримінальні правопорушення, зокрема самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України) чи дезертирство (ст. 408 КК України), з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Сторона обвинувачення також вважає неможливим застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів. Так, застосування особистого зобов`язання, на думку сторони обвинувачення, не забезпечить належного виконання процесуальних обов`язків та не усуне ризиків незаконного впливу на свідків. Щодо застосування застави прокурор посилається на положення ч. 4 ст. 183 КПК України та зазначає, що обвинувачені притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, а застосування більш м`якого запобіжного заходу може сформувати у суспільства та інших військовослужбовців уявлення про безкарність за вчинення правопорушень, пов`язаних із використанням майна, виділеного для потреб оборони. Неможливість застосування особистої поруки прокурор обґрунтовує відсутністю письмових зобов`язань осіб, які б поручилися за належну процесуальну поведінку обвинувачених та зобов`язалися забезпечити їх явку до суду відповідно до вимог КПК України. Крім того, поручителі з числа командування військових частин Збройних Сил України до суду не зверталися. Щодо домашнього арешту прокурор зазначає, що місця реєстрації обвинувачених знаходяться у Житомирській, Одеській та Миколаївській областях, що, на його думку, може ускладнити забезпечення їх участі у судових засіданнях та призвести до затягування судового розгляду. Крім того, наявність постійного місця проживання не усуває встановлених ризиків з огляду на тяжкість інкримінованого злочину.

З огляду на викладене прокурор вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатний забезпечити належне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також 10 червня 2026 року прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у межах застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, відповідно до ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року.

У клопотанні прокурор просив продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, посилаючись на те, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час не завершено, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, може вчиняти дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом переховування як на території України, так і за її межами. Крім того, прокурор зазначив, що свідки у даному кримінальному провадженні є військовослужбовцями та на час розгляду клопотання судом ще не допитані, що, на його думку, свідчить про наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого на учасників кримінального провадження, зокрема шляхом психологічного тиску або схиляння до зміни чи відмови від наданих показань. Також прокурор наполягав на існуванні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду прокурор просив задовольнити подані ним клопотання, посилаючись на те, що мета та підстави застосування запобіжних заходів є законними й обґрунтованими. Водночас, сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів, зазначаючи, що ризики, які були підставою для застосування щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати. На думку сторони обвинувачення, запобігти таким ризикам можливо виключно шляхом продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, прокурор заперечував проти зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також сторона обвинувачення наполягала на продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у межах застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_13 під час судового розгляду проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків. Зазначили, що обвинувачений ОСОБА_5 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховувався від суду, не здійснював незаконний вплив на свідків та немає на меті здійснювати вплив на останніх у цьому кримінальному провадженні, будь-якого спілкування зі свідками не було. Крім того, захисник ОСОБА_13 звернув увагу, що його підзахисний, будучі військовим, має на меті продовжити виконання свого обов`язку, а не вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, є військовим. Отже сторона захисту констатувала, що ніяких доказів на підтвердження наявності наведених ризиків, передбачених ст. 177 ПК України, не надано.

При цьому захисник ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_5 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, із врахуванням вищенаведених доводів, оскільки вважають, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також, захисник заявив клопотання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, обраного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого, визначивши у мінімальних межах.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_11 під час судового розгляду проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків. Зазначили, що обвинувачений ОСОБА_6 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховувався від суду, не здійснював незаконний вплив на свідків та немає на меті здійснювати вплив на останніх у цьому кримінальному провадженні, будь-якого спілкування зі свідками не було. Крім того, захисник ОСОБА_11 звернув увагу, що його підзахисний, будучі військовим, має на меті продовжити виконання свого обов`язку, а не вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Також, сторона захисту зазначила, що його підзахисний має постійне місце проживання, одружений, має малолітню дитину 2025 року народження та дружину, яка є інвалідом третьої групи.

При цьому захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_6 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на наведені раніше доводи та зазначаючи, що такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним покладених процесуальних обов`язків. Крім того, захисник заявив клопотання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 12 березня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначивши, що встановлений розмір застави є непомірним як для самого обвинуваченого, так і для його родичів, які потенційно могли б її внести. Посилаючись на дані про особу обвинуваченого, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, а також співпрацю з органом досудового розслідування, захисник просив зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_10 під час судового розгляду проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків. Зазначили, що обвинувачений ОСОБА_7 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховувався від суду, не здійснював незаконний вплив на свідків та немає на меті здійснювати вплив на останніх у цьому кримінальному провадженні, будь-якого спілкування зі свідками не було. Крім того, захисник ОСОБА_10 звернув увагу, що його підзахисний, будучі військовим, має на меті продовжити виконання свого обов`язку, а не вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, є військовим.

При цьому захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, із врахуванням вищенаведених доводів, оскільки вважають, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 під час судового розгляду проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків. Зазначили, що обвинувачений ОСОБА_8 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховувався від суду, не здійснював незаконний вплив на свідків та немає на меті здійснювати вплив на останніх у цьому кримінальному провадженні, будь-якого спілкування зі свідками не було. Крім того, захисник ОСОБА_10 звернув увагу, що його підзахисний, будучі військовим, має на меті продовжити виконання свого обов`язку, а не вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, є військовим.

При цьому захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, із врахуванням вищенаведених доводів, оскільки вважають, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_14 у судовому засіданні заперечували проти продовження обов`язків в межах обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з певними обов`язками щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року, зазначивши про недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків, а відтак з урахуванням тяжкої хвороби обвинуваченого та необхідності постійного лікування, прохали не продовжувати обов`язки.

Заслухавши прокурора, обвинувачених, їх захисників, дослідивши документи, подані в обґрунтування клопотань, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов`язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, про що також зазначено у статті 492 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень, який продовжувався, останній раз продовжено ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року, строком на 60 днів, до 12 червня 2026 року, включно.

Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень. Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 березня 2026 року ОСОБА_6 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, водночас зменшено розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 499 200 грн. (150 х 3 328 = 499 200 грн). Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року знову продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 12 червня 2026 року, включно, без зміни розміру альтернативного запобіжного заходу.

Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України КК України,, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 908 400 гривень, який неодноразово продовжено, останній раз ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року, строком на 60 днів, до 12 червня 2026 року, включно, із зменшенням розміру застави до 120 (сто двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399360 грн.

Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі що складає 908 400 грн., який неодноразово продовжено, останній раз ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року, строком на 60 днів, включно, до 12 червня 2026 року із зменшенням розміру до 120 (сто двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399 360 грн.

Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням таких обов`язків:прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатися із міста Пирятин Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (реєстрації) та місця роботи (навчання, служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами, спеціалістами з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення. Ухвалами слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 березня 2026 року та 14 квітня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, останній раз до 14 червня 2026 року, включно.

Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

На сьогодні, питання продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою вирішується на новій процесуальній стадії кримінального провадження стадії підготовчого судового розгляду , яке здійснюється у Златопільському міськрайонному суді Харківської області.

При цьому, суд приймає до уваги, що обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість висунутого обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України - викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинено в умовах воєнного стану, вчинене організованою групою, а обвинуваченому ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України - організації викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинено в умовах воєнного стану, вчинене організованою групою.

Водночас, суд, приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 переховуватися від суду, суд вважає, що з урахуванням висунутого обвинувачення існує можливість призначення обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, а тому існує певна ймовірність того, що зазначені обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення можуть вдатися до відповідних дій, оскільки реальна загроза покарання у вигляді позбавлення волі може спонукати людину, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, оцінюючи ризик втечі у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58), суд приймає до уваги, що зазначені обвинувачені до взяття під варту мали постійне проживання, сімейні зв`язки та проходили військову службу, під час якої їм висунуто обвинувачення у вчиненні особо тяжкого злочину проти встановлення порядку несення військової служби, під час воєнного стану, організованою групою. Отже, ці обставини існували на час вчинення протиправних діянь, які інкримінуються зазначеним обвинуваченим, і не стали стримуючим фактором для останніх.

Відтак, суд констатує, що саме внаслідок суспільної небезпечності інкримінованих зазначеним обвинуваченим дій є об`єктивні підстави вважати, що останні можуть переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду справи, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Також, суд бере до уваги загальновідомі обставини, пов`язані з триваючою збройною агресією проти України та запровадженням на всій території держави правового режиму воєнного стану.

Суд враховує, що в умовах воєнного стану контроль над переміщенням громадян ускладнений, а ризик незаконного залишення території України суттєво підвищується. Відтак, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

З огляду на це суд наголошує, що ризик переховування обвинуваченого від суду в сучасних умовах є не лише реальним, а й надзвичайно вагомим та таким, що потребує застосування належних запобіжних заходів для його мінімізації. Відтак, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , усвідомлюючи реальну можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі, можуть вдатися до активних дій, спрямованих на ухилення від суду.

При цьому обставини, на які посилаються обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисники і які викладені вище у позиціях цих осіб, у даному конкретному випадку не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченими не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя та недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, в разі обрання щодо них більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, посилання сторони захисту, щодо наявності у обвинувачених постійного місця проживання та бажання продовжувати військову службу, суд не бере до уваги, оскільки наведені обставини не є тими стримуючими факторами, що можуть запобігти встановленим судом ризикам, враховуючи, що їм висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення саме під час проходження військової служби. Щодо посилань сторони захисту, що їх підзахисні не вчиняли дій щодо переховування після вчинення противоправних дій під час досудового розслідування, суд приймає до уваги, що оскільки останнім не було відомо про повноту встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального правопорушення, за яким висунуто обвинувачення та про існування подальших негативних наслідків щодо них, а відтак, вочевидь, підстав для переховування не було.

Таким чином, доводи клопотань захисників не спростовують встановлених судом обставин та не спростовують існування вищезазначеного ризику.

Отже, суд вважає, що сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а відтак наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України є явно обґрунтованим.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, суд, враховує, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, суд також приймає до уваги, що на час розгляду зазначеного клопотання, допит свідків безпосередньо судом не проведено, оскільки триває підготовче судове засідання, а відтак, ураховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості та характер кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що є певна ступінь ймовірності прийняття обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 спроб незаконного впливу на свідків, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для них аспекті.

При цьому, факт проведення судового розгляду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинувачених з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями.

За таких обставин суд, з урахуванням того, що дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, доходить висновку, що існує певна ступінь ймовірності того, що обвинуваченні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 можуть здійснювати вплив на свідків обвинувачення, які безпосередньо судом не допитані, зокрема, спонукання, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

Водночас на думку суду, стороною обвинувачення на час розгляду клопотання не доведено наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України та його існування з огляду на те, що прокуром не наведено конкретних фактів, які б свідчили про реальну, а не гіпотетичну можливість вчинення обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень, враховуючи, що останні раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися. Отже, твердження про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, на думку суду, є суто припущеннями та не підтверджені жодними доказами.

Відтак, вирішуючи питання про доцільність продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд переконаний, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що зазначені обвинувачені, опинившись на волі, зможуть: ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, а також існує певна ступень імовірності спроб незаконного впливу на свідків сторони обвинувачення.

Крім того, суд звертає увагу, що у цій справі існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Отже щодо питання, чи є можливим запобігання наявним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, то суд у світлі даних, які характеризують обвинувачених, а також даних про їх місця проживання, рід занять, майновий стан, соціальні зв`язки, зв`язки з країною, в якій вони піддаються кримінальному переслідуванню, погоджується з думкою сторони обвинувачення та вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявності відомостей про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи кожного з обвинувачених, відсутність жодних медичних даних, які б могли підтвердити неможливість перебування обвинувачених під вартою, вважає, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожного окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на тридцять днів, а відтак, клопотання прокурора стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

Також, як наголошував суд, у даному випадку тримання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, враховуючи, що обвинуваченим висунуто обвинувачення, у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, під час воєнного стану.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисниками обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , проте в даному конкретному випадку, суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконання процесуальних рішень по справі, а також не спростовують висновки суду, щодо наявності на даній стадії судового розгляду певної ступені імовірності спроб обвинувачених переховуватися від суду та незаконного впливу на свідків сторони обвинувачення. Відтак, клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та доводи в їх обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки суду, а тому, суд вважає за необхідне у задоволенні вказаних клопотань відмовити.

Вирішуючи питання продовження застосування застави у розмірі, який був визначений ухвалами слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року та у подальшому зменшений ухвалами слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як альтернатива триманню під вартою, суд приймає до уваги таке.

На час розгляду зазначеного клопотання від сторони захисту не надходило клопотань про зменшення розміру застави.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 3 частини 5 статті 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчим суддею визначено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заставу у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399360 гривень.

Суд зазначає, що розмір застави повинен, головним чином, визначатися із аналізу особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки обвинуваченого до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Зазначений розмір, з урахуванням майнового стану обвинувачених та його родини, не є явно непомірним. У той же час він є значним та, на думку суду, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку обвинувачених.

Окрім цього, застосовуючи щодо зазначених обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на них такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Водночас, вирішуючи клопотання захисників ОСОБА_13 про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, обраного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_11 про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, обраного ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року( та у подальшому зміненого ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 березня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ) суд, з урахуванням висунутого обвинувачення, майнового стану обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наявності встановлених ризиків, а також беручи до уваги неспроможність зазначених обвинувачених та їх родичів на внесення застави у раніше визначеному розмірі, що свідчить про її непомірність для обвинувачених, вважає за можливе зменшити розмір застави до 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 399360 грн., задовольнивши частково клопотання захисту. Суд вважає, що саме такий розмір застави, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку зазначених обвинувачених.

Окрім цього, застосовуючи щодо зазначених обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на них такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення про продовження обов`язків в межах обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з певними обов`язками щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

Згідно із частиною 7 статті 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статті 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Строк дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_4 , спливає 12 червня 2026 року, при цьому, ОСОБА_4 , як зазначено вище, висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України,, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

У даному випадку, суд приймає до уваги, що під час застосування на підставі ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на нього певних обов`язків, слідчий суддя вважав встановленим наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1,3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, при цьому з урахуванням тяжкого стану здоров`я обвинуваченого, останньому було обрано найбільш м`який запобіжний захід, який спрямований на процесуальне забезпечення участі обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Суд констатує, що зазначені слідчим судом ризики при обранні ОСОБА_4 26 січня 2026 року запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням певних обов`язків дійсно існували і певною мірою продовжують існувати. Так, є певна імовірність, що обвинувачений ОСОБА_4 , який хоча і має постійне місце проживання і на даний час проходить лікування, однак усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, може вдатися до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Крім того, за вищенаведених обґрунтувань, суд вважає, що є певна імовірність впливу на свідків сторони обвинувачення, які не допитані судом. У той же час, в обґрунтування ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України прокурором стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 жодних об`єктивних даних не надано.

Таким чином, на думку суду, проаналізовані вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених пунктами 1, 3 частини 177 КПК України.

Отже, суд доходить висновку про необхідність продовження обов`язків, які були покладені судом на обвинуваченого ОСОБА_4 при застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з урахуванням змін його місця перебування, а саме, прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану, а також необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та його стаціонарного лікування у закладах охорони здоров`я; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (реєстрації) та місця роботи (навчання, служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про продовження обов`язків в межах обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . Водночас, доводи сторони захисту про недоведеність існування обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 178, 315, 331, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_6 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_7 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_8 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, строком на 30 (тридцять) днів, тобто по 09 липня 2026 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Клопотання захисника ОСОБА_13 про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, обранного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 832000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень, обраний на Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 рокуобвинуваченому ОСОБА_5 зменшити та визначити у розмірі 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/695/26, провадження № 1-кп/632/145/26, до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, строком на 30 (тридцять) днів, тобто по 09 липня 2026 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Клопотання захисника ОСОБА_11 про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, обраного ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 задовольнити частково.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять) гривень, обраний на підставі ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 зменшити та визначити у розмірі 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/695/26, провадження № 1-кп/632/145/26, до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, строком на 30 (тридцять) днів, тобто по 09 липня 2026 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Залишити без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави, обраний ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року, в межах, що становить 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/695/26, провадження № 1-кп/632/145/26, до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, строком на 30 (тридцять) днів, тобто по 09 липня 2026 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Залишити без змін альтернативний запобіжний захід у виді застави, обраний ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року в межах, що становить 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/695/26, провадження № 1-кп/632/145/26, до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_8 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця проходження військової служби без дозволу командування та суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на відповідний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинувачених з-під варти та повідомити усно і письмово Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави до 09 липня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачених вважати такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у рамках раніше обраного на підставі ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання задовольнити.

У рамках раніше обраного щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв`язку з запровадженням правового режиму воєнного стану, а також необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та його стаціонарного лікування у закладах охорони здоров`я;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання (реєстрації) та місця роботи (навчання, служби);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Встановити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 09 липня 2026 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10 ,. ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та їх підзахисних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам, та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1