Рішення № 137477114, 17.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1406/2026 Справа № 641/114/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого у справі судді Чайка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Шумейко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи № 641/114/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі установи Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Національної поліції в Харківській області, Харківська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Слобідського (Комінтернівського) районного суду міста Харкова з позовом, в якому просив захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірною тривалою бездіяльністю слідчого при імітації розслідування кримінального провадження, стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України, компенсацію моральної шкоди в розмірі 982 800 грн., завдану тривалими порушеннями закону та бездіяльністю ОСОБА_2 , під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області, та стягнути компенсацію вартості адвокатського супроводу відповідно до фактично понесених витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 01.01.2001 року його батько став учасником дорожньо транспортної пригоди (далі ДТП), а саме на нього було скоєно наїзд автомобіля. Внаслідок зазначених обставин батько позивача помер у лікарні. За вказаним фактом було відкрито кримінальну справу № 56010011 за ч. 2 ст. 215 КК України (в редакції 2001 року) та позивача було визнано потерпілим. У зв`язку зі змінами у кримінальному законодавстві кримінальну справу № 56010011 було перейменовано у кримінальне провадження № 12013220140000347, відомості про яке було внесено до ЄРДР. Протягом тривалого часу триває досудове розслідування, органами прокуратури та поліції ігноруються вимоги законодавства, зокрема, неодноразово здійснювались заходи із закриття кримінального провадження, які оскаржувались позивачем. У зв`язку з вказаними обставинами позивач вважає, що такими діями посадових осіб органів прокуратури та досудового розслідування йому було завдано моральної шкоди, яка виявилась у порушенні його психологічного благополуччя, що призвело до погіршення його здоров`я, зміни способу життя та призвело до дискомфорту, викликало розчарування у справедливості державних органів. Враховуючи зазначені вище обставини позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

03.02.2021 представником відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України подано відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на його необгрунтованість. Зазначив, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, визначений всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність, та є надмірним відшкодуванням.

23.02.2021 представником третьої особи Харківської обласної прокуратури надано письмові пояснення, в яких вона просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які свідчили про протиправну бездіяльність, винесення незаконних рішень або вчинення посадовими особами Харківської обласної прокуратури незаконних дій щодо позивача.

Ухвалою суду від 12.08.2021 року у справі призначено судову психологічну експертизу, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року у справі призначено судово медичну експертизу, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2023 року поновлено проадження у справі.

Ухвалою суду від 04.04.2023 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, необхідних для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 15.02.2022.

Ухвалою суду від 30.10.2023 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року у справі призначено судово медичну експертизу, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.01.2025 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.03.2025 замінено третю особу Слідче управління Головного управління Національної поліції в Харківській області на Головне управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвалою суду від 06.03.2025 в судове засідання для надання пояснень стосовно висновку експерта викликано судово медичного експерта.

14.04.2025 представником третьої особи Головного управління Національної поліції в Харківській області через систему Електронний суд надані письмові пояснення, в яких вона просила відмовити у задоволенні позову. Вважала позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що органом досудового розслідування протягом всього строку досудового розслідування здійснювались усі необхідні слідчі (розшукові) дії та забепечувалось щвидке, повне та неупереджене розслідування з метою прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні та встановленні істини у справі. Вказала, що певні недоліки у процесуальній діяльності слідчих у вигляді тривалого досудового розслідування через ряд чинників, які впливають на строки досудового розслідування і не залежать від посадових осіб ГУНП в Харківській області, не надають підстав для безумовного відшкодування моральної шкоди позивачу. Вказані обставини не створюють причинно-наслідкового зв`язку між тривалістю досудового розслідування та шкодою, спричиненою позивачу. Тривале розслідування саме по собі не може свідчити про незаконність діяльності слідчих та як наслідок відшкодування за такі дії (бездіяльність) моральної шкоди.

Ухвалою суду від 09.06.2025 у справі за клопотанням позивача призначено судово психіатричну експертизу, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.08.2025 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.11.2025 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що обставини, за яких йому було завдану моральну шкоду, мали місце з моменту проведення досудового розслідування слідчим ОСОБА_2 з огляду на його протиправну бездіяльність, яка мала прояв, зокрема, у винесенні незаконних постанов про закриття кримінального провадження.

Представник третьої особи Головного управління Національної поліції В Харківській області в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, оскільки заподіяння шкоди позивачу не доведено, відсутні докази розміру шкоди та причинного зв`язку.

Представник третьої особи Харківської обласної прокуратури в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що тривалий розгляд справи на досудовому розслідуванні пов`язаний з постійним оскарженням позивачем постанов прокурора та слічого про закриття кримінального провадження. В діях слідчого та прокурора немає незаконних дій. Експертом зазначено про не встановлення погіршення здоров`я позивача. Стан психічного здоров`я позивача відповідає віковим змінам. Крім цього, зазначив, що позивач відмовився від психіатричної експертизи.

Представник відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05.07.2016 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову прокурора про закриття кримінального провадження, матеріали кримінального провадження направлено для продовження досудового розслідування.

Зі змісту зазначеної ухвали судом встановлено, що 01.01.2001 року приблизно о 14 год. 30 хв. на проспекті СРСР у районі перехрестя з проспектом Героїв Сталінграда у м. Харкові водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Опель-Аскона» р.н. НОМЕР_1 , вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_4 , 1927 р.н., який переходив проїжджу частину дороги. ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, був доставлений до ХМКЛШМД ім. проф. Мєщанінова, де помер. 11.03.2013 року відомості про кримінальне правопорушення за № 12013220140000347 за ч. 2 ст. 286 КК України зареєстровані в ЄРДР. Син померлого - ОСОБА_1 визнаний потерпілим та неодноразово допитаний. Кримінальне провадження неодноразово біля 20 разів закривалося, але постанови про закриття кримінального провадження № 12013220140000347 за ч. 2 ст. 286 КК України скасовувались судом.

З ухвал Київського районного суду міста Харкова від 03.08.2018, 14.01.2019, 11.09.2019, 01.06.2020 року вбачається, що скарги ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанови слідчого про закриття кримінального провадження, матеріали кримінального провадження направлено для вирішення питання про відновлення та продовження досудового розслідування.

Згідно з ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 20.03.2026 року ОСОБА_1 поновлено строк на подачу скарги, скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто СУ ГУНП в Харківській області.

Таким чином, досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12013220140000347, де позивач ОСОБА_1 визнаний потерпілим триває більше 25 років.

На підтвердження погіршення стану здоров`я у зв`язку з тривалим розслідуванням ДТП ОСОБА_1 надано медичну документацію у вигляді консультативних висновків спеціаліста та виписок з медичної карти хворого.

Водночас, згідно з висновком експерта від № 08-38/2024/пп, на підставі даних комісійної судово медичної експертизи за матеріалами справи № 641/114/21 за вказаним позовом експертами зроблено наступні висновки, а саме експертна комісія не заперечує, що на теперішній час у ОСОБА_1 є прояви соматичних захворювань та їх ускладнень (гіпертонічна хвороба ІІ, ішемічна хвороба серця, стенокардія, хронічна ниркова недостатність ІІ, дисциркулярна енцефалопатія, вегето судинні пароксизми, вестибуло атаксичний синдром лікворно гіпертензійний синдром, вегето судинна дистонія по гіпертонічному типу) із психічними розладами (тривожно депресивний розлад). Судово медична комісія констатувала, що проміжок часу який пройшов (майже два десятиріччя), періоди відсутності проявів захворювань у ОСОБА_1 , можливість соматичних змін бути пов`язаними із віковими змінами організма ОСОБА_1 (що набули за період, який розглядається) не дають змоги судово медичній експертній комісії встановити «наявний або відсутній причинний зв`язок між погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 та подіями які досліджуються у справі, а саме: тривалих порушеннях закону на думку позивача, слідчим, прокурором, систематичною бездіяльністю слідчого та прокурора при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, пепредбаченого ч. 2 ст. 201 КК України (в редакції 2001 року)).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 зазначив, що раптових змін у стані здоров`я ОСОБА_1 не встановлено. У ОСОБА_1 відбулися соматичні вікові зміни стану здоров`я.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

З матеріалів цивільної справи вбачається, що за період часу з січня 2001 року (дата події ДТП) по 2026 рік позивач неодноразово звертався до органів прокуратури зі скаргами на зухвале та ситематичне ігнорування законодавства та невжиття заходів з проведення досудового розслідування, а також на його довготривалість. У зв`язку з відсутністю реагування з боку органів прокуратури та досудового розслідування позивач звертався до суду зі скаргами на дії органів прокуратури та поліції, зокрема, зі скаргами на постанови про закриття кримінального провадження, результатом яких було постановлення низки ухвал суду про задоволення скарг позивача ОСОБА_1 та скасування постанов слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження та направлення матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування, яке триває по теперішній час.

Винесення органом досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013220140000347 більше 20 постанов про закриття кримінального провадження, які скасовувались прокуратурою та судом, на думку суду вказує на неефективне проведення досудового розслідування.

При цьому, у зв`язку з неефективним та надміру довготривалим проведенням досудового розслідування - протягом 25 років, позивач витрачав чимало часу на оскарження протиправних постанов слідчого, ініціювання проведення слідчих дій, перебував у стані постійного дискомфорту, невизначеності від неналежного досудового розслідування та відсутності кінцевого результату за висновками розслідування, розчарування у правдивості державних органів та вкладення немало часу для захисту своїх прав у вищестоящих органах та у суді.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати щоденну діяльність, підриву репутації тощо, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Такий висновок суду узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 461/5201/19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

В процесі розгляду даної справи знайшли своє підтвердження обставини щодо надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220140000347, а саме, з січня 2001 року і на день ухвалення судового рішення розслідування не завершене, а судами неодноразово приймалися рішення про скасування постанов про закриття вказаного кримінального провадження.

Оцінюючи рівень душевних переживань позивача, що може свідчити про завдання йому моральної шкоди, суд виходить з того, що матеріалами цивільної справи підтверджується, що позивач був вимушений систематично оскаржувати протиправні постанови слідчого/прокурора у кримінальному провадженні № 12013220140000347, ініціювати проведення слідчих дій, що вимагає від нього значних витрат часу, зміни способу життя та призводить до дискомфорту, викликає розчарування у справедливості державних органів. Крім того, суд враховує, що надмірна тривалість кримінального провадження в сукупності із систематичністю прийняття протиправних постанов про закриття кримінального провадження, які позивач змушений був оскаржувати у встановленому законом порядку, призвела до правової невизначеності у вказаних правовідносинах та необхідності затрат чималого часу для захисту своїх порушених прав.

На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що систематичність наведених дій та надмірна тривалість кримінального провадження здатні призвести до моральних страждань позивача, тому доводи позовної заяви про заподіяння позивачу моральної шкоди заслуговують на увагу суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v.BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З урахуванням установлених судом обставин справи, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 30 000 грн компенсації моральної шкоди з Державного бюджету України.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з Державного бюджету через Державну казначейську службу, суд зауважує наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. В таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з ДКСУ шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20 (провадження № 61-922св21).

Таким чином, кошти підлягають стягненню з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості адвокатського супроводу відповідно до фактично понесених витрат, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної вимоги з огляду на недоведеність позивачем здійснення адвокатського супроводу в процесі розгляду справи та понесення позивачем відповідних витрат.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 30 000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 142, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі установи Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Національної поліції в Харківській області, Харківська обласна прокуратура про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування задовольнити частково.

Стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач Держава Україна в особі установи «Державна казначейська служба України», код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Третя особа Харківська обласна прокуртура, код ЄДРПОУ 02910108, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4.

Третя особа Головне управління Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13.

Суддя І.В.Чайка