Рішення № 137476969, 16.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6594/25

Провадження № 2/638/6694/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.,

за участю секретаря Харченко К. О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічної позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» про захист прав споживачів,-

встановив:

Представник ТОВ «Кредитсервіс» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2110220-005 від 20.10.2021 за період з 20.10.2021 по 05.12.2023 у розмірі 45 496,82 грн також просив стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 211020-005.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором.

Кредитний договір № 211020-005 від 20.10.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором U56448 (20.10.2021 15:51:09).

Відповідно до Умов Кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 2 250,00 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника.

Згідно розрахунку кредитної заборгованості за Кредитним договором № 211020-005 від 20.10.2021 року станом на 05.12.2023 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 45 496,82 грн. (сорок п`ять тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 82 копійки), яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту 25 962,03 грн. Прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн. Прострочена заборгованість за процентами 19 534,79 грн.

Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15 вересня 2026 року судом ухвалено заочне рішення, яке за заявою відповідача було переглянуто та скасовано ухвалою суду від 18 березня 2026 року.

26 березня 2026 року представник відповідача Індутний-Шматько С. М., подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» про захист прав споживачів, в якій просить встановити факт невиконання ТОВ «Кредитсервіс» обов`язку видачі коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 211020-005 від 20.10.2021 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 08 квітня 2026 року зустрічну позовну заяву прийнято до свого провадження та об`єднано з первинною позовною заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 травня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача по первинному позову до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача по первинному позову в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви, у задоволенні первинного позову просив відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 211020-005.

Кредитний договір № 211020-005 від 20.10.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором U56448 (20.10.2021 15:51:09), що підтверджується Довідкою по укладення Договору.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику шляхом перерахування суми Кредиту на банківський (картковий) рахунок Позичальника.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю платежі, строки і суми яких зазначені в Графіку платежів. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за кожен місяць користування кредитом. У складі плати за користування кредитом, можуть нараховуватися відсотки за перший день користування кредитом, фіксована щомісячна комісія та (або) одноразова комісія за користування кредитом в залежності від обраного Позичальником кредитного продукту.

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, процентна ставка за Договором є фіксованою.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, датою повернення суми Кредиту, так само як і датою сплати заборгованості за Договором, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, Договір набуває чинності і діє 10 (десять) років з моменту укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 3.5. Кредитного договору, У випадку припинення дії, або закінчення строку дії Договору, Сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії.

Відповідно до п. 6.11.1. Кредитного договору, підписанням Договору Позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту в редакції від 19.10.2021 р., яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 6.11.2. Кредитного договору, підписанням Договору Позичальник підтверджує, що до укладення Договору отримав від Кредитодавця інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до Квитанції за сплату №115325389 від 20.10.2021 позивач на банківську картку відповідача НОМЕР_1 надав кредитні кошти в розмірі 27 750,00 грн.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 211020-005 від 20.10.2021 року заборгованість відповідача станом на 05.12.2023 року (включно) складає 45 496,82 грн та складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту 25 962,03 грн; Прострочена заборгованість за процентами 19 534,79 грн.

Відповідно до Розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором №211020-005 від 20.10.2021 відповідача частково погашав заборгованість, а саме 17.11.2021 в сумі 4750,00 грн; 29.12.2021 в сумі 5050,00 грн; 02.02.2022 в сумі 5050,00 грн.

ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже, кредитний договір між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.6,207,627-628, ч. 2 ст.639 ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення відсотків за вказаними договорами, суд приходить до такого.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Отже, виходячи з вказаних умов договору та виписки з особового рахунку відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Як було вже зазначено судом, відповідно до Квитанції за сплату №115325389 від 20.10.2021 позивач на банківську картку відповідача НОМЕР_1 надав кредитні кошти в розмірі 27 750,00 грн.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 211020-005 від 20.10.2021 року заборгованість відповідача станом на 05.12.2023 року (включно) складає 45 496,82 грн та складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту 25 962,03 грн; Прострочена заборгованість за процентами 19 534,79 грн.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що первинний позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме обставини, щодо укладення кредитних договорів; належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором шляхом надання первинному відповідачу кредитних коштів у розмірі та в порядку відповідно до умов договору, що підтверджується відповідною квитанцією, яка є первинним документом. При цьому, первинний відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не спростував доводи первинного позивача про невиконання умов договору позичальником, не надав доказів повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, не спростував розмір заборгованості за кредитним договором.

Тому суд приходить до висновку про задоволення первинної позовної заяви в повному обсязі та відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

У позовній заяві представником первинного позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «Кредисервіс» в суді представляло Адвокатське об`єднання «Правовий діалог», на підставі договору про надання правової допомоги від 25.01.2023 №25-01/2023.

П. 4.1 договору передбачено, що за надання правової допомоги у відповідності до положень договору клієнт оплачує Об`єднанню винагороду у розмірі 7000 грн.

05.01.2024 ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало Адвокатському об`єднанню суму у розмірі 7000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1567.

04.01.2024 ТОВ «Кредитсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» підписано Акт №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 25-01/2023 від «25» січня 2023 р., з якого вбачається, що підготовка та направлення\подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова вартує 7000 грн.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Кредитсервіс» послуг адвоката з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом подано до суду позовну заяву.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Зазначена справа є типовою. Ціна позову складає 45 496,82 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін, позовна заява подана через Електронний суд, що не потребувало додаткового часу для відвідування поштового відділення.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з Ясєнєва Г. В. на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Представником первинного відповідача ОСОБА_1 адвокатом Індутним-Шматько С. М. також заявлено про стягнення з позивача по первинному позову витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, однак ним не надано доказів понесення таких витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, який підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» про захист прав споживачів відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531, адреса: 01133, місто Київ, вул.Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з) заборгованість за кредитним договором № 2110220-005 від 20.10.2021 за період з 20.10.2021 по 05.12.2023 у розмірі 45 496,82 грн (Сорок п`ять тисяч чотириста дев`яносто шість гривень вісімдесят дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (ЄДРПОУ 41125531, адреса: 01133, місто Київ, вул.Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн (Три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Повний текст рішення складений 16 червня 2026 року.

Суддя: Т. В. ШТИХ