Рішення № 137476609, 17.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3159/26

провадження № 2/619/1958/26

Рішення

іменем України

17 червня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/3159/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Дергачівська міська рада, ОСОБА_3 ,

вимоги позивачів: про визначення часток у праві спільної сумісної власності,

представник позивачів: Костюк С.М.

представниця відповідача: Шенькарук С.М.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у інтересах яких діє представник адвокат Костюк С.М., 08.05.2026 звернулися до суду з позовом, у якому просять визнати, що частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними і складає по 1/3 частці квартири. У обґрунтування позову зазначено, що свідоцтвом про право власності на житло, виданим 20 липня 1995 року комісією по приватизації державного житлового фонду радгоспу Проходянський посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 . На підставі вказаного свідоцтва про право власності МП ІНВЕНРОС здійснено запис у реєстраційну книгу за №1-43. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки із спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини, але відсутність з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну учасника спільної сумісної власності ОСОБА_3 за місцем реєстрації його проживання та знаходження належного йому нерухомого майна за зазначеною адресою, унеможливлює в безспірному порядку встановити частки права власності всіх співвласників. Визначення у судовому порядку частки права власності на нерухоме майно у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , необхідно їм для здійснення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до ухвали судді від 12.05.2026 позов залишено без руху та 14.05.2026 представником позивачів недоліки усунуто.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 14.05.2026 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2737354 щодо місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 14.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.06.2026.

Представник позивачів у судове засідання не з`явився, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Представниця Дергачівської міської ради надала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернулась до суду у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Як передбачено п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_3 .

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

20 липня 1995 року комісією по приватизації державного житлового фонду радгоспу Проходянський видане свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Право власності на цю квартиру зареєстровано в МП «Інвенрос», реєстрова книга 1-43.

У відповідності до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦПК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як визначено ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як передбачено ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

За змістом ст. 357 ЦК України, під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Нормою ч. 1 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із положеннями ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Крім того, статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Згідно вимог ст. 4 Закону № 1952-IV, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

У відповідності до ст. 386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Як роз`яснено в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз`яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Отже, за відсутності доведеності виключень, передбачених ч. 2 ст. 370 та ч. 2 ст. 372 ЦК, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, внаслідок чого частки співвласників квартири АДРЕСА_1 є відповідно рівними, тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично належить на праві спільної сумісної власності по 1/3 частки кожному.

Також суд не встановив обставин, які мають істотне значення, для збільшення або зменшення частки одного із співвласників спірного житла.

На даний час позивачі як власники не можуть розпорядитися належним їм майном, оскільки частки кожного з них не визначені, що призводить до порушення їхніх прав розпорядження, володіння та користування майном.

У даній справі спосіб захисту, обраний позивачами є належним, оскільки надає можливість ефективно захистити особисті майнові права власності - право на визначення частки із майна, що є у приватній (сумісній) власності. Таке право може бути ефективно захищене судом шляхом ухвалення судового рішення про визначення кожній із сторін згідно належної кожному на праві сумісної власності частини нерухомого майна.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рівними і складають по 1/3 частці за кожним із співвласників, припинивши право спільної сумісної власності на вказану квартиру.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

відповідачі: Дергачівська міська рада, ЄДРПОУ 04059496, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. М. Нечипоренко