Рішення № 137476155, 17.06.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/41/26

Провадження № 2/353/209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Розумовича Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тлумач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

20.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 . Окрім цього, позивачка просила суд витребувати у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області належним чином засвідчену копію спадкової справи № 76/2017 після смерті ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті брата ОСОБА_3 вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 . Однак нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/6 частину вищевказаного нерухомого майна та роз`яснено, що на 1/6 частину цього ж домоволодіння претендує ОСОБА_2 (брат), який був зареєстрований та проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Ствердила, що відповідач не проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки ще у 2011 році виїхав в російську федерацію, зв`язок з ним відсутній та місце його проживання невідоме. Вказані обставини позбавляють її можливості оформити спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті брата ОСОБА_3 . Окрім цього, позивачка просила суд викликати свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

22.01.2026 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

29.01.2026 року від позивачки на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, а тому ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов. Крім цього вказаною ухвалою було задоволено клопотання позивачки та витребувано у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області належним чином посвідчену копію спадкової справи № 76/2017, у разі її відкриття, та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи, зокрема, щодо майна: ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якого було с. Гончарів Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

13.02.2026 року на адресу суду від Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області надійшла копія спадкової справи № 76/2017.

05.03.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області явку та участь позивачки ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні по цивільній справі, призначеному на 18.03.2026 року, було визнано обов`язковою.

08.04.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було задоволено клопотання позивачки про витребування доказів та зобов`язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати суду належним чином засвідчені копії документів з інформацією (витяги з реєстру, відомості тощо) про перетин державного кордону України (виїзду та в`їзду) у період з 2010 року по даний час ОСОБА_2

17.04.2026 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України направив на адресу суду лист, в якому повідомив, що інформація про перетин державного кордону України зберігається протягом 10 років. Відомостей про перетин державного кордону України ОСОБА_2 у період з 08.11.2017 року по 16.04.2026 року в базі даних немає.

23.04.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Розумович Р.І. подав до суду заяву про виклик свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Обертинську селищну раду Іва-Франківського району Івано-Франківської області.

01.05.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Обертинську селищну раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Крім цього, даною ухвалою було встановлено співвідповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов.

19.05.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду. Також вказаною ухвалою задоволено заяви позивачки та її представника про виклик свідків та викликано для допиту в судовому засіданні свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак до суду подала письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Розумович Р.І. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Ствердив, що відповідач ОСОБА_2 спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 не прийняв, оскільки в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України для прийняття спадщини необхідне саме постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою. Факт проживання відповідача ОСОБА_2 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 (брат) на час відкриття спадщини не доведено та спростовується доказами по справі та показами свідків. Зокрема відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за однією адресою з спадкодавцем ОСОБА_3 (брат), а саме по АДРЕСА_1 , однак зі слів позивачки та свідків з 2011 року, а також довідок Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за вказаною адресою не проживає, виїхав до російської федерації, місце його проживання не відоме, з того часу він жодного разу не приїжджав додому, не був на похороні матері ОСОБА_8 та брата ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник співвідповідача Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання повторно не з`явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає в повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі.

Свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають в с. Гончарів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в судовому засіданні засвідчили той факт, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 з 2011 року фактично не проживає, місце його перебування не відоме, на похорон брата ОСОБА_3 та матері ОСОБА_8 він не приїжджав.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивачки, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно копії рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 21.09.2009 року, яке набрало законної сили 02.10.2009 року, за ОСОБА_8 визнано право власності на 2/3 частини житлового будинку та приналежних до нього господарських будівель в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_9 , а за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/3 частину житлового будинку та приналежних до нього господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 7-7 зворот). Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 17.12.2009 року, за ОСОБА_3 було зареєстровано право спільної часткової вланості на 1/3 частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 8). Вказані обставини також підтверджуються копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.01.2026 року (а.с. 43-43 зворот). Згідно з копією технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 04.06.2024 року та витягу з Реєстру будівельної діляності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 09.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які не є самовільним будівництвом (а.с. 3-6, 32-42).

Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_10 (позивачка) (а.с. 12-13) їх батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які з 09.05.1959 року перебували у зареєстрованому шлюбі (копія свідоцтва про одруження, а.с. 11). 19.04.1980 року ОСОБА_10 (позивачка) зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_12 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 11). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 (батько) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 (мати) померла що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (брат) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10).

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

ОСОБА_1 (позивачка) прийняла спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 , оскільки у шестимісячний термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 57).

Відповідно до довідки Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 1247 від 13.12.2021 року на день смерті ОСОБА_3 (брат) разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 також був зареєстрований брат ОСОБА_2 (відповідач) (а.с. 14).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 79/2017, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_3 (брат) (а.с. 56-66 зворот), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_2 (відповідач) є спадкоємцями в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (брат), інших спадкоємців в порядку спадкування за законом та за заповітом, які б бажали прийняти спадщину, та які б мали обов`язкову частку у спадщині немає.

07.10.2025 року ОСОБА_1 (позивачка) звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 (брат), а саме на належну йому 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 (а.с. 59).

Однак 07.10.2025 року державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про нотаріат», позивачці було надано письмові роз`яснення та наголошено про те, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 (брат) є ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини згідно ст. 1262 ЦК України, та ОСОБА_2 (відповідач), який на час смерті спадкодавця був зареєстрований та проживав з ним за однією адресою, а тому розмір часток всіх спадкоємців при спадкування за законом становить по 1/2 (а.с. 59 зворот 60).

03.12.2025 року ОСОБА_1 (позивачка) повторно звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 (брат), а саме на належну йому 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 (а.с. 60 зворот).

09.12.2025 року державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про нотаріат», позивачці було вдруге надано письмові роз`яснення та наголошено про те, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 (брат) є ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини згідно ст. 1262 ЦК України, та ОСОБА_2 (відповідач), який на час смерті спадкодавця був зареєстрований та проживав з ним за однією адресою, а тому розмір часток всіх спадкоємців при спадкування за законом становить по 1/2 частці (а.с. 61 61 зворот).

А тому, 12.12.2025 року ОСОБА_1 (позивачка) звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 (брат), а саме на половину (1/2 частину) спадщини, яка складається з 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 (а.с. 62-62 зворот).

У зв`язку з цим 12.12.2025 року позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_3 , а саме на 1/2 частку спадщини, яка складається з 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , тобто на 1/6 частину (а.с. 19 зворот).

Також позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_8 , успадкувавши належні їй 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 , які не є предметом даного позову (а.с. 19). На підставі вищенаведеного за ОСОБА_1 (позивачка) було зареєстровано право власності на 2/3 частини та 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.01.2026 року (а.с. 43-43 зворот).

Не погоджуючись з тим, що відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , будучи лише зареєстрованим за однією адресою з спадкодавцем, позивачка ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду, вважаючи себе єдиним спадкоємцем за законом після смерті брата ОСОБА_3 .

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено право на спадкування, яке відповідно мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

У частині першій статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19).

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного.

При цьому сама лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є достатнім доказом фактичного прийняття спадщини. Такий правовий висновок раніше викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Цей правовий висновок також підтверджено постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц (провадження № 61-5777св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц (провадження № 61-3336св25), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження № 61-2387св22), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22), від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17 (провадження № 61-18363св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23 (провадження № 61-10383св24), від 25.02.2026 року у справі № 624/93/25 (провадження № 61-15294св25).

Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.

Позивачка, звертаючись до суду із позовом, вказувала на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за однією адресою з спадкодавцем ОСОБА_3 (брат), а саме по АДРЕСА_1 , однак з 2011 року за вказаною адресою не проживає, виїхав до російської федерації, місце його проживання не відоме, з того часу він жодного разу не приїжджав додому, не був на похороні матері ОСОБА_8 та брата ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 1293 від 31.12.2021 року та № 63/02.1-21 від 02.02.2026 року ОСОБА_2 (відповідач), який значиться зареєстрованим по АДРЕСА_1 , з 2011 року за вказаною адресою не проживає (а.с. 15, 55). Згідно з довідкою Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 5 від 13.01.2026 року ОСОБА_1 (позивачка) проводила похорон свого брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

Також зазначені обставини в судовому засіданні ствердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які засвідчили той факт, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 з 2011 року фактично не проживає та місце його перебування не відоме.

Жодних доказів на спростування зазначених обставин відповідачем та представником співвідповідача суду не представлено.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивачки, допитавши свідків, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав та не спростував позовних вимог позивачки, в т.ч. не підтвердив факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 шляхом постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою права власності на 1/6 частину спірного домоволодіння, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , а саме половину частки (1/2 частину), на яку претендував би ОСОБА_2 (відповідач) у разі доведення ним факту прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 шляхом постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі ст.ст. 15, 16, 29, 316-319, 368, 391, 392, 1216-1223, 1225, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення cкладено «17» червня 2026 року.