Рішення № 137475979, 17.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7491/26

Провадження № 2/344/4953/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Домбровської Г.В.,

секретаря Петришин Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (надалі також «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі також «Відповідач») про стягнення заборгованості за договором №3340619064-454868 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 05.09.2021 року у розмірі 8 943,60 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 5 943,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного 05.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору №3340619064-454868, Відповідач отримала кредит у розмірі 3 000,00 гривень, строком на 12 календарних днів, шляхом переказу на її платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування за початковий строк кредитування (Лояльний період) та 2,2% за продовжений строк користування кредитом.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора, підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн., були перераховані Відповідачу 05.09.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору.

У зв`язку з порушеннями Відповідачем своїх зобов`язань заборгованість за Договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року станом на дату подання позову, яку Позивач просить стягнути з Відповідача, становить 8 943,60 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 5 943,60 грн.

Представником Позивача подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та не заперечив проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у строк встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі відзиву на позов не подала, будь-яких заяв чи клопотань від сторони Відповідача не надходило, відтак, у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

05.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір №3340619064-454868 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 договору Кредит надається строком на 12 (дванадцять діб ) днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного в п. 2.1 цього договору (пункт 2.3 Договору).

Згідно п.п.1.3.3., 1.3.3.1, 1.4 Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Дисконтна процента ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Тип процентної ставки за договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 3.4, 3.5, 3.6 цього Договору.

Згідно з п.2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користуванням кредитом.

Кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.4, 3.5.1 договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Сукупна вартість кредиту для Позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 3000 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 0 грн., або 0% від суми кредиту.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

Пунктом 3.6 договору визначено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах:

зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду (п.3.7);

з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.8).

Відповідно до п.4.1.1 договору Позичальник зобов`язується вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

У пунктах 9.1-9.4 договору зазначено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальній формі; вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами власних обов`язків за цим договором. Невід`ємною частиною та додатком до договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» та «Паспорт споживчого кредиту». Укладаючи цей договір, Позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил, надання фінансових кредитів(послуг) Товариства, текст яких знаходиться на Сайті кредитодавця. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердила, що отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.9.8 договору).

Також в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту до договору №3340619064-454868 від 05.09.2021 року, в якому сторони погодили умови кредитування.

Додатком №1 до договору №3340619064-454868 від 05.09.2021 року ТОВ «Кошельок» та Відповідач погодили Графік розрахунків (платежів), за яким здійснюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 2021-09-05 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта

Дата проведення операції 05-09-2021 16:52:51

Сума операції, грн. 3000.00

Номер карти НОМЕР_2

Order ID транзакції 24fefa5b-80cd-4b4b-a8af-6134cbb1cc5c

Опис замовлення Видача кредитних коштів, №3340619064-45486

Факт належності картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , як і факт перерахування на неї ТОВ «Кошельок» 05.09.2021 року суми кредиту у розмірі 3000,00 грн. за договором №3340619064-45486 від 05.09.2021 року Відповідачем не спростовано. Докази, які б такий факт спростовували в матеріалах справи відсутні.

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за договором №3340619064-45486 від 05.09.2021 року, станом на 15.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 8 943,60 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 5 943,60 грн. Погашено ОСОБА_1 0,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що між 05.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір №3340619064-454868 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який є електронним правочином.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» у повному обсязі виконало зобов`язання, надавши Відповідачу кредит.

Натомість, як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року не виконувала, суму кредиту та відсотки за користування ним не повернула.

Докази, які б спростовували зазначене в матеріалах справи відсутні.

Отже, як зазначено Позивачем у позовній заяві, у зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року, у Відповідача утворилася заборгованість.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року, станом на 15.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 8 943,60 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 5 943,60 грн. Погашено ОСОБА_1 0,00 грн.

Докази, які б спростували наявність суми заборгованості в частині тіла кредиту в сумі 3000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відтак, сума тіла кредиту у 3000,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «КОШЕЛЬОК» просить стягнути з Відповідача заборгованість за відсотками за користування позикою: 5 943,60 грн. за період з 05.09.2021 року по 15.12.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який було враховано судом першої інстанції, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов п.2.1. кредитного договору, кредит надається строком на 12 днів («лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

В п.2.2. сторони договору погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

А згідно із п.3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, зокрема, за умови зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не проводила жодних погашень заборгованості протягом Лояльного періоду, і свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконала взагалі.

Отже, заявляючи вимоги про стягнення з Відповідача відсотків, нарахованих за межами 12 днів кредитування, що визначено договором, Позивач посилався на факт продовження строку користування кредитними коштами.

При цьому факт не повернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 12 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п.3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Таким чином, застосування п.3.6 договору щодо продовження дії договору строком на 90 днів можливе за виконання п. 2.2 договору шляхом оплати позичальником протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відомості щодо оплати Відповідачкою будь-яких платежів позивачем на надано.

Очевидно, що позичальник не виконав умов, за яких можливо продовження строку користування кредитом на підстав п.3.6 договору.

Інших погоджених із Відповідачем умов продовження строку кредитування кредитний договір не містить.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Відтак, загальний розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом в межах строку договору та заявленого позивачем періоду нарахування відсотків має складати 3,60 грн. (3000,00 грн.*0,01%*12 днів).

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення відсотків слід відмовити.

Отже, враховуючи, що Відповідач не виконала зобов`язання за укладеним договором, Суд вважає доведеними наявність підстав для задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року у розмірі 3003,60 грн., яка складається з 3000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3,60 грн. заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Докази, які б спростовували доводи Позивача про факт невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості Відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи Позивача в обґрунтування ним позовних вимог, Відповідачем суду не подано.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 894,13 грн.

Щодо витрат професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правилами пункту 3 частини 2статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з вимогами ч.5, 6ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно дост.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником Позивача надано відповідні документи.

Таким чином, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь частково, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 3000 грн. є співмірними по відношенню до обставин справи, а тому з відповідача у користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, Києво-Святошинський район, Київська область, код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за Договором №3340619064-454868 від 05.09.2021 року у розмірі 3 003,60 грн., яка складається з 3 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3,60 грн. заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, Києво-Святошинський район, Київська область, код ЄДРПОУ40842831) витрати зі сплати судового збору в розмірі 894,13 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.